Історія призабутої фабрики фаянсу і порцеляни з передмістя Івано-Франківська

Мало кому з сучасників, окрім вузького кола мистецтвознавців, відомо про існування фабрики фаянсу і порцеляни у Пацикові (сучасна назва с. Підлісся Тисменицького району), вироби якої у першій половині ХХ ст. мали велику популярність та були відомі у цілій Європі.
news-image: Статуетки з Пацикова: Історія фабрики фаянсу і порцеляни, що підкорила

Ми з вами зітремо порох забуття з цієї сторінки нашої історії та помандруємо у світ фаянсових виробів, розкриємо особливості технологічного процесу та виробничої діяльності фабрики фаянсу і порцеляни у Пацикові, пише Галицький кореспондент.

У майстерні фабрики

У світовій мистецькій практиці завжди цінувалися фаянсові вироби. Вони були чудовою прикрасою для домашнього інтер’єру. Їх виробництво потребувало відповідних технологій та матеріалів. Місце побудови для фабрики було вибрано невипадково. Біля села Пациків, неподалік від річки Бистриці Солотвинської знаходилося родовище глини, придатної для виготовлення фаянсових виробів.

У спогадах В. Гірняка та Р. Шкавритка, вміщених у 2-му томі «Альманаху Станиславівської землі», сказано, що фабрика була побудована німецькими підприємцями у 1880 році. Польська дослідниця Беата Кост пише, що фабрику побудували 1908 року. Нами ж виявлено архівний документ, в якому вказано, що фабрика була зведена у 1912 році. Тоді вона називалася Перша Галицька фабрика мистецького фаянсу та теракоти в Пацикові біля Станиславова, а у міжвоєнний період – Польська фабрика фаянсу «Пациків» біля Станиславова.

Належала фабрика польському поміщику Олександру Левицькому (11.07.1877 – 11.12.1935), великому землевласнику та підприємцю. У його власності  перебувало 3500 моргів орної землі та лісів у Пацикові, Загвізді, Старому Лисці, пансіонат відпочинку в Олесьові (сучасна територія військового полігону в Старому Лисці), підприємство з видобування мінеральної води «Dewajtis» у Пацикові, нерухомість у Львові, де він і мешкав.

Олександр Левицький, власник фабрики

У Першу світову війну Олександр Левицький служив в австро-угорській армії, війну закінчив у званні капітана артилерії. Під час українсько-польської війни 1918-1919 рр. за Східну Галичину був командиром 4-го артилерійського полку, в період польсько-більшовицької війни 1920 р. був командиром 205-го добровільного артилерійського полку, з яким брав участь в обороні Львова, за що був підвищений у званні до підполковника артилерії. Перебував у резерві 5-го полку польової артилерії гарнізону Львова.

У міжвоєнний період Олександр Левицький був членом Торгово-Промислової палати та районної ради Безпартійного блоку співпраці з урядом у Львові. У Станиславові був головою повітового Окружного сільськогосподарського товариства та головою кооперативної комісії при тимчасовому повітовому управлінні. Після його смерті фабрику фаянсу і порцеляни в Пацикові успадкував його син Олександр Юрій Левицький. На честь Олександра Левицького старшого у Пацикові в другій половині 1936 р. був встановлений кам’яний пам’ятний хрест на землі, подарованій ним для місцевої філії польського «Товариства народних шкіл».

Якість виготовленої продукції та її конкурентоспроможність на ринку безпосередньо залежать від виробничих потужностей підприємства. Технічне оснащення фабрики фаянсу і порцеляни було досить добрим. У часи Першої світової війни фабрика в Пацикові була зруйнована, але одразу після війни її відбудували.

Розташовувалося підприємство неподалік дороги Загвіздя-Пациків, що було зручним для транспортного сполучення. Фабрика складалася з кількох будівель, які утворювали єдиний виробничий комплекс. Фабричні приміщення були просторими, цегляними, покриті шифером та ґонтою. У деяких з них дерев’яні балки замінили на вогнестійкі з міркувань безпеки. Двоповерхові будівлі мали зовнішні сходи та пожежні драбини поблизу вікон. На подвір’ї фабрики був колодязь, в якому було достатньо води для гасіння можливої пожежі. Співвідношення поверхні підлоги до поверхні освітлення становило в будівлях 4,5:1.

Статуетка “Жінка з гускою”

У першому будинку розміром 16,2 на 11,5 м розміщувався випалювальний відділ. На першому поверсі було дві печі для випалювання теракоту та фаянсу системи «Schulce». Вимурувані вони були з шамотової цегли, обмащені всередині вогнестійкою глиною, об’ємом 20 куб. м. Кожна піч мала димохід висотою 12,4 м. На другому поверсі розташовувалася майстерня з випалювання посуду і фігур.

У другій будівлі розміщувався сушильний відділ та майстерня емалі. На першому поверсі третього будинку була майстерня з малювання та ретушування фаянсу, склад готових виробів, а на другому – хімічна лабораторія, майстерня з малювання та ретушування теракоту, канцелярія. У підвалі був встановлений дизельний двигун.

У четвертій будівлі розташовувався художній відділ, де були токарня посуду, сушильня, модельна майстерня. У підвалі була очисна майстерня глини та майстерня з виготовлення емалі. Ще одна випалювальна функціонувала у п’ятій будівлі, де було чотири печі і чотири горни, розміром 2,5 на 2,5 м, висотою 3,25 м, об’ємом 2 куб. м. На другому поверсі розміщувалась сушарня виробів перед випалюванням. Поблизу огорожі були господарські будинки для зберігання палива, матеріалів, з яких виготовляли фаянс і порцеляну, гараж, відділ сортування та пакування.

Статуетка “Жінка за вишивкою”

У малювальній майстерні використовували очищувач повітря – ексгаустер, який працював від дизельного двигуна «Dejmlev» потужністю три кінські сили. Саме розпилення фарби відбувалося при спеціальних бляшаних столиках, у скляних будках.

У токарні було шість токарських верстатів, які працювали від дизельного двигуна «Diesel» потужністю 12 кінських сил. Також верстати були з’єднані трансмісією з водним двигуном, який працював у разі несправності дизельного.

Мала фабрика і власну електрику, яку виробляв двигун «Brown-Boberi». У 1928 р. був побудований новий збірник для води та проведена каналізація, стоки з якої скидалися до річки Бистриці Солотвинської.

Для вироблення маси використовували пациківську глину з додаванням до неї крейди та піску. Її особливостями було те, що глина легко оформлювалась, після висушування не тріскала і не утворювала пор, зберігала гладку поверхню. До того ж, вона була придатна для малювання й досконало приймала відповідні фарби.

Статуетка “Жінка на скелі”, скульптор Владислав Грубельський, ймовірно 1919 рік

Для підвищення якості виробів до глини додавали каолін, який привозили з Німеччини. Хімікалії для вироблення емалі та фарби також привозили з-за кордону. Розмішану глину з хімічним плинним розчином очищували й мололи на рідку білу масу. З приготованої маси точили, виливали, формували фігури за допомогою гіпсових форм, які самостійно виготовляли з алебастрового гіпсу.

Після цього виточені, вилиті, сформовані фігури випалювали перший раз. Згодом їх малювали за допомогою тисненого повітря розпилювачем – аерографом або художнім розписом. Помальовані предмети покривали емаллю і наново випалювали. Для випалювання використовували дерево та вугілля. Випалювання за допомогою високоякісного вугілля-коксу відбувалося при температурі від 150 до 250 градусів.

Основними виробами були фаянсові гротескові фігури висотою до 20 см, що зображали постаті жінок, звірів, птахів, рослин. Багато виготовляли жіночих фігур у кринолінових рожевих платтях з парасолькою в руці. Окрім статуеток, виготовляли також вази, жардіньєри (столики для вазонів), чорнильниці, попільнички, корпуси для годинників, настільні лампи з майоліки і фаянсу.

Статуетка “Східна танцівниця”

На рік фабрика виробляла до 50 000 одиниць продукції. Спочатку вироби продавали по всій Австро-Угорській імперії та Німеччині, а в міжвоєнний період здебільшого експортували до країн Західної Європи. Фірмовий магазин фабрики був розміщений у Львові, на Маріацькій площі, у будинку №5 (сучасна пл. Адама Міцкевича). Був також і свій торговий павільйон на «Східних торгах» – найбільшому виставковому заході Галичини того часу.

Для потреб працівників на території фабрики була кухня та їдальня, два житлові будинки, один з яких був розташований неподалік підприємства. У 1921 р. на фабриці працювало 50 робітників, а могло працювати 200. У час найбільшого розквіту там працювало 350 робітників. У 1925 р. більшість некваліфікованих українських робітників були замінені польськими.

У 1932 р. внаслідок фінансових труднощів фабрика була закрита, але згодом знову відновила свою діяльність. Управителем фабрики у міжвоєнний період був єврей (Тух) Туховський, який перейшов з юдаїзму до християнської конфесії. Одружений він був з українкою Ольгою Ковальською, донькою ветеринарного лікаря, який працював на міській бойні Станиславова.

Статуетка із логотипом фабрики фаянсу та порцеляни Пациків

У 1944 р. фабрика фаянсу і порцеляни у Пацикові була націоналізована, на її території розмістили кахельний цех Станіславського цегельного заводу. До наших днів не збереглися старі виробничі приміщення фабрики, на середину 1990-х років була вціліла лише одна стіна від якоїсь майстерні.

Серед мистців, які працювали на фабриці, першим був скульптор Станіслав Чапка, який водночас був і першим її управителем з 1912 до 1924 р. (з перервою на період Першої світової війни). Навчався він у Львові та Відні, сам проектував фігури статуеток. Мистецтвознавці вважають Чапку найкращим автором фабрики, а період його управління – піком її мистецького рівня.

Серед інших відомих скульпторів у Пацикові працювали: Антоні Попєль, Люна Дрекслер, Тадеуш Блотницький, Владислав Грубельський, Владислав Адам’як. Саме Дрекслер є авторкою візитівок фабрики фаянсу і порцеляни – «Дами в капелюшках»  та «Жінки в чорних панчохах».

На фабриці серед висококваліфікованих працівників були і мешканці Пацикова. В «артистичному відділі», як тоді казали, працював з 1920 по 1932 р. Йосиф Когутяк, знаними майстрами були Павло Середюк, Юрій Желюк, Петро Катрич, Дмитро Кіндрацький, Олександр Дичаківський.

Статуетки фабрики фаянсу і порцеляни з Пацикова мали велику популярність у тогочасному суспільстві. Їх було модно дарувати, особливо серед заможних людей. Відомий у Галичині театральний актор і куплетист Ярослав Давидович, який виступав в українському театрі ім. Тобілевича та польському театрі ім. Монюшки у Станиславові, склав жартівливу пісню про статуетки з Пацикова для кабаре. Її виконували акторки Ленська та Смеричинська, перевдягнуті у статуетку фабрики фаянсу та порцеляни: «Бо я є статуетка фаянсова, Пациків – то мій рідний дім. Білявка синьоока, чорноброва. Рум’яна, хоч не п’ю, не їм».

(Visited 321 times, 1 visits today)

Залишити коментар:

Щоб залишити коментар, заповніть форму нижче:



7157

“Давай повільно”. Прикарпатська співачка Алла Івашина презентувала новий кліп (відео) 00:14

Нова відеоробота калуської виконавиці з'явилася в YouTube в суботу, 10 листопада. В ролях знялися Євген Лящовський та Ірина Зелінська, інформують "Вікна". Музика і слова пісні належать Галині Рудик, режисер відео...

Капелан Коломийської єпархії отримав відзнаку від Президента України 23:22

Отець Михайло Дзюба є адміністратором церкви Введення в храм Пресвятої Діви Марії села Нижній Вербіж. Від початку протистоянь на майдані, в час Революції гідності священик не залишався осторонь. По сьогодні...

Найкрасивіший чоловік з Прикарпаття поділився секретами, як потрапити на обкладинку журналу 22:44 1 коментар

Найкрасивіший чоловік планети з Прикарпаття дав декілька порад своїм підписникам у соцмережах, як потрапити на обкладинку глянцю, інформує WestNews. Богдан Юсипчук розповідає, що все своє життя задавав собі запитання: хто ці...

Бойки – мовчазні мешканці Карпат 22:06 1 коментар

Бойки – найбільш закритий з українських горян народ і надзвичайно маломовні, через що й зазнали найменше чужих впливів. При згадці про гуцулів відразу виникають чіткі асоціації — коломийки, бартка, аркан,...

Івано-Франківський міський суд почав слухати справу поліцейського Гончарука з початку (фотофакт) 21:47

У понеділок, 12 листопада, в Івано-Франківському міському суді відбулося засідання у справі командира роти УПП Леоніда Гончарука, якого звинувачують у перевищенні повноважень. Леоніду Гончаруку інкримінують ч. 2 ст. 365 ККУ (Перевищення влади або...

В Івано-Франківську скандальний забудівник-«укропівець» порушив угоду з громадою міста, і замість будинку на 5 поверхів, зводить восьмиповерхівку (фоторепортаж) 21:35 5 коментарів

Старовинну садибу родини Гриневичів, здається, намагалися зберегти всі, окрім її власників. Організація «Союз українок» сама звернулася до забудовника аби «навів лад» з аварійною будівлею. Той вирішив садибу знести, а на...

Під Франківськом жінка утримує в притулку 41 кота і 23 собаки – потрібна допомога 21:18 2 коментарі

Через докори сусідів переїхала з Франківська просто в ліс. Там зробила вольєри та будиночки для котів. Приватному притулку потрібна допомога. Про це повідомила у мережі волонтерка Катерина Гуменюк, пише Репортер. В...

ДТП на Івасюка: автомобіль зніс “острівець безпеки” (фотофакт) 20:56 1 коментар

Сьогодні, 12 листопала близько 18:15 в Івано-Франківську неподалік нічного клубу “Ельдорадо” на вулиці Івасюка сталася ДТП. Як повідомляють в прес-службі поліції, наразі відомо, що водій автомобіля “Фіат” не впорався з...

Базари старого Станиславова. Як у ХІХ столітті місто стало торговим центром 20:35

Центральна площа Івано-Франківська, як і більшості європейських міст, називається «Ринок». Це похідне від німецького «ring» – кільце. Дійсно, будинки немов кам’яним кільцем оточують площу з усіх боків. Втім, у більшості мешканців...

"Обiцянка-цяцянка". Юлія Тимошенко відвідала Прикарпаття (фото+відео) 20:10 3 коментарі

Сьогодні, 12 листопада, Юлія Тимошенко відвідала з робочим візитом Івано-Франківську область, пише Правда.іф.     Програма візиту передбачала зустріч із громадою міста Бурштин. Юлія Тимошенко знову нагадала прикарпатцям про події...

"Євробляхарі" під франківською митницею вимагали справедливих цін за розмитнення (фото+відео) 19:39 6 коментарів

Сьогодні, 12 листопада в Івано-Франківську близько півсотні власників "євроблях" блокували роботу митниці на вулиці Польовій. Учасники пікету зібрались з приводу необґрунтованого збільшення митних платежів, інформує кореспондентка Бліц-Інфо. За словами мешканця...

Як франківські скаути живуть у лісі та займаються благодійністю (фоторепортаж) 19:27 2 коментарі

Нещодавно завершився збір грошей на розвиток Пласту на сході України. Скаутський патріотичний рух продовжує поширюватися країною. Пластунами можна стати в будь-якому віці й назавжди. Гроші на розвиток Збір грошей завершився...

“Вмирати за Україну не страшно”. Як патріоти Підгірок протистояли німецьким окупантам 18:51 4 коментарі

У статті Наталії Мельник висвітлено долю учасників українського націоналістичного підпілля, вихідців з Підгірок. На основі спогадів сучасників подій та відомостей з краєзнавчої літератури й періодики подано перелік учнів з Підгірок,...

З гарбузовим бограчем для безпритульних собак у Франківську зібрали 8 тисяч гривень (фотофакт) 18:12

Вчора у Франківську відбулася волонтерська акція, щоби придбати для пункту перетримки собак і котів два вольєри. Грошей назбирали на один. ЗМІ писали, що в рамках щомісячного арт-базарчика "Штефкова валіза" у Франківську...

Франківськ, який треба берегти. Реставратори встановили 16-ті історичні двері (фоторепортаж) 17:46

На вулиці Шевченка, 30 в Івано-Франківську встановили 16-ті за рахунком відреставровані двері. Цим дверям — 115 років. Двері були відреставровані в рамках проекту "Франківськ, який треба берегти" коштом міського бюджету,...

Станиславівські оголошення: як у місті сто років тому зброю купували 17:09

Вже тривалий час ведуться дискусії про те, чи варто дати населенню право володіти зброєю. Сто років тому мешканці Станиславова мали це право – придбати пістолет у місті було досить просто....

На Прикарпатті розшукують зловмисників, які підпали автомобілі (фотофакт) 15:44 1 коментар

Прикарпатські поліцейські розшукують зловмисників, які підпалили автомобілі в Коломиї. Машини спалахнули вночі. На щастя, ніхто з людей не постраждав. Два транспортні засоби згоріли повністю, третій – зачепило вогнем. Пожежа трапилася...

На Целевича відкрили сучасний спортивний майданчик (фоторепортаж) 14:58

Вчора, 11 листопада, в мікрорайоні “Пасічна” відкрили спортивно-відпочинковий майданчик для дітей. Цей майданчик облаштований таким, що на ньому можуть займатись спортом люди різної вікової категорії. Тут можна грати у великий...

Про зарплату, стереотипи та особливості роботи: інтерв’ю з порноагентом з Івано-Франківська (фоторепортаж) 14:27 4 коментарі

22-річний Євген Василинюк з Івано-Франківська розпочав працювати порноагентом у 18 років. Тоді ще все здавалось таким важким і недосяжним. Але наполегливість та рішучість допомогли Євгену за п’ять років зробити собі...

Цього року світова громадськість відзначає 100-річчя закінчення Першої світової війни (1914-1918). 13:43

Цього року світова громадськість відзначає 100-річчя закінчення Першої світової війни (1914-1918). Наслідки цього затяжного збройного конфлікту за участи майже всіх європейських держав (а також США) виявилися визначальними для нового ХХ...
  • Вертикальні меблі
  • ріел ІФ виринаюча