pravda.if.ua
http://pravda.if.ua

Франківець Юрко Лучин: «Часто нам закидають те, що ми є закритою організацією». Український «Пласт» святкує 106-років з часу заснування13 Кві, 13:12

Український «Пласт» святкує 106-річницю. Про те, яким є сучасний «Пласт», чи кожен може стати пластуном і у якому віці можна долучитися до організації, Правді.іф розповідає керівник міського осередку «Пласт», станичний Юрко Лучин.

 

 

– Юрію, які стереотипи переважають у людей, які хочуть, аби їхні діти стали пластунами?

 

– Часто батьки, які приводять до нас дітей, не завжди розуміють суті «Пласту». Вони думають, що «Пласт» – це просто ще один гурток, на зразок мистецької чи спортивної секції. А «Пласт» – це ціла філософія. Я в дитинстві відвідував все, що можна було відвідувати, починаючи від танців і малювання, і закінчуючи футболом та карате. Але залишився в «Пласті» і я в організації уже майже 25 років, адже «Пласт» – це стиль життя. Тут можна знайти себе і розвинутися в усіх ділянках: інтелектуальних, лідерських, творчих, спортивних та багато інших. «Пласт» намагається охопити всі сфери. Тут вчаться працювати в команді, організовувати, але діє правило: хочеш керувати – навчися виконувати вказівки.

 

Світлина від Romko Dobrovolskyi.

 

– Чи може будь-хто прийти в організацію і стати пластуном?

 

– «Пласт» – організація відкрита для всіх. Дуже багато людей приходять до нас, але є частина тих, які не залишаються і на це існує декілька причин. Не усі готові дотримуватися правил, а правила є.

Насамперед, ми є борцями за здоров’я нашої молоді, фізичне, духовне, так і психологічне. У нас прописано, що пластуни апріорі не шкодять своєму здоров’ю. Тому жодного алкоголю, тютюну, я вже не говорю про наркотичні речовини – це навіть не обговорюється. Дуже часто, коли люди приходять до нас в старшому віці, їм це не підходить. Так, людина хороша, але не готова позбуватися шкідливих звичок.

Світлина від Romko Dobrovolskyi.

 

Ми кажемо: «Друже, вибач, але ми творимо нове суспільство, ми працюємо з молоддю, намагаємося показати їм хороший приклад. І якщо ми не можемо подолати власну залежність, хоча психологічна залежність є дуже важкою, то як ми можемо розказувати дітям про лідерство, про те, як рости провідниками нації, коли ми не можемо подолати особисті шкідливі звички».

Також зараз триває багато розмов навколо віри в Бога, бо це один з пунктів нашої пластової присяги. Багато хто вважає, що в сучасному світі ми мали б бути трохи більше космополітичними. В основному, ми є християнською організацією, без прив’язки до конфесій. Але от питання: кримські татари вважають себе українцями, але є мусульманами. Як тоді бути? Зараз ми над цим працюємо і навіть блаженнійший, упокій Боже його душу, Любомир Гузар, який  був пластуном, говорив: щоб дедалі більше українців ставали пластунами, треба більше відкритися і розширити поняття віри в Бога.

Світлина від Gorgany (Ivano-Frankivsk).

– А якими є обов’язки пластунів?

 

– Є три головні обов’язки пластуна – вірність Богові та Україні; допомога іншим; слухатись пластового проводу і жити за пластовим законом. І як було уже сказано, вірність Богові ми не вимірюємо приналежністю до конфесій. Чи ти прихожанин греко-католицької, чи православної  КП, чи православної УАПЦ конфесії для нас немає значення.

Якщо говорити про вірність Україні, то завжди серед борців за волю України було і є  багато пластунів. Наприклад з дев’яти генералів Української Повстанської Армії шестеро були пластунами. Найвідоміший з них – Роман Шухевич. Часто, особливо наші «сусіди» зі Сходу, закидають нам те, що ми є бандерівцями, бо Степан Бандера теж був пластуном.

У «Пласті» дуже розвинуте братерство і завдяки пластовому духу розмивається вікова різниця між людьми. Наприклад, пластун, якому 6 років, до пластуна, якому 60-70, звертається «на ти» і каже «друже» або «подруго». Юні можуть запросто спілкуватися із зрілими. Я пригадую дуже відоме в світі ім’я. Богдан Гаврилишин – всесвітньо відомий економіст, міністр екології в Швейцарії, почесний президент кількох університетів, член Римського клубу, один з подвижників «Пласту» в Україні, що багато долучився до творення адміністрації «Пласту», дуже любив спілкуватися з дітьми і для нього не було проблемою, що молодші діти зверталися до нього «на ти» і казали «друже Богдан».

 

– І таке братерство не минає з часом?

 

– Навіть, коли ти відходиш від активного пластування, ти залишаєшся пластуном.

Коли я ще був юним, приїжджав до іншого міста, де нікого не знав, в першу чергу треба було знайти пластунів. Ти знаходив номер, дзвонив і казав: «Скоб, друже, мене звати Юрко, я з Івано-Франківська і я пластун».

Все, тебе прихистять, знайдуть, де переночувати, проведуть екскурсію, усім допоможуть. В цьому унікальність «Пласту», бо в Україні нас зараз є понад 8000 , але по світу в рази більше. Світовий «Пласт» є хорошою школою для наших молодих, бо українська діаспора дуже допомагає, проводить навчання, тренінги, освітні програми. Пластун – це специфічний набір знань, вмінь і певних твердих переконань.

Світлина від Inna  Andriyashko.

– У якому віці можна прийти в «Пласт»?

 

– Зараз – від 3 років з батьками. Колись було від 6 до 106-ти, але зараз у нас є пташата – діти з трьох років. Часто це діти пластунів, приходять батьки і приводять дітей, передають свій досвід своїй дитині та іншим дітям. Тому з трьох років – з батьками, а самостійно – з 6-ти. От була історія. Батько Анатолій Миськів з Тлумача привів свого сина до «Пласту», а через рік також вирішив стати пластуном і активно займається виховницькою діяльністю. Досить часто люди старшого віку потрапляють до нас через дітей.

 

– Для пластунів важлива хороша фізична підготовка. А що робити людям з інвалідністю? Чи можуть вони приходити до вас?

 

– Я вже згадував про Степана Бандеру, він по стану здоров’я зміг потрапити до «Пласту» лише з третього разу. Ми зараз працюємо над питанням залучення до організації людей з інвалідністю. Проводимо волонтерські заходи, працюємо з людьми, які мають певні обмеження.

Ми намагаємося підлаштувати програму під можливості людини. Ми кажемо: ти не можеш зараз це зробити – не проблема, давай побачимо, що можеш і поволі будемо розвиватися. У нас нема нормативів. Усі хто займається з підлітками, все показують власним прикладом. Тому у нас дуже поважають роботу виховників. На рівні освіти – це як методисти, педагоги. Зараз на рівні всеукраїнського «Пласту» розглядають те як адаптувати «Пласт» під людей, які мають певні вади.

Хоч нашій програмі понад сто років, ми можемо мінятися при потребі. Ми доволі демократична структура. Нам важливо, щоб діти отримали максимум від свого дитинства. Тому на наших таборах забороняється використання будь-яких гаджетів, батьки тримають зв’язок з комендантом табору. З одного боку це може виглядати дико – у наші дні дитина без телефону/планшету, але ми хочемо, аби діти більше спілкувалися з однолітками, вчилися чогось нового. Ми хочемо щоб дитина, відповідно до свого віку, здобула певний позитивний досвід.

Світлина від Inna  Andriyashko.

– Чим займається «Пласт»? Чого тут вчаться діти?

 

– Ми є українськими скаутами, взяли за основу їхню методику роботи і адаптували до українських реалій. Ми сприяємо всебічному розвитку громадянина України.

Наше завдання – аби дитина могла розвиватися в усіх сферах. Якщо дитина ніколи не займалася спортом то з ним вона знайомиться з ранкової руханки. Є мистецькі ділянка. Ти не вмієш співати? Неправда, ти просто не був не пластових таборах. Уже на другій таборовій ватрі той, хто казав, що «йому ведмідь на вухо став», співає найголосніше і найзавзятіше. Не забуваємо і про духовний та патріотичний  розвиток.

Важливо для нас – саморозвиток. Ми розуміємо, що не можемо виховати дитину, це завдання батьків. Ми можемо лише допомогти, пустити енергію дитини в конструктивне русло, але ми не можемо замінити сім’ю.

Ми не є школою, хоча ми подаємо нові знання, те, чого не вчать в школі. Наприклад – картографія, орієнтування на місцевості, мандрівництво. Як правильно ходити в гори, як орієнтуватися по зорях, що таке карти, як себе забезпечити захистом, якщо немає палатки, як правильно зібратися.

Школа цього не навчає, але не знаючи географії, важко з картографією. Не знаючи біології, важко на природознавстві…

Часто батькам важко зрозуміти, чим дитина буде займатися, бо нема табелів, дитина не може в кінці травня принести табель з оцінками.

«Пласт» – це додаткова річ, але в людини змінюється коло спілкування, в одному гурті зустрічаються хлопці та дівчата з інших навчальних закладів, іншого району і треба вчитися з ними спілкуватися, домовлятися, співпрацювати.

«Пласт» – це середовище, в якому можна вчитися співпрацювати з людьми, проявляти себе як лідер, продукувати свої ідеї, зацікавлювати ними інших.

Світлина від Inna  Andriyashko.

– А чим особливий «Пласт» в Івано-Франківську?

 

– Івано-Франківськ унікальний тим, що під час відновлення «Пласту», в 90-х роках, саме в нашому місті провели з’їзд, на якому утвердити відродження «Пласт» в Україні.

Також у нас є перший пам’ятник пластунам, що не зламали своїх присяг.

На Прикарпатті ми маємо пластовий музей «Сокіл» в селі Гриньків на Рожнятівщині. Музей знаходиться на землі, яку подарував «Пласту» митрополит Андрей Шептицький. Це унікальна пластова земля з табором музеєм. І коли починається таборове літо, багато пластунів з інших областей приїжджають до нас.

 

Розмовляла Любов Загоровська

(Visited 71 times, 1 visits today)