В центрі Івано-Франківська, серед білого дня, троє жінок побили четверту

Досвідчені криміналісти дивуються з цієї ситуації. Злочин ніби не тяжкий, максимум тягне на «хуліганку», скоєний в умовах очевидності, тобто зловмисники принаймні потерпілій стороні відомі, про що вона сумлінно поінформувала слідство, а слідство чомусь буксує, немов фура на дорозі після снігопаду. І навіть така потужна «рятувальна» інстанція, як Генеральна прокуратура, до якої звернулися зацікавлені особи, не може його зрушити з місця.

 

Результат пошуку зображень за запитом "ЖІНОЧА БІЙКА" Піском, можливо, й посипають, але не там, де це необхідно, що яскраво засвідчують численні скарги в різноманітні інстанції потерпілої та її захисника. Причому в цій історії фігурує стільки прізвищ працівників правоохоронних органів, що проблемно всіх полічити. і при такій потужній силі людина, котра зазнала нападу, вже понад рік не може домогтися, щоби її кривдників було притягнено до відповідальності.

Випадок стався ще 6 вересня позаминулого року в Івано-Франківську в парку Воїнів-інтернаціоналістів. Це була неділя. В невеличкому парку прогулювалися люди, переважно літнього віку, мами з дітьми. Перебувала там і жителька івано-Франківська М. В якийсь момент біля парку зупинилися дві престижні іномарки, звідки вийшли три жінки — одна старша і дві молодші, котрі накинулися на М. на очах перехожих. Били переважно по голові. Свідки цього видовища не намагалися розборонити бійку, лише обурювалися отим неподобством. Дехто, здебільшого мами, поспішили забрати своїх дітей подалі від місця події. Щоправда, коли потерпіла вирвалася від нападниць та відбігла до церковки посеред парку, дехто пропонував побитій жінці допомогу, інші казали, що, мовляв, зателефонують до поліції. Принаймні так описує ситуацію потерпіла.

На жаль, шокована нападом жінка, з якою це трапилося вперше в житті, не додумалася записати відомості про людей, котрі висловили їй співчуття, а найголовніше — бачили і могли впізнати учасниць нападу. Власне, найбільше, що хотілося переляканій і зганьбленій М., — це втекти подалі від чужих очей. Щоправда, сама потерпіла візуально знала своїх кривдниць. Адже з колишнім чоловіком однієї з них вона наразі проживає у цивільному шлюбі. Другою зловмисницею була її мама, а третьою — подруга. Саме на цих осіб як своїх кривдниць вказала М., звернувшись до поліції із заявою про скоєне щодо неї кримінальне правопорушення. Щоправда, один прямий свідок все ж знайшовся. Це був знайомий її чоловіка, котрий проїжджав мимо в момент побиття. Про що ввечері розповів чоловікові М. Незрозуміло, чому принаймні не зателефонував до нього з повідомленням, що жінку кривдять. А їй потім довелося цілий тиждень лікуватися від побоїв у стаціонарі. Зрештою, у кожного своя позиція. Що стосується правоохоронних органів, то за заявою М. було порушено кримінальне провадження. і далі почалося те, що врешті-решт змусило потерпілу звернутися до редакції.

Почнемо з того, що тільки слідчих у цьому провадженні вже було шестеро, і це ще не кінець. Так само раз-у-раз змінювалися процесуальні керівники. інколи це був результат чергової скарги адвоката потерпілої, якого вона найняла вже після лікарні. Це порадив зробити знайомий юрист, враховуючи, що особи, які, як стверджує М., напали на неї, мають гроші і зв’язки, в тому числі й у правоохоронних органах, тож усього можна очікувати. На жаль, як Революця гідності загалом, так і люстрації, переатестації, реформи в принципах діяльності деяких охоронців наших прав, свобод, життя і здоров’я фактично нічого не поміняли.

На початках розслідування йшло нібито належним чином. Протягом місяця було допитано свідків, заявлених потерпілою, досліджено разом з іншими речовими доказами й копії записів камер відеоспостереження, розташованих на будівлі церковної єпархії. До речі, це була ініціатива адвоката М. Побувавши зі своєю клієнткою на місці події, він звернув увагу на наявність відеокамер, у радіус дії яких могла потрапити принаймні машина, на якій приїхали підозрювані особи. Записи підтвердили це припущення. Отож у слідства начебто було достатньо матеріалів для роботи і прийняття відповідного рішення у відведені законом процесуальні терміни. Деякою мірою так і було зроблено, хоча не з усіма висновками потерпіла згідна. Наприклад, з кваліфікацією скоєного щодо неї злочину. Слідство наполягало на

125-й статті Кримінального кодексу — умисне легке тілесне ушкодження. Ну десь там хтось з кимось щось не поділив, скажімо, в черзі за сметаною посварилися, чи поставив автомобіль на чуже місце — і лясь по писку. Та враховуючи обставини зухвалого нападу, який було скоєно в громадському місці на очах сторонніх людей, безпричинно і т. ін., М. вважала, що мову потрібно вести про хуліганство, причому в тій частині 296-ї статті Кримінального кодексу, в якій йдеться про вчинення цих дій групою осіб. За це, до речі, передбачено або обмеження волі на термін до 5 років, або взагалі її позбавлення на термін до 4 років. Причому такої думки, стверджує адвокат потерпілої Ігор Стрипа, були й слідчі, котрі безпосередньо розслідували це провадження. І наприкінці грудня він звернувся до них та процесуального керівника прокурора Х. з відповідним клопотанням.

— Згідно з вимогами законодавства таке клопотання мало бути розглянуто протягом трьох днів. Тим більше, що на той момент усі слідчі дії у нашому провадженні були завершені і слідчі вважали, що мають достатньо доказів для притягнення винних до відповідальності, відповідно і направлення їх до суду, — каже Ігор Стрипа.

Але так і не дочекавшись результатів розгляду, адвокат через місяць звертається до процесуального керівника, котра повідомила йому (цитуємо витяг зі скарги): «ѕВідповідь буде дана в майбутньому». В часі воно виявилося таким самим ефемерним, як побудова комунізму в колишньому Радянському Союзі, тож адвокат повторно намагається довідатися про долю свого клопотання. Тільки тепер уже звертається до керівництва слідчого відділу поліції та керівника івано-Франківської місцевої прокуратури. В поліції він довідався, що згаданий процесуальний керівник витребувала у них усі матеріали і з якогось дива протримала понад два тижні, а також наполягає саме на кваліфікації в плані легких тілесних ушкоджень. Це підтвердила і сама потерпіла, зазначивши, що процесуальний керівник і її намагалася переконати в такій кваліфікації нападу на неї.

З великими зусиллями М. та її представник домоглися свого, але це далеко не крапка в цій історії, і невідомо, коли ж її буде поставлено. Ми коротко описали тільки один фрагмент цього, без перебільшення, «епохального» розслідування. Судіть самі. Уже понад рік слідство у цій, на перший погляд, очевидній справі не те що тупцює на місці, але подібно до тріски у водовороті крутиться і крутиться. Хоча не можна сказати, що цій справі не приділяли уваги. Від самого початку контроль над розслідуванням взяв заступник прокурора Івано-Франківської прокуратури В. Б. Тільки якщо проаналізувати подальші події, то ефект від цього контролю виявився зовсім протилежним тому, на який очікувала М. Наприклад, виникли якісь непрохідні хащі на шляху вручення підозри особам, які напали на М. Тільки 14 квітня, коли з моменту нападу минуло вже понад півроку, з прокуратури надійшло повідомлення, що слідство зібрало достатньо доказів для оголошення підозри громадянкам Б., Б. та Л. за ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу (нагадаємо, що потерпіла не погоджувалася з такою кваліфікацією, та менше з тим) і її текст вже підготовлено.

Поцікавившись подальшою її долею, представник М. з подивом довідався, що підозру так і не було вручено, бо особа, яка мала її отримати, просто не відчинила поліцейським, ще й їх обматюкала. Далі — більше. Від працівників правоохоронних органів, прізвища яких нам не вказали, адвокат довідався, що начебто заступник прокурора міста не тільки забрав підозру у слідчої, але під загрозою звільнення заборонив їй вручати це повідомлення. Зрештою, це слова. А факт полягає в тому, що через деякий час представника М. повідомили телефоном, що, мовляв, у слідства виникли сумніви щодо свідка, котрий є знайомим чоловіка потерпілої. Мовляв, чи він не «лівий». Заступник прокурора міста, котрий телефонував, сказав, що, мовляв, він дав вказівку витребувати інформацію від мобільного оператора щодо телефонних дзвінків цього свідка з прив’язкою до місцевості. Він також запевнив, що до кінця квітня ця інформація мала б надійти. Проте, як з’ясувалося вже у травні, було вказано отримати інформацію щодо дзвінків усіх осіб, які проходять по матеріалах розслідування.

Хтось може сказати, що, мовляв, слідство ретельно досліджує докази, усе перевіряє. Тільки виникає кілька закономірних запитань. Найперше: чому цього не було зроблено одразу, а аж через вісім місяців? Чому спершу потерпілу запевняють, що зібрано достатньо доказів для вручення підозри її кривдникам і навіть начебто роблять таку спробу, а потім все повертається на круги своя. Авжеж, як стверджує адвокат М., врешті-решт у травні прокурор міста заявив йому, що за результатами оперативної наради в міській прокуратурі, проведеної після чергової скарги, було зроблено висновок, що всі отримані до цього часу докази по цьому кримінальному провадженні є сумнівними і незаконними. До речі, про проведення наради представник М. дізнався випадково, зі дзвінка слідчого, який поцікавився, чи він буде на цьому заході. Пізніше йому сказали, що, мовляв, прокурор міста сказав, нібито адвоката також було запрошено на нараду, але він проігнорував її.

Ці та інші події тільки переконують М., що слідство штучно затягують. Ми це все фрагментарно описуємо, бо якщо розповідати все докладно, то не вистачить цілого номера газети. Наведемо ще такий приклад: якщо у слідства виникають сумніви у свідкові з боку потерпілої, то чомусь вважають за потрібне допитати свідка з протилежної сторони, котра, як видно з матеріалів розслідування, прибула на місце події вже по закінченні конфлікту. Пізніше до цього списку додався чоловік однієї з жінок, котрі напали на М., та якийсь її знайомий. Більше того, ми згадували про записи відеокамер зовнішнього спостереження, на яких видно автомобіль підозрюваних на час нападу. Під час ознайомлення з матеріалами слідства з’ясувалося, що диск пробито в трьох місцях. Начебто його випадково пошкодили, коли підшивали до матеріалів провадження. Але чомусь особи, відповідальні за проведення слідства, не повідомили про це потерпілу чи її представника, котрі й надали ті записи. Якби вони це випадково не помітили, то матеріали так би й пішли до суду з уже недійсним речовим доказом. А може, на це й розраховували?

Зрештою, коли той суд може відбутися, якщо взагалі відбудеться, адже знаходять все інші й інші причини, аби до цього не дійшло. І заново, вже вкотре, мають намір допитати потерпілу, лікарів, які здійснювали її медичний огляд після побиття, провести додаткову судово-медичну експертизу, причому комплексну. Про упередженість деяких посадових осіб Івано-Франківської місцевої прокуратури в цій справі свідчить і факт витребування інформації щодо стільникових телефонів. Як уже писали, начебто клопотання про доступ до неї, в чому запевнили адвоката, було зроблено ще у квітні позаминулого року, а реально це відбулося аж через два місяціѕ

Потерпіла та її представник звертаються зі скаргами до обласного прокурора та Генеральної прокуратури. За цими зверненнями відбуваються чергові наради, щодо заступника прокурора міста Івано-Франківська проводять службове розслідування. Ну і що з того? Дають терміни на виконання відповідних слідчих дій, котрих не дотримуються. Скажімо, коли вкотре готується повідомлення про підозру, раптом за два дні до виходу з відпустки з’являється заступник покуратури В. Б., котрий призначає яку вже за числом оперативну нараду з приводу наявності доказів для вручення підозри кривдникам М. Виявляється, невідомо, котрій із нападниць інкримінувати, хто і які тілесні ушкодження завдав потерпілій.

У цій ситуації дивує, що наші правоохоронні органи можуть розкривати і розслідувати тяжкі злочини, скоєні в умовах неочевидності. і в судах здобуті ними докази стають приводом для ухвалення доволі суворих вироків. А тут слідча машина ніби потрапила на ожеледицю. Щоправда, все ж зусилля потерпілої сторони привели до певних результатів. 4 листопада надійшло чергове повідомлення з прокуратури про наявність достатніх підстав для оголошення певним особам підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 ККУ. інформація про це (зауважу, санкції цієї статті передбачають обмеження волі на термін від 5 років або позбавлення волі на термін до 4 років) направлено відповідним особамѕ поштою (!?). Мабуть, остаточну крапку ще не скоро буде поставлено, бо в Генеральній прокуратурі, вочевидь, стомилися від численних скарг потерпілої та її адвоката або засумнівалися в об’єктивності нашої прокуратури і подали справу на розслідування в Тернопільську прокуратуру.

Ярема СРІБНАК, газета "Галичина"



Якщо ви помітили помилку виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.



Коментарі:
Гість, 05 березня, 20:21
Насправді, це нікого не дивує - бабло перемагає... Ця ситуація свідчить лише про те, що ні у ОВС, ні у прокуратурах нічого не змінилось. А нам розказують про реформи.
Відповісти

Гість, 05 березня, 21:07
Спалити машину.
Відповісти

Гість, 13 березня, 20:47
Дійсно, якби спалили машину курві,то би не лазила по чужим мужикам. А по морді бити, таким не поможе. Вона обтріпається як курка і дальше буде лазити. І бий іі чи не бий!
Відповісти

Гість, 05 березня, 22:28
Недавно побили одну потаскушку,біля перукарні"класика", бо розбивала сім'ю.. а тепер ще одній напевно надавали,бо лізла до хлопа... так і треба,може будуть менше лазити чужим хлопам в ширинку.
Відповісти

Гість, 05 березня, 22:45
Стаття не відповідає темі.
Відповісти

Гість, 05 березня, 23:06
Бред какой-то! Прочитал половинку статьи и так и ничего не понял. Ну побились три дуры . И что? С каких пор,у нас такими делами занимается генеральная прокуратура? Видимо кому-то ,из кого-то хочется снять денежку!!!!!!!!!!!!!
Відповісти

Гість, 06 березня, 13:34
Але і статейка здоровенна написали. Я тоже навіть не до читала до кінця. Як побачила що адвокат там Стрипа то я все поняла... він буде цю справу тягнути ще три роки,йому вигідно з клієн знімати гроші,а до толку не доведе. Повірте. Це я знаю з власного досвіду.
Відповісти

Додати новий коментар




Останні новини з категорії Кримінал: