Активісти віддали на реставрацію старовинні двері колишньої обласної ради (фото)

Вчора, 10 жовтня, активісти ініціативи “Франківськ, який треба берегти” Марія та Юрій Козакевичі взяли на реставрацію столітні двері, які належать Управлінню лісового і мисливського господарства, що по вулиці Грушевського.

 

Будівля господарства збудована в 1909 році, колись тут розташовувалась цісарсько-королівська скарбова дирекція та обласна рада.

Марія Козакевич розповідає, що цією вулицею часто гуляє з дитиною, тому неодноразово звертала увагу на старовинні металеві двері з оригінальною ковкою. Одного разу вирішила зайти до керівника установи, аби розповісти про ініціативу з реставрації дверей у місті й поцікавитися чи могло б управління профінансувати роботу. Руслан Осташук одразу погодився і розпорядився виділити кошти. Для реставрації дверей, як пояснює Козакевич, потрібно 39 тисяч гривень.

 

Загалом будівля управління дуже красива, орнаменти, що є на дверях повторюються на сходах установи. Також тут є старовинні вітражі і глиняна ліпка на стелі та над дверима, старовинна плитка на підлозі. А ще єдиний у місті, наскільки мені відомо, зал зі скляним куполом з вітражами, – розповідає Козакевич.

Загалом, зусиллями Козакевичів у місті відреставровано вже 5 старовинних дверей, ще сім перебувають на реставрації.

З історії… Слідами старого Станиславова. Михайло Головатий

З самого початку у будівлі розміщувалась цісарсько-королівська скарбова дирекція (finanzdirektion) – фірма, яка виконувала функції сучасних держказначейства та фіскальної служби.

До власного дому дирекції ще довелося потинятись «по квартирах». Від 1896 року вона орендувала величезний будинок у підприємця Іммердауера на теперішній Франка, 19, де нині школа № 5. У жовтні 1909-го міністерство фінансів Австро-Угорщини придбало в пана Закревського незабудовану ділянку на вулиці 3 Мая (Грушевського). Проект нової фінансової дирекції був виконаний у майстерні львівського архітектора Францішка Сковрона. Він служив у МВС і це позначилось на його творчості. Вершинами таланту Сковрона вважаються «Палаци справедливості» у Львові (19-й корпус Політехніки) та Чернівцях (нині там ОДА). У Станиславові митець перед тим спорудив будівлю окружного суду, яку нині ділять СБУ та УМВС.

 

Сковрону Мінфін доручив обрати й будівельну фірму. У конкурсі перемогла «Станіславська будівельна спілка». Наглядати за роботами призначили місцевого архітектора Тадеуша Ковальського. Сьогодні нікого не здивуєш швидкими темпами спорудження кам’яниць. За Австрії теж не тягнули вола. Роботи розпочалися навесні 1911 року, а вже 1 листопада 1912-го фінансова дирекція вселилась у нове приміщення. Великий, Н-подібний у плані, багато декорований ліпниною будинок у стилі необароко одразу став прикрасою вулиці 3 Мая (Грушевського, 31). Оригінальним є вирішення касового залу на першому поверсі з верхнім природним освітленням. Нині тут конференц-зал. Чисельні кабінети скарбової дирекції зай­няли різноманітні канцелярії, митна управа, податкова управа, скарбова варта.

Перша світова, яка прокотилася крізь Станиславів, на щастя, не зачепила цієї споруди. За часів Другої Речі Посполитої будинок позбувся австрійського орла на фасаді, але призначення не змінив. Тут містилися Перше й Друге фінансові управління, які обслуговували різні території. Грошей вони нікому не давали – займалися нараховуванням і стягуванням податків з населення, промислових і торгових підприємств. Деякі чиновники навіть мешкали поблизу своїх кабінетів. Перед приходом совітів у будинку було сім службових квартир. Скоріш за все належали вони не простим клеркам. У 1929 році поляки оцінили кам’яницю у 677 183 злотих – понад 4500 середніх зарплат (приблизно 150 злотих). Після війни чиновників у коридорах побільшало. Тут розташувалися такі поважні організації, як міська рада, виконком, а також міський комітет компартії України, який насправді був повновладним господарем Івано-Франківська.

 

Апаратники з’їхали у 1987 році. З 1989-го й донині у колишній фінансовій дирекції господарює Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва імені академіка Петра Пастернака. І лісівники, і партійне керівництво добре дбали про будинок, тож виглядає він на всі 100 %. Хоча, якщо бути прискіпливим, невеличкі втрати таки є. Насамперед кам’яниця позбулася ліхтаря, що прикрашав шпиль на куполі. Також варто звернути увагу на браму ліворуч від споруди. За Австрії її створи були значно вищими й над ними відчутно попрацювали ковалі. Теперішні ворота – це нашвидкуруч зварена радянська штамповка.

 



Якщо ви помітили помилку виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.

Додати новий коментар




Останні новини з категорії Фоторепортаж: