Поляки сміялись і плакали – франківський театр вкотре підкорює польську публіку (фото)

Вчергове у Польщі та вдруге – у Гданську. Франківський облмуздрамтеатр усе частіше навідується з гастролями до сусідів.

Знайомство творчої групи вистави з європейською публікою почалося із Жешува (Ряшова). Влітку 2011-го там захоплювалися драмою-реквієм «Нація», пише Репортер.

Своєрідна перепустка в театральну Європу набула «безвізових ознак» уже з літа 2017 року. В серпні неооперою-жах «Гамлет» іванофранківці буквально закохали в себе відвідувачів Гданського Шекспірівського фестивалю. Тому вже в жовтні повернулися до приморського міста на щорічний фест «Український тиждень у Гданську».

Консул-керівник консульства України в Гданську Лев Захарчишин з дружиною Тетяною Єрмак започаткували цю щорічну українську культурну подію, натхненні успіхом минулорічного «тижня», організованого спільно з Гданським Шекспірівським театром. Головне завдання – представити найкращі зразки сучасного українського мистецтва польському глядачеві та іноземним гостям міста (а їх тут завжди багато!) з метою промоції української культури й підвищення міжнародного іміджу України. Проект здійснюють у співпраці з провідними мистецькими інституціями та культурними майданчиками міста.

У програмі цьогорічного фестивалю представили Львівську національну оперу з балетом на одну дію «Кармен-сюїта» та балетною сюїтою «Вальпургієва ніч» з опери «Фауст» – вони виступили у Польській Балтійській філармонії імені Фредеріка Шопена, що розташована на острові, буквально на воді. В тих стінах експонували й фотовиставку Ігоря Гайдая «Разом.UA».

Дитячий хор «Щедрик» із Києва виконав ренесансну та барокову музику у Гданському соборі УГКЦ святого Варфоломія та Покрови Пресвятої Богородиці. Поетичний концерт «Від Тебе до Мене» родинного музичного проекту з Києва «Тельнюк: Сестри» відбувся у старовинній залі, що буквально через мур від постмодерної будівлі Шекспірівського театру. Саме в ньому хедлайнер, франківський драмтеатр, підсумував український тиждень феєрією-бурлеском «Енеїда» за мотивами однойменної поеми Івана Котляревського.

Ця вистава з успіхом гастролювала рідною країною – побувала у сусідніх обласних центрах і в столиці. За кордоном іванофранківці вже часті гості, та саме з «Енеїдою» – вперше. Експеримент виявився вдалим. Наповнена для більшості знайомими з дитинства народними піснями, зокрема лемківськими, вона пройняла глядачів, серед яких було чимало українців, до рясних сліз. Утриматися від них не змогли й ті, кому мова виконання та польське титрування вистави були геть незрозумілими. Адже війна не залишає байдужим нікого.

Фінальна частина вистави, створеної наприкінці 2014 року, на тлі найболючіших подій антитерористичної операції, сповнена болем по вінця. Після мовчазного подиву на старті та гомеричного реготу, спричиненого стьобним бурлеском, у переломному як за жанром, так і за емоціями фіналі на сцені – вже майже документальний театр, який зворушує своєю щирістю та надихає оптимізмом. У результаті – цілком класичне поєднання сліз і сміху, катарсис, якого режисер Ростислав Держипільський прагне у кожній своїй постановці. І що найцікавіше – йому це вдається!

В «Енеїді» на сцені водночас – 25 акторів. У головних ролях усі поголовно – заслужені артисти України. Поруч із ними ще вчорашні студенти, свіжа кров франківського театру. Крім масового виїзду виконавців, у мандрівку до Балтики вирушили також декоратор, реквізитор і костюмер, а ще – автор візуалізації, котрою щедро приправлена вся дія. І тільки звукооператора довелося залишити вдома – не за погану поведінку, а через раптову недугу. Допомогли свої, котрих, як відомо, всюди багато. Серед тамтешніх українських заробітчан є вуличний музика з Івано-Франківська, Павло Лейб’юк. Він і порятував звучання вистави за пультом. А на сцені, з-поміж інших, грав його рідний брат – Олексій Лейб’юк.

Після чергового успіху вистав івано­франківців у Польщі узбережжям Балтійського моря почали блукати логічні думки: коли почуття взаємні, чому б не зробити їх постійними учасниками тутешніх фестивалів? Адже тепер тамтешній публіці особливо цікаво побачити й інші спектаклі театру, що так добре прижився на Гданському ґрунті.



Якщо ви помітили помилку виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.



Коментарі:
Гість, 05 листопада, 1:46
Вони сміялись з вбогості і злиденності українців, а плакали через їх жалюгідний вигляд. Приїхало стадо бомжів тішити колишніх панів
Відповісти

Додати новий коментар




Останні новини з категорії Фоторепортаж: