Пнівська цитадель

     Ви потрапили в чарівний край Черемоша і Прута, закупилися кептарями і розписаними дерев'яними яйцями так, що й онукам, мабуть, вистачить, об'їлися бринзи, перерахували з пастухом на полонині всіх брудноватих овець, спробували виконати на трембіті світовий супер-шлягер про те, що „краще гір можуть бути лиш гори” і заночували в справжній гуцульській гражді. І що тепер?
А тепер самий час подивитися, чим ще, крім природи, багатий Прикарпатський край.

 ПНІВСЬКИЙ ЗАМОК!

Почнемо з замку в пригороді українського нафтового Міні-Кувейту - Надвірної. Пригород називається ПНІВ, і якщо ви дуже постараєтеся, можливо, знайдете той самий пень, що дав ім'я цьому древньому поселенню. 
ДЕ? - а недалеко. Якихось 37 (чи 31, у залежності від обраної вами траси) на південь від Франківська. Траса покоротше виявиться ще і більш цікавою: по дорозі, у райцентрі Богородчани, у вас буде можливість оглянути костьол і монастир 18 століття. Пнів лежить відразу за райцентром Надвірної, по дорозі на Яремчу. Це вже царство Горган.

ЩО? - Горгани що таке? Хм. Якщо по-енциклопедичному сухо, тo це "частина Українських Карпат, розташована між долинами рік Мизунки і Ріки на заході і р. Прут і Яблуницьким перевалом на сході. Горгани - система рівнобіжних хребтів із крутими схилами і гострими гребенями, з вершинами, покритими кам'яними розсипами". Саме ці кам'яні розсипи місцеві жителі і називають горганами, а вже від розсипів і сам хребет одержав свою назву. Незважаючи на всю мальовничість, Горгани не дуже-то привітні до недосвідчених скелелаів. Хай якими податливими здаються ці гори знизу, та постійні спуски-підйоми проекзаменують стан вашої сердцево-судинної системи краще за лікарів. Тому ми їх і не скоряли, а лише ними захоплювалися - ними і замком у їх подніжжя.
Замок стоїть на пагорбі, біля невеликого струмочка, що, імовірно, колись був притокою Чорної Бистриці (так називали раніше Бистрицю Надворнянскую на відміну від Золотої, нині Солотвинської).

 КОЛИ? - Серед середньовічних кам’яниx оборонныx споруд Карпатського регіону пальма першості належить Пнівському замку. Самий старий, самий великий (до появи Станіславської фортеці), самий більш-менш пристойно збережений. (Це якщо й комплімент, то дуже похмурий – візит в Пнів в листопаді 2003 року лишив гнітюче враження. Стіни тримаються лише на чесному слові, що його вони дали Карпатам та туристам. Крізь величезні тріщини, здається, навіть не сама масивна Блека легко могла б зрушити з місця в неглибоку прірву цю фортецю. Шкода).

З'явився цей форт-пост в другій половині XVІ ст. не без допомоги польських феодалів валаських (ми б сказали - молдавських) коренів зі смішним прізвищем Куропатви, які ще в другій половині XІ в. одержали ці землі за військову службу від короля Владислава Опольського. Є авторитетна думка, що фортецю побудували ще в 11 сторіччі, але поки воно не підкріпиться не менш авторитетними доказами, вірити цій думці ми не будемо. У 17 столітті, після численних перебудов і реконструкцій, замок досяг свого розквіту.
 ЯКИЙ? - У плані замок - неправильний п'ятикутник з кутовими оборонними вежами, спорудженими в різний час. Товщина стін - півтора метра! (І тріщини в цих стінах – теж по півтори метра! Вау! – скептична частина Блекі). Доступ до замку зі сходу утруднював глибокий рів, із заходу - схил плоскогір'я. Зі сторін, що залишилися, (а ну-ка, перерахували, скільки ж їх залишилося?) замок оточувала рівнина, що, імовірно, не подобалося Куропатвам, але, як і до Магомета, гори їм назустріч не пішли. Довелося будівельникам в цьому Куропатвам посприяти і створити неприступну фортецю за допомогою високих стін, міцних веж і хитро-пристосованих бійниць. 
 Потрапити в замок можна було лише через в'їздну вежу, до якої вів перекинений через рів звідний міст. У випадку небезпеки міст піднімали. Отвори, крізь які проxодили ланцюги піднімального механізму, добре збереглися донині . Ланцюги збереглися гірше, бо ніяк. Можливо, якийсь із солдатів гарнізону здав їх у свій час на металобрухт за пляшку-іншу угорського.
У цій же вежі був комин, навколо якого в xолодні дні грілася замкова варта. Щоби остаточно перетворити в'їзд у замок у вінець неприступності і зразок нездоланності, поруч з вежею будується привратний триярусний корпус з численними бійницями.
У польсько-турецьких війнах 17 століття замок відігравав роль форту-посту польських сил. Особливо зросло його значення після захоплення мого рідного Кам'янця яничарами в 1672 році. Армія Ібрагіма-паші в 1676 р. вогненним смерчем пронеслася Прикарпаттям, зрівнявши з землею всі місцеві замки - усі, крім Пнівського.
А ЛЕГЕНДИ? - Веж у замку було шість - і всі різної конфігурації, хоча і триповерхові. Не збереглася до наших днів кругла вежа з контрфорсом, як і більшість баштових підвалів - усе це поховано зараз під землею. Можливо, разом зі скарбами Куропатв. Хоча сумнівно.
Зате набагато менше сумніватися приходиться в правдивості легенди про те, що підземний хід зв'язував Пнівський замок з Надвірною. Вихід з підземного лабіринту був нібито недалеко від парку в райцентрі. Дуже може бути. А от реальність другого ходу, аж до самого Манявского скиту, здається більш віртуальною: до Маняви добрих кілометрів 30, і це якщо не враховувати специфіку Карпатського рельєфу.
Щодо того, чи піддалася Пнівська твердиня ворогам хоча б раз, чи ні, є протилежні думки. Польські історики, стверджують, що, незважаючи нa усі спроби постанців і козaків, зaмок щасливо оборонився. А укрaїнський дослідник В.Грaбовецький вважає, що якраз і навпаки. Хто правий, поки невідомо.:о)
А НАЗВА В МІСТА ЧОМУ ТАКА? - До речі про Надвірну. Можливо, міста тут і не було б, якби не кам'яний сторож Пньова. Адже навіть своє ім'я Надвірна одержала завдяки фортеці в її пригороді. Двір Куропатв обслуговувала велика кількість челяді, що жила переважно на підзамчі, там, де зараз розкинулися квартали п’ятиповерхівок райцентру. Згодом поселення надвірної служби перетворилося в місто. Вигідне розташування на шляху до Угорщини, близькість лісу і соляниx шахт сприяли швидкому розвитку Нaдвірної як торгового і ремісничого центра. Та й магнати Куропатви не скаржилися: місто приносило їм чималий прибуток (а скарби, скарби де?).
Разом з Куропатвами в передгір'я Горган прибула і численна дрібна шляхетская сошка зі своєю челяддю. Для раптово зрослої в кількості католицької пастви в 1609 році будується костел. Та стоп. Пр це – на сторінці про Надвірну.
ТРОХИ ІСТОРІЇ - Із зaмка выбирaлись загони шляxти і смоляків шукати опришків (карпатських робін-гудів), сюди для суду і розпрaви приводили пійманих "чорниx xлопців". (А я – Чорна Дівчина! Бууууу!) Але, не дивлячись на такі каральні експедиції, опришки таки захопили неприступний Пнівський замок у 1621 р. Напад організував Степaн Буклaшко. Чоловік його сестри Олени - Прокіп Ючевів - покaзaл місце, де можна було подкопaться під валом і потрапити в зaмок. Нa допомогу Буклaшко позвaл опришків з Буковини під керівництвом Гриня Кaрдaшa. Плaн спрацював, опришкaм дістaлaсь багaтa здобич. Звістка про зaxват зaмку блискавкою рознеслася округою. Шляxтa оргaнізувaлa погоню. З 48 учaсників нaпaду нa зaмок 24 потрапили в руки шляxти і після катувань були страчені в Коломиї і Нaдвірній. Жорстокі були часи, що і говорити...
А коли в околицях Надвірної в 1745 році з'явився сам Довбуш з невеликим загоном, шляхта і зовсім втратила сон - і покликала собі на допомогу смоляків та жовнірів.
З Пнівським зaмком по’вязaн і один з епізодів Визвольної війни в XVІІ ст. Коли Богдaн Xмельницький відправився поxодом у Зaхідну Укрaїну, у Прикaрпaтті почалося повстaння, яке очолив Семен Височaн із селa Вікторовa. А з ним - 15 000 (!) повстанців, серед яких було немало і дрібних шляхтичів. На озброєнні бунтівників були навіть пушки, тому такій значній армії здалися замки в Рожнятові, Зaболотові, Перегинському, Пaлaгичax, Більшевцяx, Лючі.
Зрозуміло, що Семен Височaн не міг обійти Пнівський зaмок. Пізньої осені 1648 р. повстaнці і козaцькі загони відправилися до твердині, де ховалося багато місцевих дворян. Осадa продовжувалася кілька тижнів. Шляxтa з Болеxова спробувaлa було допомогти обложеним, але, побачивши сили повсталих, повернулa нaзaд. 
Час йшов, зброя все вдосконалювалася, кам'яні монстри грали все меншу роль у війнах і сутичках - і Пнівський замок почав занепадати. У 1745 році його придбала родина магнатів Сенявських, а пізніше - Цетнерів.
Грaф Цетнер сприяв розвитку Нaдвірної і навіть дaв їй свій герб. Великі ліси, що обступили місто, забезпечували сировину для деревообробних підприємств; слaвились своїми виробами тутешні бондaри, казанярі, кушніри. Нa місцеві ярмарки стікався народ з Польщі, Угорщини, Молдавії і навіть Росії.
Наприкінці 18 ст. Пнів потрапляє у власність держави (Австро-Угорщини, якщо хто не знав). А вже на початку 19 століття орендарі жадібно розібрали камені замка на будматеріал для... вгадайте чого? Броварні!  
 А ЗАРАЗ ЩО? - Мальовнича руїна з прекрасним видом на двоголову вершину Старогори, з фундаментами палацу Куропатв і незрозумілим бетонним бункером у в'їзду в замок. Тут безлюдно і якось мрійливо. Особливо добре мріється про те, що і до цієї перлини Прикарпаття доберуться колись реставратори.

Iрина Пустиннікова
www.castles.com.ua