Від минулого до сучасності – багаті традиції прикарпатських рятувальників (фото)

Історія становлення пожежної справи на Прикарпатті має багату та цікаву історію. Її зародження припадає на початок ХХ ст., коли бурхливо  розвивалися у більшості європейських держав різноманітні  громадські об’єднання, які гуртували довкола себе свідомих та активних людей  для вирішення актуальних  проблем.  Не стала винятком  і Галичина, саме тут  5  травня 1900 року у селі Завалля на теперішній Снятинщині – серед мальовничої природи, де сходяться Прут з Черемошем, відомим громадським і політичним діячем Західної України адвокатом з Коломиї Кирилом Трильовським було створено перше в Україні  пожежно-руханкове товариство  «Січ».

Як розповідає  член Спілки краєзнавців України Орест Гунько,  першу «Січ» Кирило Трильовський намагався заснувати взимку з 1899 на 1900 рік в селі Устє над Прутом, подавши на затвердження до Галицького намісництва відповідний статут. Але Галицьке намісництво, яке переважною більшістю складалося з поляків, йому відмовило, посилаючись на потребу мати окремий дозвіл на носіння товариських відзнак.  Кирило Трильовський  не опустив руки, проявив наполегливість і вже через три місяці домігся затвердження статуту для «Січі» в іншому покутському селі Завалля, урочисте відкриття якої  власне й відбулося 5 травня 1900 р. Але на цьому перешкоди для  товариства не припинилися, місцева пропольська влада  теж  з підозрою ставилася до такої ініціативи, тож своє перше засідання члени «Січі» провели у лузі  за селом   - зараз на цьому місті стоїть  пам’ятний знак, біля якого щороку   відбуваються   урочистості з нагоди створення «Завальської Січі».  

Пожежно-руханкове товариство мало на меті відродити давні козацькі традиції, формувати національну свідомість місцевого українства,  проводити широку  просвітницько-національну та патріотичну діяльність, а також здійснювати заходи з  пожежної безпеки населених пунктів.  Для цього всі члени товариства  - а їх було 60 перших сміливців - працювали над своїм фізичним і моральним вдосконаленням, дотримувалися національного одягу, приходили на спортивні змагання і свята в одностроях, з малиновою стрічкою через плече. Але у Заваллі всі ці заходи  блокувалися польською адміністрацією, місцевий війт і гайдуки  не дозволяли організовані походи  на виправи,  жандарми псували  пожежний інвентар, залякували фізичними розправами.

Ситуація вирішилася, коли січовики  придбали хату у селі, яка й стала місцем для зібрань, осередком, де можна було обговорювати насущні проблеми села, планувати спортивні тренування і змагання, організовувати просвітницькі і культурні  заходи. Також члени товариства проводили серед населення велику культурно-просвітницьку і роз’яснювальну протипожежну агітацію, влаштовува­ли різні показові заняття, спортивні змагання, концерти і театральні вистави. Зараз, коли минуло вже більше сотні років, від тієї січової світлиці нічого не залишилося, тут стоїть інше обійстя, інших людей, але пані Наталія, яка живе на цьому місці, пригадує давні розмови, які чула від односельців.

Попри активну роботу  у багатьох сферах громадського життя, важливою її складовою  була власне протипожежна  діяльність, спрямована на швидкі та ефективні дії у випадку пожежі Членами товариства був закуплений кінно-бочковий хід чи «сикавка», як його тут називали, пошита форма у національному стилі, щосуботи відбувалися різноманітні  тренування. Члени товариства  мали вміти  швидко  постачати воду для «сикавки»,   ефективно гасити пожежі,  рятувати людей та їх майно від вогню. На той час  у селі було до 700 дворів, всі хати  були  дерев’яні,  мазані глиною та побілені вапном, вкриті соломою, вони були легкою здобиччю для вогню,  а у вітряну погоду пожежа могла знищити півсела, якщо її вчасно не загасити. Зрештою ще жива була у пам’яті старших людей  пожежа 1848 року, коли у селі згоріла  перша церква. Тепер, у випадку пожежі, кожний член товариства знав, що має робити, а місцеві мешканці, у свою чергу, знали, до кого бігти і просити про допомогу

Як розповідає член оргкомітету Петро Пулеза, це був час  патріотичного і національного піднесення, щороку у Снятині відбувалися  огляди січових сил, до містечка прибували  всі організації, кожна з яких мала свою форму,  свій прапор і відзнаки, вони проходили урочистим маршем центром міста. При активній допомозі січовиків Кирило Трильовський двічі обирався депутатом австро-угорського парламенту у 1907  та 1911 роках, і в 1913 році  - до Галицького сейму, де активно відстоював інтереси українців. Саме відродивши козацьку славу і національний дух, члени спортивно- руханкового товариства «Січ» стали основою української військової формації - Українських Січових Стрільців, створеної  18 березня 1913 року і до початку війни 1914 р. таких структур  було уже біля сотні -  пізніше вони відіграли активну і важливу роль у формуванні Української Галицької Армії та в боротьбі за українську державність, вписавши імена героїв за свободу і незалежність України золотими літерами.  Адже «Січ», зародившись у Заваллі,  успішно поширила свої осередки не тільки у населених пунктах Галичини, Буковини, Закарпаття і Наддніпрянщини, а й за кордоном.

Славна сторінка минувшини отримала своє гідне продовження 12 травня 2000 року, коли  на Снятинщині  було широко відзначено 100-річчя 3авальської Січі. Того дня у Заваллі відбулося велелюдне дійство за участю відомих політичних та громадських діячів України, був відкритий  пам’ятний Знак-Тризуб, відбулася наукова конференція з тематики утворення та становлення Завальської Січі, в роботі якої взяли участь  багато науковців, краєзнавців та істориків. Відтоді  урочисті  відзначення Січового руху є справою особливої гордості мешканців Завалля і проводяться періодично для збереження історичної пам’яті та національних традицій.

Так, 2015 року, окрім  покладання квітів  гостями свята  до пам’ятного знаку «Завальська січ» та Богослужіння, відбулося і відкриття пам’ятної дошки  засновнику першого в Галичині товариства «Січ» Кирилу Трильовському на будівлі Завальської ЗОШ І-ІІ ступенів та всеукраїнська науково-теоретична конференція «Від «Січі» – до Легіону Українських січових стрільців». Також у приміщенні школи відкрито музей, присвячений славній історії Завальської Січі і, за словами директора школи Віталія Беци, її експозиція викликає постійний інтерес у школярів, вчителів, і  багаточисленних гостей, адже висвітлює героїчне минуле, якому ми завдячуємо своїм вільним сьогоденням,  вчить бути гідними  своїх   видатних  попередників.

Більш ніж столітні традиції першого в Україні пожежно-руханкового товариства «Січ» гідно продовжують члени добровільної пожежної  дружини, котрі, як  і їхні старші колеги, окрім  гасіння пожеж, ведуть широку інформаційно-роз‘яснювальну роботу щодо безпеки життєдіяльності серед населення, пропагують активний та здоровий спосіб життя.

 01 074.jpg 01 075.jpg

01 090.jpg 01 101.jpg

01 108.jpg 01 128.jpg

01 121.jpg

 



Якщо ви помітили помилку виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Додати новий коментар



Погода, Новости, загрузка...

Погода, Новости, загрузка...



Останні новини з категорії Фоторепортаж: