Символізація політики в Україні як складова процесу демократичної трансформації

Символізація політики стає невід'ємною і найбільш яскравою рисою сучасних українських політичних реалій. На сьогоднішній день конструктивізму, інтелектуальної боротьби та обґрунтування поглядів, ідей у баченні майбутнього шляху розвитку спостерігається все менше. Натомість, не лише передвиборча боротьба, але й перманентний політичний процес перетворюється на війну символів та міфів, які продукуються конкуруючими псевдоелітами з метою поглинання їх суспільною свідомістю й, як наслідок, отримання політичних переваг. Остання президентська кампанія і особливо кампанія 2004 р. є найбільш яскравим цьому підтвердженням. У зв’язку з цим розгляд проблеми символізації в Україні надзвичайно актуальний.
Україна все ще залишається трансформаційною державою, перехід якої від закритої радянської системи до демократичного шляху розвитку триває й надалі, попри зовнішню візуальну демократичність суспільно-політичної системи. У зв’язку з цим, доречно було б проаналізувати процес символізації, його значення та вплив на трансформацію.
Варто зауважити, що трансформація, поступовий перехід від закритої тоталітарно-авторитарної до демократичної політичної системи в переважній більшості транзитних країн характеризується низкою важливих змін в соціально-політичному житті суспільства. Невід'ємною ознакою, характерною рисою цього періоду є й зростаюче домінування символічного аспекту в політичній сфері, символізація політики, політичної дійсності в цілому.
Символізація в значній мірі властива й для закритих систем, однак є переважно односторонньою, продукованою пануючою владно-політичною, бюрократизованою елітою на підтримку функціонування існуючого режиму, контролю над громадянами й поширення у їх свідомості єдино правильності обраного курсу, унеможливлення пошуку будь-якої альтернативи оголошеним догмам. Як наслідок, партія, її символіка, партійний вождь, встановлені й проголошені партією норми, цінності та ідеали перетворюються на символи, які цілеспрямовано поглинаються, закріплюються й підтримуються у масовій свідомості. Двозначність, інакомислення є неможливим й підлягає негайному усуненню та ліквідації. Лише за таких умов система здатна на існування.
Перехідний період характеризується відмовою від монополії однієї партії, від панування єдиної системи цінностей, єдиної ідеології, відбувається зміна політичної і державної системи, загальна демократизація відносин, проголошуються ліберально-демократичні свободи, поширюється плюралізм, свобода ЗМІ. Втрачається єдино істинність політичних орієнтацій. Змінюється акценти й у процесі символізації. Символізація політики перетворюється на інструмент й наслідок конкуренції політичних акторів у боротьбі за здобуття, реалізацію та утримання політичної влади.
Боротьба за політичну владу перестає бути боротьбою політиків, політичних партій та їх програм у традиційному розумінні й перетворюється на боротьбу образів, яка відбувається на символічному рівні.  В даному контексті доречними будуть слова теоретика Д. Іванова, який стверджував, що «ми живемо в епоху політики образів і образів політики».
Вплив політичного суб’єкта у бажаному напрямку здійснюється завдяки мас-медіа. Саме ЗМІ конструюють реальність, їм сьогодні віддана функція пересвідчення в тому чи відбулася певна подія і те, яким чином вона відбулася. Реальність, у зв'язку з інформатизацією суспільства, поширенням інформаційних технологій, стає  множинною, жодна з них є нічим не реальнішою за інших, вони не в стані бути зв’язані в єдину цілісну картину світу. Головним за таких умов стає не те про що мовиться, а те, як воно подається.
Як зазначає вітчизняний науковець Ю. Задубняк «сьогодні політика твориться не на партійних та урядових засіданнях, не на політичних мітингах та міжфракційних переговорах, а в телестудіях, PR-агенствах та концертних площадках. Засоби масової комунікації фактично більше не відображують дійсність, а самі створюють образи, символи і симулякри, які, власне, й визначають реальність». Індивід сприймає діяльність політичних суб'єктів не шляхом безпосереднього споглядання, а крізь призму медіа (новини, реклама, документальний фільм…), які подаються й закріплюються як справжня, безпосередня реальність, маніпулюючи свідомістю людини, перетворюючи суспільство на мовчазну масу.
У перехідних суспільствах проблема маніпуляції є надзвичайно актуальною. Справа в тому, що в цей період відбувається не лише зміна суспільно-політичного устрою, але й суттєві зміни у свідомості суспільства, його цінностях, нормах, політичній і громадській культурі. Демократизація, лібералізація суспільства суттєво впливають на свідомість соціуму. Ті цінності, які були домінуючими за старого політичного режиму, поступово втрачають свою вартість, делегітимізуються. Натомість деідеологізація, плюралізм створюють умови для поширення нових, а в деяких випадках і кардинально протилежних цінностей і норм.
Водночас, формування суспільної свідомості, засвоєння певних ціннісних постулатів є результатом історичого розвитку суспільства. Різка зміна духовно-культурних орієнтирів суспільного розвитку, заперечення старих постулатів, які були домінуюючими протягом останніх сімдесяти років, проголошення ліберально-демократичних свобод, нових, характерних для демократичного суспільства ціннісних орієнтирів, з цілком об'єктивних причин через елементарний брак часу, не встигли засвоїтися, стати елементами суспільної свідомості.  Внаслідок цього утворився своєрідний «вакуум», коли суспільство переживає стару ідентичність, а демократизація відбувається, опираючись, в силу духовного спустошення, на синтез невідомого нового із старим знайомим. Це призвело до масової маргіналізації суспільства.
Масова свідомість в такі періоди є надзвичайно вразливою. На людину звалюється величезний потік різноманітної, а часом і суперечливої інформації, до сприйняття якої вона виявляється неготовою. Людина втрачає здатність розрізняти правду і брехню, критично сприймати дійсність. Це, в свою чергу, створює міцне підгрунтя для створення та поширення нових символів та міфів, урізноманітнюючи процес символізації.
Таким чином, символізація політики у перехідних суспільствах, на відміну від тоталітарно-авторитарних систем, є інструментом конкуренції політичних суб'єктів у боротьбі за владу, що свідчить про певний поступ в бік демократії. Водночас, символізація, за умов несформованості політичної та громадянської культури, є фактором, що стримує процес переходу й провокує соціальні конфлікти.

Ігор Дебенко

політолог, 
м. Івано-Франківськ