Я так хочу жити. Історія онкохворої молодої мами з Івано-Франківська, якій терміново потрібна допомога (реквізити)

Онкохворій молодій мамі, патрульній з Івано-Франківська Мар`яні Гавриляк стало гірше. Але уже в понеділок, 18 вересня, хвора повинна прибути у Київ для того, щоб прийняти препарат Герцептин, вартістю понад 50 тис грн. Зараз жінка у лікарні і немає ні здоров`я, ні повної суми коштів для цієї процедури…У розпачі і з сльозами на очах вкотре звертається про допомогу до небайдужих.

Журналісти МІСТА минулого тижня готували чергову публікацію про стан здоров`я Мар`яни Гавриляк: спілкувалися з онкохворою протягом декількох днів, розпитуючи про наболіле — рак, який уже понад рік мучить жінку. Та вчора, 11 вересня, стало відомо, що онкохворій молодій мамі погіршало — у Мар`яни стався приступ, який не давав, у прямому сенсі слова, дихати. Жінка зараз у лікарні. Про погіршання стану повідомив на офіційній сторінці про збір допомоги хворій волонтер Денис Бондарчук-Грита. Сьогодні, 12 вересня, спазми вщухли, але самопочуття погане, розповідає хвора МІСТУ. Ми уже неодноразово писали про те, що жінці потрібна допомога, дякуючи усім вам потрібна сума назбирувалася. Мар`яна впевнена, що і цього разу все вдасться. З нашими кореспондентами молода мама поділилася історією своєї хвороби. Вірніше кажучи, розповіла з чого все почалося…

Хто вона —  Мар`яна Гавриляк, яка бореться з раком

Вона молода та успішна жінка. У неї є маленький син — її радість і втіха. Іншими слова — поштовх до того, аби жити. Вона пройшла відбір у патрульну поліцію і стала офіцером. Здавалося, усе вдалося — сім`я та хороша робота. Так і було. Пройшло більше ніж рік, як вона ходила на роботу, ввечері гуляла з сином і про ніщо не підозрювала. Більше того, її нічого не турбувало. Якось, лежачи з сином, зауважила, що на молочній залозі набряк – твердий і розміром зі сливу. Проте вона ще не хвилювалася, а солодкі обійми сина і його усмішка не дозволяли думати про щось таке, як рак. Все ж, на обстеження пішла, а вийшовши з кабінету, заніміло все — мова, тіло і здавалося б життя обірвалося і це кінець. Саме тоді Мар`яні Гавриляк з Івано-Франківська діагностували агресивну форму раку грудей (2 стадія). Це почула Мар`яна у липні минулого року. Жінка згадує про цей день, як про щось переломне у житті. Вона навіть уявити цього не могла, а поділитися бідою можна було тільки крізь сльози. Тоді була ймовірність впасти у відчай, закритися в собі і просто чекати найстрашнішого — смерті. Проте Мар`яна чітко розуміла, що жити треба — її 3-річний син хоче мати маму.

“Я пригадую, коли почула про діагноз, то так як в фільмах — присіла в крісло. Спочатку не повірила, це як програма розіграшів виглядало, а потім світ перевернувся з ніг на голову. Дальше охопили відчай, страх і пустота. Я постійно, дивлячись на свою дитину, плакала і молилися, бо я не могла повірити, що це кінець…”, — пригадує Мар`яна з сльозами на очах той липневий день. Для допомоги: Картка ПриватБанку (4731 2127 0154 9148).

Фото зі сторінки Мар`яни Гавриляк у Фейсбук

Та це ще не все. Попереду чекали справжні випробування на витривалість: курс лікування, космічна сума коштів. А ще зміни у зовнішньому вигляді — випадіння волосся, погане самопочуття і т.п.

“Коли почало випадати волосся, то це ще гірше підкосило і добило. Здавалося, гірше уже просто бути не може. Зранку просиналася, а подушка була вкрита моїм волоссям. Та що подушка: вся хата, ванна. Коли залишалося пару волосин на голові, то сестра тихенько сказала мені: “Марися, там уже нічого немає, давай я збрию”. І коли вона його збрила, коли я побачила себе в дзеркалі, у мене почалася істерика, я почала дуже сильно плакати і кричати на сестру. Я питала для чого вона це зробила, бо на підлозі було дуже багато волосся. Я плакала півтори години, а сестра до мене навіть не підходила. Після того, як я виплакалася, я вмилася, заспокоїлася, сфотографувала себе і виставила на Фейсбук з підписом: “Ось така я тепер космічна дівчинка, щоб всі побачили, щоб кожен окремо не перепитувався, щоб всі змирилися, ТАК, у мене справді рак. Так, я молода, красива і успішна і у мене рак і це ще не кінець, це тільки початок”.

Фото зі сторінки Мар`яни Гавриляк у Фейсбук

 Другим важким моментом, після почутого, став той, аби розповісти про проблему рідним, друзям та усім небайдужим і попросити про допомогу. І це вона також зробила:

“Рак — вирок для тих людей, хто зразу опускає руки і мириться з своїм діагнозом. Так, дійсно, це хвороба уже як хронічна, на все життя, вона в будь-який момент може повернутися, дати рецидив і навіть, вилікувавшись, через декілька років від нього можна померти. Я це розумію, але я навіть про таке не хочу думати, я себе запевняю, що це не мій випадок, що це не про мене, я хочу повністю вилікуватися і прожити довге і щасливе життя з своїм синочком, бавити ще своїх внуків і померти від старості. Тільки з таким настроєм можна побороти хворобу, тільки з сильним бажанням жити, людина буде жити. Я так хочу жити…”.

Ми часто пишемо “молода мама, у якої трирічний син”. Та цей маленький хлопчик уже зовсім не маленький. Він все розуміє і підтримує маму неабияк. Якось сиділи, спілкувалися з Мар`яною і без сліз не обійтися при спогадах, які змінили все життя жінки. 3-річний Глібчик, побачивши як мама плаче, підбіг і обійняв її. Він витирав сльози і своїм дитячим голосом казав: “Мам, Бозя (Ред. — Бог) дасть тобі здоров`я”.

“Синочок розуміє і знає, що мамка хворіє, він постійно дзвонив мені, коли я була у лікарні довший час, і казав, що сумує за мною і любить мене дуже сильно і чекає на мене вдома. А одна з його фраз, що він просить у Бозі (Ред. — Бога) для мене здоров’ячка. Якось після хімії я була вдома, малий грався і каже мені: “Мамка, поїхали в церкву, я хочу в церкву”. Я кажу, синочок, ти хочеш в церкву, а що ми там будемо робити? Він каже: “Я хочу поїхати просити у Бозі (Ред. – Бога) для тебе здоров’ячка”, — пригадує Мар`яна.

Фото зі сторінки Мар`яни Гавриляк у Фейсбук

Тоді у 2016, сума, яка потрібна була на лікування, вражала і здавалася недосяжною.Так поступово день за днем онкохвора франківчанка ступала на кожну сходинку і йшла вперед — хіміотерапії, операція, повторні хіміотерапії, а тепер уже більше як півроку приймає препарат Герцептин. Його вводять щомісячно і приймати потрібно до березня 2018 року. Сума цього препарату немала – п`ятдесят тисяч гривень у місяць. Це не враховуючи близько десять тисяч гривень на дорогу в Київ у ізраїльську клініку “Лісод”, на систему та інші моменти. Наступна процедура, як ми писали вще, 18 вересня, а в Мар`яни на рахунку близько двадцять тисяч гривень. Залишилося 5 крапельниць Герцептину, загалом було призначено вісімнадцять. Словами чисел — хворій потрібно ще 250 тис грн. Загалом на лікування уже витрачено близько мільйона.

“Я так хочу жити, що я навіть не знаю, де ті сили беруться, але я була настільки сильна духом на початку, що мені здавалося, що я не тільки рак поборю, що я гори зверну, хоча після кожної хімії ця сила кудись пропадала. Проте я молилася, молилася, молилася і перед наступною хімією сили знову звідкись брались. Зараз я уже така замучена, уже замучилася від цього лікування. Вже треба ходити на роботу (Ред. — жінка працює в патрульній поліції на вільнонайманій посаді), а сил вже немає ніяких, хочеться перепочити, але треба якось продовжувати жити дальше, бо дитина росте, є обов’язки, мусиш, тут як би навіть хотів, немає право вмерти. Потрібно вірити і так і буде, переконую я сама себе. А ще коли у мене поганий настрій я співаю собі:  “Не надо печалиться, вся жизнь впереди, не надо печалиться, надейся и жди“.

Фото зі сторінки Мар`яни Гавриляк у Фейсбук

Мар`яна втомлена, але бореться за життя кожного. Завжди повторює, що вдячна кожному за кожну копійку. Жінка дала певні рекомендації, аби перевіряти стан здоров`я частіше і не хворіти:

“Людина ніколи не зрозуміє, що у неї рак, хіба що уже на останній стадії, коли вже буде дуже зле або випадково, от як я. Тому необхідно обов’язково проходити обстеження раз в півроку у гінеколога, УЗД молочних залоз і час від часу загальний аналіз крові, після годування грудьми обов’язково через три місяці УЗД молочних залоз. Це мої поради, щоб ви цю недугу виявили зразу, а краще, щоб ніколи”.

Фото зі сторінки Мар`яни Гавриляк у Фейсбук

Нагадаємо, про діагноз молодої мами франківці дізналися 28 серпня 2016 року. На офіційній сторінці Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську повідомили, що 30-річна інспектор відділу моніторингу Мар’яна Гавриляк захворіла на рак грудей. Жінка пройшла курс з 9-х хіміотерапій. Спочатку Мар’яні ввели чотири хіміотерапії, потім ще одну хімію Таксол/ Герцептин. Уже 6 хімію не вводили — жінці на премедикації стало погано, тому вирішили одразу оперувати (Ред. – 260 тис грн). При операції повністю видалили дві молочні залози, поставили інпланти. Докапали чотири іміотерапії. При операції робили розріз під рукою, щоб перевірити, чи не пошкоджені лімфатичні вузли. Після цього видалили сигнальний лімфатичний вузол, тому тепер у Мар`яни проблеми з рукою, яка постійно болить. Минулого місяця, у  червні,  лікарі порекомендували жінці не чекати і зробити якнайшвидше операцію на руку. Такі операції в Україні не проводять. Тому хвора поїхала за кордон, аби перевіритися там. Жінку обстежили в одній із клінік Іспанії. Висновок лікарів не зовсім втішний: оперувати треба, але для цього необхідно тридцять тисяч євро і тільки 40%, що рука цілком одужає. Та станом на сьогодні Мар`яні Гавриляк вводять препарат Герцептин. Як ми писали, він коштує  п`ятдесят тисяч гривень. Тому гроші витратити на операцію не може.

До слова, щоб допомогти онкохворій молодій мамі, у червні 2017 року в місті провели благодійну акцію. До акції долучилися патрульні, вибухотехніки та волонтери. Спільно вони назбирали для Мар`яни понад 21 тис грн.

Якщо Ви хочете допомогти Мар`яні, то це можна зробити за вказаними реквізитами:

Картка ПриватБанку

4731 2127 0154 9148

Pay Pal:

Tua05093@temple.edu
(Контактна особа – Natalie Kurpel-Dosaeva)

GoFundMe: www.gofundme.com/2mb8v2yc

Офіційна група: www.facebook.com/groups/765853763517606

 



Якщо ви помітили помилку виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Додати новий коментар




Останні новини з категорії Фоторепортаж: