pravda.if.ua
http://pravda.if.ua

Франківчанка Людмила Дем’яник «Стріла»: «За весь час мого перебування в батальйоні, я плакала декілька разів»06 Бер, 17:16

Ми продовжуємо цикл інтерв’ю з жінками, які знайшли своє покликання у чоловічій професії. Сьогодні тема «жінка на війні» доволі таки дискусійна. Є думки про те, що жінкам не місце на війні– це завдання чоловіків. Але українські жінки руйнують ці стереотипи.

 

Світлина від Катрусі Стріли.

Наступна наша героїня Людмила Дем’яник «Стріла». Вона родом з Івано-Франківська. Працювала директором кадрового агентства. Коли почався Майдан, усе залишила та поїхала до Києва. А коли почалася війна на Донбасі, зрозуміла, що хоче бути там. Як живеться жінці у оточенні чоловіків та чи не жаліє про свій вибір, вона розповіла журналістці «Правди іф».

Це був поклик душі. До війни я працювала менеджером, директором – ці професії також не зовсім жіночі та всюди виконувала свої обов’язки добре. Від того моменту, коли активні громадяни вийшли на Майдан, якось стало зрозуміло, що можна зробити ще більше. Вийти за рамки середньостатистичного громадянина, бути не тільки споживачем та користувачем, а приносити користь країні. Тоді я вже точно розуміла, що потрібно змінювати насамперед себе, своє ставлення до процесів у державі, тому й на Майдан потрапила, тому наприкінці лютого 14-го року на волонтерських засадах працювала у психологічній службі «Євромайдан СОС» у Івано-Франківську, а згодом долучилась до добровольчого руху і вже у серпні 14-го поїхала на Донбас.

Ой, з формою звісно ж є нюанси. Прикро, та важко підібрати те, що підходить. Військову форму шиють на чоловічу фігуру і для жінок вона практично не підходить. То рукави закороткі то штани заширокі. Та на це особливо не зважаю, бо це тільки одяг. Від цивільних суконь та підборів відмовилась відразу. Більше того, за декілька місяців перебування на Сході, трішки з подивом сама себе питала: «Як я могла носити такі короткі сукні та такі височенні підбори?». Щось змінилось всередині, можливо розуміння непотрібності речей. Усвідомлення того, що матеріальні речі, блага, все, що можна придбати за гроші – це дрібниці. Набагато важливіше щирість, добро, спокій та мир. Адже там, де війна, люди залишили все майно, яке набули протягом життя. Вони просто тікали на мирні території, а це все таким непотребом й залишилось. Ті мільйонні будинки закладені дорогими меблями, ті брендові речі – воно стало в один момент непотрібним.

Насамперед потрібно бути собою. Ніколи, ні за яких обставин не переходити межу дружби, побратимства. Так, це інколи важко, бували моменти, коли хотілось залишити все саме через випадки, коли давали розуміти що ти жінка. Але інші моменти, де ти розумієш, що потрібна саме тут і саме зараз не давали розкисати, а надихали на подальшу боротьбу. За весь час мого перебування у батальйоні я плакала декілька разів і то тільки через загибель побратимів. Якось не дозволяла собі нити, тим більш, щоб мене жаліли. Як би не було важко, як би не розривалось все всередині – завжди знаходила сили посміхатись. Був момент, коли було дійсно дуже погано зі здоров’ям, та я підіймалась, працювала, нікому не говорила, що ледь тримаюсь на ногах. В той час один з побратимів помітив мою хворобливу поведінку та сам відвіз мене до медиків. Так я потрапила в госпіталь, де лікарі сказали, що все могло закінчитись трагічно. А загалом – ніколи не користуюсь тим, що я жінка, стараюсь виконувати всі, поставлені переді мною завдання.

Проявляти жіночність не потрібно, вона або є або її немає. Тут важливіше не копіювати поведінку чоловіків та не перейти на їхню манеру спілкування. Ніколи не вживаю нецензурних слів, намагаюсь бути уважною до всіх, просто розмовляю з хлопцями. Стараюсь завжди бути в хорошому настрої та на позитиві, адже поганого й так вистачає, так легше воювати, працювати. Найголовніше – жодної вульгарності чи агресії. На прояви симпатії до мене – віджартовуюсь. Важливо підтримувати спілкування на позитиві та дружбі. Це дуже допомагає, тому дуже прошу дівчат, дружин – говоріть зі своїми воїнами. Вони обрали шлях захисника – вони кращі представники чоловічого населення країни. Підтримуйте їх, не сваріться, це дуже важливо.

Ні, жодного разу, навпаки, впевнена, що це вірний вибір у житті. З честю та гордістю виконую свої обов’язки.

 

Підготувала Марія Франчук

 

(Visited 206 times, 1 visits today)