Орест Пастух: «Найцікавіше в цій професії – не знати, що спіткає тебе на творчому фронті, а твого героя в його сюжетному житті…»

Шанувальники театру добре знають Ореста Пастуха, як талановитого актора і режисера, а незабаром на екранах з’явиться одразу декілька фільмів з його участю. Про зйомки в кіно, про те, як вдається поєднувати сцену і знімальний майданчик та про нові і омріяні ролі в ексклюзивному інтерв’ю читачам Правда.іф розповідає Орест Пастух.

Орест Пастух. Фото Руся Асєєва

 

– Оресте, останнім часом ти дуже активно задіяний в зйомках фільмів, до того ж одразу кількох. Розкажи детальніше про свої ролі. Які вони, твої нові персонажі?

– На даний момент я знімаюся у третьому повнометражному художньому фільмі. Це – «Червоний-2. Без лінії фронту», продовження екранізації роману Андрія Кокотюхи про Данила Червоного, режисера Зази Буадзе.

Станом на сьогодні, ми відзняли першу частину і маємо приступати до другої, де події відбуватимуться вже у 1943 році, в часи Другої світової війни. Де, власне, мова йтиме про боротьбу ОУН-УПА на два фронти.

Мій персонаж – однокурсник і товариш Данила Червоного у Кременецькій гімназії. У фільмі його звуть Зенон. Це типовий студент 30-х років, який підпрацьовує в гімназійній друкарні, паралельно отримує педагогічну освіту і в перспективі мав би стати одним з представників свого соціального пласту – західноукраїнської передової інтелігенції. Але сюжет і події розгортаються таким чином, що він, разом зі своїми однокурсниками, стає на шлях боротьби проти політики пацифікації, та польського шовінізму, що в результаті й приводить їх до ідеї національно-визвольної боротьби та до лав ОУН.

 

Орест Пастух у ролі Зенона (Фільм Червоний-2. Без лінії фронту). Фото Михайла Урбанського

 

Цікавим є те, що зйомки проходили у стінах Кременецької гімназії, тож була нагода максимально поринути в атмосферу в якій жили наші герої. Плюс, завдяки плідній роботі гримерів та костюмерів, у наших персонажів цікаве історично-правдоподібне візуальне вирішення, що дуже допомогло відчути епоху і створити образи й характери.

Також зараз, паралельно, тривають зйомки у фільмі Тараса Химича «Король Данило».  Минулого року, в  серпні, за кавою, Тарас раптом придумав епізодичного персонажа, який виявився для мене дуже цікавим, оскільки зовсім не схожий на все, що я досі грав. Це негативний герой на ім’я Орбан – середньовічний придворний лікар, алхімік. Слуга галицького боярина Гордія, який має певні амбіції й наміри зайняти Галицько-Волинський престол, тож в цій боротьбі він часто використовує здібності мого героя.
Персонаж дуже цікавий для мене візуально та по характеру. А ще цікава тема й епоха. Я навіть думаю, для нас досить актуальна, оскільки це – одвічна боротьба за владу, незалежність, зі всіма наслідками, що з неї виходять. Зйомки вже добігають до свого завершення, а прем’єра фільму запланована на осінь. Тож ми всі з нетерпінням очікуємо результату цієї цікавої роботи.

 

Орест Пастух у ролі Орбана (Фільм “Король Данило”). Фото Оленки Химич

 

– А як усе починалося? Я про твій шлях у кіно.

– Починалося все рік тому із фільму «Екс» режисера Сергія Лисенка. Наприкінці минулого року, в листопаді, хлопцям з нашого театру запропонували приїхати до Львова на кастинг. В результаті я отримав роль Чорного.

Сюжет стрічки побудований на реальних подіях, коли у 1932 році група молодих хлопців – членів УВО (Української Військової Організації) влаштували напад на пошту в місті Городок Львівської області, намагаючись цим самим сподвигнути українську громадськість до боротьби за незалежність Західної України від Польської окупації. Але в результаті фатальних випадковостей ця політична акція переростає у криваву бійню з купою жертв зі страшними для героїв наслідками.

 

Орест Пастух у ролі Чорного (Фільм “Екс”). фото Максима Руденко

 

Для мене ця роль є досить важливою, оскільки вона в моєму повнометражному кінодоробку є першою, а ще це була реальна постать в історії, зі своїми мотивами, характером, які треба було для себе чітко зрозуміти і потім втілити. Проте завдяки скрупульозній роботі режисера Сергія Лисенка, оператора Сергія Михальчука і загалом всієї знімальної групи, я думаю, нам вдалося зняти цікаве жанрове патріотичне кіно. Вірю що цей фільм матиме відгук у глядачів. Прем’єру очікуємо до кінця 2018 року.

Жартома цей досвід оцінюю, як найкращий подарунок Бога на своє тридцятиліття…

 

– Ці ролі дещо схожі, але водночас зовсім різні. Як вдавалося все узгоджувати?

– Спочатку в мене були певні хвилювання, коли я тримав роль Зенона у «Червоному…», оскільки це та сама епоха й подібний конфлікт що й в «Ексі». Але коли ми прочитали сценарій, то стало ясно, що це цілком кардинально протилежні люди. Якщо перший – Зенон – революціонер-романтик, який йде за світлом високої ідеї і десь не до кінця усвідомлює всіх наслідків, то на противагу йому, Чорний –  прагматик, радикаліст, для якого ця боротьба є не лише громадянською позицією, а й приватною в якійсь мірі, оскільки колись від рук польських солдат загинув його батько. Тож цей герой, паралельно з усіма веде свою війну. В них цілком різні темпераменти, світогляд,реакції і погляди на справу якою вони живуть. Ну й звісно, вони досить чітко відрізняються за походженням.

Стосовно ролі Орбана у «Королі Данилі», то там на руку також зіграла епоха. Це середньовіччя, кастове суспільство, монархія, придворні інтриги, тощо. То ж ця роль чітко йде в контраст до попередніх, по своїй суті. Звісно, є певна складність у паралельних зйомках у двох фільмах одночасно, для цього треба мобільно переключатись, але зрештою це вдавалось. Тут на допомогу приходять художники й гримери. В роботі дуже допомагає твій костюм і вигляд.

От стосовно зовнішнього вигляду були певні компроміси, так як на весь період зйомок «…Данила…» я мусив носити довге волосся, а тут раптом з’являється роль у «Червоному…» В результаті це зіграло на плюс у візуальному вирішенні Зенона. Художник по гриму Леля Поліщук із задоволенням отримала нагоду виліпити з мене реального молодого чоловіка 30-х років. Вийшло досить симпатично і добре також тим, що він візуально чітко відрізнявся від Чорного в «Ексі».

 

– Якщо говорити про останній рік, то яким він був для тебе в театрі?

– Театральний рік був відносно спокійним, у мене було дві вистави. Відкривав я свій сезон виставою «Той, хто платить». І в другій половині сезону поставив комедію «Любов до гробу». У квітні, на запрошення Ростислава Держипільського, зіграв Пабло Пікассо у виставі «Модільяні». Завдяки зйомкам, власне в театрі цей рік не був особливо активним. Більше часу доводилося віддавати акторству, тому з режисурою на цей час я зробив паузу. Думаю вона продовжиться й надалі. Потрібно переосмислити певні речі, до чогось підійти з іншого боку, щось почати з початку…

 

Орест Пастух у ролі Пабло Пікасо (Вистава “Модільяні”). Фото Юрій Валько

 

У вересні виповниться десять років, як я на професійній сцені. На сцені франківського драмтеатру – шість… Це була гарна, плідна епоха хорошого колосального досвіду. Мені випало попрацювати абсолютно з кожним актором нашого театру, у кожному з них щось відкривши для себе і для них, щось від кожного почерпнувши. У нашій професії це, як на мене, і є найціннішим – плідна взаємодія з тими, з ким ти працюєш, оскільки в міру професії, один для одного ми стаємо дещо більшими, аніж просто колеги по цеху… Проте сама професія постійно вимагає від тебе втечі у нове, незвідане, та невідоме. Тож на даний момент я на цій дорозі…

 

– Чи є запрошення на ще якісь кінопроекти?

– На даний момент лише кілька проб. Їхній результат поки що не відомий. І намагаюся про це не думати. Є такий забобон: як тільки пройшов проби, треба одразу про це забути, аби не тішити себе якимись надіями, а потім не розчаровуватись. Кіно – це прекрасна лотерея, яка випадає тобі цілком неочікувано і завжди приносить такий же неочікуваний результат від команди, сценарію, твоїх завдань і їхніх втілень…

 

– А чи є якась роль в кіно чи на сцені, яку б ти хотів зіграти? Якийсь омріяний персонаж?

– Конкретного, чи омріяного немає… Зараз мені б хотілося спробувати свої сили в цікавій кінокомедії, побути цікавим гострохарактерним героєм. Де є певна ексцентрика, оригінальний сюжет. Також, на противагу, хотілося б зіграти складний психологічний рисунок, глибокий характер, погратися з півтонами.

Кожна нова роль – це цілковита невідомість, яку ти приймаєш, як виклик. Йдеш на неї, потім починаєш поринати в середину і розуміти, що це за людина перед тобою, а потім в процесі і у тобі.

Зрештою, в цій професії це і є найцікавішим – не знати, що спіткає тебе на творчому фронті і твого героя в його сюжетному житті…

 

Розмовляла Любов Загоровська

 

(Visited 437 times, 1 visits today)

Залишити коментар:

Щоб залишити коментар, заповніть форму нижче:



5602

загрузка...

Станиславів перед Першою світовою війною: галицьке футбольне дербі, показові змагання з джіу-джітсу, втеча курокрада та пожежа на ватній фабриці 08:24

За два тижні до початку Першої світової війни галицьке місто Станиславів (тепер — Івано-Франківськ) жило розміреним, спокійним життям: громада готувалася до призначених на жовтень 1914 року виборів до Сейму за...

"Прикарпатці вирізняються правовою культурою", - Володимир Голубош розповів про рік роботи на посаді начальника Національної поліції в області 08:43 3 коментарі

Ми можемо ставитися до них по-різному. Хтось постійно критикує правоохоронців, а хтось навпаки – завжди підтримує. Одні поважають їхню роботу, інші – не дуже. І якщо для більшості людей о...

Як не нашкодити шкірі обличчя: ТОП-7 порад прикарпатцям від косметолога 13:02

Літо – не найлегша пора для нашої шкіри, в зв’язку з високою активністю сонячного випромінювання. Тож потрібно знати як доглядати за обличчям в період спеки. Щоб дізнатися секрети краси журналістка...

Труднощі переговорів: чому бюджетні установи Прикарпаття ризикують залишитися без тепла 16:52

Закупівельне законодавство дозволяє в окремих випадках укладати з постачальником договір без проведення тендеру, застосувавши, так звану, переговорну процедуру. Її перевагою є мінімальна затрата часу - здебільшого процедура триває до двох...

Знайомство Європи з українцями: 110 років тому в Коломиї відбулося гучне січове свято (фотофакт) 14:32 2 коментарі

На початку червня 1909 року увагу європейської преси привернув великий національний фестиваль українців, який влаштувало недавно створене в Галичині товариство «Січ». Організатором цього пожежно-спортивного (так було записано у статуті) товариства...

Фекальний теракт. Як використовували лайно у боротьбі з політичними конкурентами понад 100 років тому 09:31

Традиція поливати одне одного нечистотами у політичній боротьбі – давня галицька традиція. Інцидент із екс-кандидатом в президенти, народним депутатом Олександром Шевченком, якого облили фекаліями в парку Військових ветеранів в Івано-Франківську,...

День батька: прикарпатський богатир розповів, яким є татом для свого сина та чи планують ще поповнення 08:53

Ми сприймаємо своїх татусів добрими, сильними та відважними. Вони завжди будуть найкращими. Для кожної доні тато – це ідеальний чоловік, котрий виконує усі забаганки, а для сина – приклад гідний...

Медики розповіли, як стати донором крові, що для цього потрібно і кому категорично заборонено здавати кров 08:34

14 червня щорічно відзначають Всесвітній день донора крові. Якою є робота обласної станції переливання крові, хто може стати донором крові або її компонентів, а кому це категорично заборонено, про це...

Де в Івано-Франківську можна здобути освіту ІТ-спеціаліста 08:46 1 коментар

Протягом останніх років стрімко розвиваються різноманітні технології і цей розвиток потребує фахівців. Саме тому професія спеціаліста з ІТ є настільки затребуваною. Які знання потрібні абітурієнту, щоб здобути таку престижну на...

Сто років тому Станіславів окупували поляки. Як у недавній столиці ЗУНР зустрічали польську армію (фоторепортаж) 08:31 1 коментар

Наприкінці травня 1919 року Українська Галицька армія відступила за Дністер, і майже вся територія колишньої Західноукраїнської народної республіки була окупована поляками. Український уряд, який перебував у Станіславові (тепер – Івано-Франківськ),...

Яким було життя в українському Станіславові сто років тому: навала переселенців зі сходу та шалена інфляція 20:01

Менш ніж півроку Станіславів (Івано-Франківськ) був столицею Західно-Української народної республіки. На початку 1919 року в теперішньому Будинку правосуддя на вулиці Грюнвальдській працював уряд, у приміщенні нинішнього готелю «Дністер» жив і...

Стали відомими подробиці проведення останнього дзвоника в Івано-Франківську 13:55

24 травня у освітніх закладах Івано-Франківська прозвучить останній дзвоник. Чи в усіх школах відбудуться традиційні лінійки, чи підтримають школярі міста заклик не купувати повітряні кульки, а посадити дерева, чи хоча...

З якими саме травмами найчастіше звертаються за допомогою до лікарів мешканці Івано-Франківська 18:48

Сьогодні, 20 травня, відзначають Всесвітній день травматолога. Журналісти Правда.іф поспілкувалися із черговим лікарем відділення невідкладної допомоги Міської клінічної лікарні №1 Ігорем Непорадним про роботу міського травмпункту, про те, скільки пацієнтів...

«За українську державність загинула величезна кількість людей». Про що розповідають експозиції Музею визвольної боротьби у Івано-Франківську 21:31

18 травня відзначали Міжнародний день музеїв. Якими є експозиції музею на вул. Тарнавського у Івано-Франківську, як триває пошук нових експонатів та яка кількість як українців, так і іноземців цікавиться історією...

"Легені - орган, який є мереживом із повітря та крові",- лікар пульмонолог про свою професію 09:08 1 коментар

Вчора, 17 травня, своє професійне свято відзначали лікарі пульмонологи. Журналісти Правда.іф поспілкувалися з лікарем пульмонологом обласного фтизіопульмонологічного центру, асистентом кафедри фтизіатрії та пульмонології Івано-Франківського медичного університету та експертом Департаменту охорони...

"Коли я їхав на Чемпіонат, то вже розраховував, що виграю",- Чемпіон Світу про свою перемогу (фото+відео) 09:04

Нещодавно, Івано-Франківська команда з джиу-джитсу у складі збірної команди України, привезла до міста 4 нагороди та один вихованець став Чемпіоном Світу. Журналісти Правда.іф поспілкувалися з тренером клубу Gerula - Михайлом...

Прикарпатська дизайнерка Ірина Гладуняк: «Вишиванка ручної роботи не може бути дешевою» 12:33

Якщо десь у світі сказати, що ти з України, то перше що згадують іноземці – це брати Кличко та співачка Руслана. Та якщо задуматися, то українців асоціюють з милозвучною піснею,...

«Я ніколи не шкодувала про свій вибір». До дня медичної сестри про свою професію розповідають медсестри Івано-Франківська 17:24 1 коментар

Щорічно, 12 травня, відзначають Міжнародний день медичної сестри. З нагоди свята, журналісти Правда.іф поспілкувалися з кількома медсестрами різних медичних закладів Івано-Франківська про особливості їхньої професії та про те, якою на...

Скажені пси Станіславова: за собаку без намордника на вулиці міста понад сто років тому карали велетенським штрафом 17:03

На початку ХХ століття у Станіславові (тепер – Івано-Франківськ) не було спасу від скажених собак. Влада запроваджувала у місті суворі обмеження для собак, з якими дозволено було гуляти тільки на...

Як працює Товариство Червоного Хреста на Прикарпатті 17:42

8 травня у всьому світі відзначається Всесвітній день Червоного Хреста. Як працює та які саме програми реалізовує Товариство Червоного Хреста на Прикарпатті, читачам Правда.іф розповідає голова Івано-Франківської обласної організації Товариства...
  • ріел ІФ виринаюча