Орест Пастух: «Найцікавіше в цій професії – не знати, що спіткає тебе на творчому фронті, а твого героя в його сюжетному житті…»

Шанувальники театру добре знають Ореста Пастуха, як талановитого актора і режисера, а незабаром на екранах з’явиться одразу декілька фільмів з його участю. Про зйомки в кіно, про те, як вдається поєднувати сцену і знімальний майданчик та про нові і омріяні ролі в ексклюзивному інтерв’ю читачам Правда.іф розповідає Орест Пастух.

Орест Пастух. Фото Руся Асєєва

– Оресте, останнім часом ти дуже активно задіяний в зйомках фільмів, до того ж одразу кількох. Розкажи детальніше про свої ролі. Які вони, твої нові персонажі?

 

– На даний момент я знімаюся у третьому повнометражному художньому фільмі. Це – «Червоний-2. Без лінії фронту», продовження екранізації роману Андрія Кокотюхи про Данила Червоного, режисера Зази Буадзе.

Станом на сьогодні, ми відзняли першу частину і маємо приступати до другої, де події відбуватимуться вже у 1943 році, в часи Другої світової війни. Де, власне, мова йтиме про боротьбу ОУН-УПА на два фронти.

Мій персонаж – однокурсник і товариш Данила Червоного у Кременецькій гімназії. У фільмі його звуть Зенон. Це типовий студент 30-х років, який підпрацьовує в гімназійній друкарні, паралельно отримує педагогічну освіту і в перспективі мав би стати одним з представників свого соціального пласту – західноукраїнської передової інтелігенції. Але сюжет і події розгортаються таким чином, що він, разом зі своїми однокурсниками, стає на шлях боротьби проти політики пацифікації, та польського шовінізму, що в результаті й приводить їх до ідеї національно-визвольної боротьби та до лав ОУН.

Орест Пастух у ролі Зенона (Фільм Червоний-2. Без лінії фронту). Фото Михайла Урбанського

 

Цікавим є те, що зйомки проходили у стінах Кременецької гімназії, тож була нагода максимально поринути в атмосферу в якій жили наші герої. Плюс, завдяки плідній роботі гримерів та костюмерів, у наших персонажів цікаве історично-правдоподібне візуальне вирішення, що дуже допомогло відчути епоху і створити образи й характери.

Також зараз, паралельно, тривають зйомки у фільмі Тараса Химича «Король Данило».  Минулого року, в  серпні, за кавою, Тарас раптом придумав епізодичного персонажа, який виявився для мене дуже цікавим, оскільки зовсім не схожий на все, що я досі грав. Це негативний герой на ім’я Орбан – середньовічний придворний лікар, алхімік. Слуга галицького боярина Гордія, який має певні амбіції й наміри зайняти Галицько-Волинський престол, тож в цій боротьбі він часто використовує здібності мого героя.
Персонаж дуже цікавий для мене візуально та по характеру. А ще цікава тема й епоха. Я навіть думаю, для нас досить актуальна, оскільки це – одвічна боротьба за владу, незалежність, зі всіма наслідками, що з неї виходять. Зйомки вже добігають до свого завершення, а прем’єра фільму запланована на осінь. Тож ми всі з нетерпінням очікуємо результату цієї цікавої роботи.

Орест Пастух у ролі Орбана (Фільм “Король Данило”). Фото Оленки Химич

 

 

– А як усе починалося? Я про твій шлях у кіно.

 

– Починалося все рік тому із фільму «Екс» режисера Сергія Лисенка. Наприкінці минулого року, в листопаді, хлопцям з нашого театру запропонували приїхати до Львова на кастинг. В результаті я отримав роль Чорного.

Сюжет стрічки побудований на реальних подіях, коли у 1932 році група молодих хлопців – членів УВО (Української Військової Організації) влаштували напад на пошту в місті Городок Львівської області, намагаючись цим самим сподвигнути українську громадськість до боротьби за незалежність Західної України від Польської окупації. Але в результаті фатальних випадковостей ця політична акція переростає у криваву бійню з купою жертв зі страшними для героїв наслідками.

Орест Пастух у ролі Чорного (Фільм “Екс”). фото Максима Руденко

 

Для мене ця роль є досить важливою, оскільки вона в моєму повнометражному кінодоробку є першою, а ще це була реальна постать в історії, зі своїми мотивами, характером, які треба було для себе чітко зрозуміти і потім втілити. Проте завдяки скрупульозній роботі режисера Сергія Лисенка, оператора Сергія Михальчука і загалом всієї знімальної групи, я думаю, нам вдалося зняти цікаве жанрове патріотичне кіно. Вірю що цей фільм матиме відгук у глядачів. Прем’єру очікуємо до кінця 2018 року.

Жартома цей досвід оцінюю, як найкращий подарунок Бога на своє тридцятиліття…

 

– Ці ролі дещо схожі, але водночас зовсім різні. Як вдавалося все узгоджувати?

 

– Спочатку в мене були певні хвилювання, коли я тримав роль Зенона у «Червоному…», оскільки це та сама епоха й подібний конфлікт що й в «Ексі». Але коли ми прочитали сценарій, то стало ясно, що це цілком кардинально протилежні люди. Якщо перший – Зенон – революціонер-романтик, який йде за світлом високої ідеї і десь не до кінця усвідомлює всіх наслідків, то на противагу йому, Чорний –  прагматик, радикаліст, для якого ця боротьба є не лише громадянською позицією, а й приватною в якійсь мірі, оскільки колись від рук польських солдат загинув його батько. Тож цей герой, паралельно з усіма веде свою війну. В них цілком різні темпераменти, світогляд,реакції і погляди на справу якою вони живуть. Ну й звісно, вони досить чітко відрізняються за походженням.

Стосовно ролі Орбана у «Королі Данилі», то там на руку також зіграла епоха. Це середньовіччя, кастове суспільство, монархія, придворні інтриги, тощо. То ж ця роль чітко йде в контраст до попередніх, по своїй суті. Звісно, є певна складність у паралельних зйомках у двох фільмах одночасно, для цього треба мобільно переключатись, але зрештою це вдавалось. Тут на допомогу приходять художники й гримери. В роботі дуже допомагає твій костюм і вигляд.

От стосовно зовнішнього вигляду були певні компроміси, так як на весь період зйомок «…Данила…» я мусив носити довге волосся, а тут раптом з’являється роль у «Червоному…» В результаті це зіграло на плюс у візуальному вирішенні Зенона. Художник по гриму Леля Поліщук із задоволенням отримала нагоду виліпити з мене реального молодого чоловіка 30-х років. Вийшло досить симпатично і добре також тим, що він візуально чітко відрізнявся від Чорного в «Ексі».

 

– Якщо говорити про останній рік, то яким він був для тебе в театрі?

 

– Театральний рік був відносно спокійним, у мене було дві вистави. Відкривав я свій сезон виставою «Той, хто платить». І в другій половині сезону поставив комедію «Любов до гробу». У квітні, на запрошення Ростислава Держипільського, зіграв Пабло Пікассо у виставі «Модільяні». Завдяки зйомкам, власне в театрі цей рік не був особливо активним. Більше часу доводилося віддавати акторству, тому з режисурою на цей час я зробив паузу. Думаю вона продовжиться й надалі. Потрібно переосмислити певні речі, до чогось підійти з іншого боку, щось почати з початку…

Орест Пастух у ролі Пабло Пікасо (Вистава “Модільяні”). Фото Юрій Валько

 

У вересні виповниться десять років, як я на професійній сцені. На сцені франківського драмтеатру – шість… Це була гарна, плідна епоха хорошого колосального досвіду. Мені випало попрацювати абсолютно з кожним актором нашого театру, у кожному з них щось відкривши для себе і для них, щось від кожного почерпнувши. У нашій професії це, як на мене, і є найціннішим – плідна взаємодія з тими, з ким ти працюєш, оскільки в міру професії, один для одного ми стаємо дещо більшими, аніж просто колеги по цеху… Проте сама професія постійно вимагає від тебе втечі у нове, незвідане, та невідоме. Тож на даний момент я на цій дорозі…

 

– Чи є запрошення на ще якісь кінопроекти?

 

– На даний момент лише кілька проб. Їхній результат поки що не відомий. І намагаюся про це не думати. Є такий забобон: як тільки пройшов проби, треба одразу про це забути, аби не тішити себе якимись надіями, а потім не розчаровуватись. Кіно – це прекрасна лотерея, яка випадає тобі цілком неочікувано і завжди приносить такий же неочікуваний результат від команди, сценарію, твоїх завдань і їхніх втілень…

 

– А чи є якась роль в кіно чи на сцені, яку б ти хотів зіграти? Якийсь омріяний персонаж?

 

– Конкретного, чи омріяного немає… Зараз мені б хотілося спробувати свої сили в цікавій кінокомедії, побути цікавим гострохарактерним героєм. Де є певна ексцентрика, оригінальний сюжет. Також, на противагу, хотілося б зіграти складний психологічний рисунок, глибокий характер, погратися з півтонами.

Кожна нова роль – це цілковита невідомість, яку ти приймаєш, як виклик. Йдеш на неї, потім починаєш поринати в середину і розуміти, що це за людина перед тобою, а потім в процесі і у тобі.

Зрештою, в цій професії це і є найцікавішим – не знати, що спіткає тебе на творчому фронті і твого героя в його сюжетному житті…

 

Розмовляла Любов Загоровська

 

(Visited 373 times, 1 visits today)

Залишити коментар:

Щоб залишити коментар, заповніть форму нижче:



8581

Нові обличчя та безліч ідей: як змінювалося франківське радіо та телебачення 09:10 2 коментарі

16 листопада в Україні відзначають День працівників радіо, телебачення і зв'язку. Це свято започаткували ще 24 роки тому. Як змінюється обласне телебачення та радіо, що потрібно для удосконалення медіа-ресурсів франківські...

Скільки мешканців Івано-Франківська живуть із діагнозом «цукровий діабет»? 17:18

Сьогодні, 14 листопада, відзначають Всесвітній День боротьби проти діабету. Про те, скільки мешканців Івано-Франківська живуть із таким діагнозом, чи багато в місті дітей, хворих на цукровий діабет, та чи можна...

У Надвірній колишнього атошника засудили за дезертирство 22:14 6 коментарів

Надвірнянський районний суд виніс вирок у справі за звинуваченням у дезертирстві колишнього бійця АТО, який упродовж двох років не з’являвся у військову частину. Ще 30 вересня 2016 року уродженець Луганщини,...

Сільського голову на Рогатинщині засудили до ув'язнення за невиконання судового рішення 08:32 8 коментарів

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області виніс вирок у справі княгиницького сільського голови Леоніда Байди. Війт був звинувачений в тому, що умисно не виконав постанову суду, яка набрала законної сили і...

У листопадові поминальні дні в старому Станіславові відганяли від цвинтаря жебраків 10:06 2 коментарі

Понад сто років тому в поминальні дні на початку листопада старий станіславівський цвинтар «оживав». Сюди сходилися  велелюдні натовпи мешканців міста, щоб запалити лампадки на могилах рідних, прибрати місця їхнього останнього...

Яку заробітну платню, у зв’язку з реформою, отримуватимуть з 1 листопада медики Івано-Франківська 12:44 4 коментарі

Медична реформа, яку запроваджують в Україні, передбачає введення ряду змін, які стосуються не лише пацієнтів, але й медичних працівників. Значні зміни відбудуться, зокрема, в оплаті праці медиків. Чи чекають лікарняні...

Знаменита станіславівська кава: війна за бренд і нечесна конкуренція 11:55

На початку ХХ століття, у 1902 році, в селі Княгинині-Гірці біля Станіславова (тепер – район вулиць Миру та Вовчинецької в Івано-Франківську)почала працювати перша на Прикарпатті фабрика кави. Станіславівська кава була...

«У нас все дозволено людям на дорогих автомобілях», - прикарпатський автоінструктор 10:54 16 коментарів

Євген Слюсар працює автоінструктором уже 12 років. Він співзасновник однієї з перших приватних автошкіл у Івано-Франківську. Напередодні свого професійного свята чоловік розповів читачам Правда.іф. про курйози на роботі, чому більше...

Прикарпатську поліцію «взує» у зимову гуму фірма екс-регіонала Васадзе 20:56 2 коментарі

Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області провело тендер на закупівлю зимових, всесезонних автомобільних шин для свого автопарку. Як свідчать дані сайту публічних закупівель Prozorro, переможцем тендеру стала львівська філія...

«Танго у нас не буде!». Як понад сто років тому в Станіславові боролися із брудним танцем невгамовної похоті 21:07

У 1910-х роках емоційно-еротичний латиноамериканський танець під назвою танго почав поширюватися у Європі. Восени 1913 року мода на пристрасне танго докотилася до Галичини і викликала переполох та обурення консервативних мешканців...

Понад сто років тому поляки пропонували запровадити обов’язкове вивчення української мови у школах Галичини 08:33 4 коментарі

На тлі недавніх міжнародних скандалів стосовно запровадження в усіх школах України обов’язкового вивчення української мови, в яких особливо активні наші угорські сусіди, досить цікавою виглядає позиція представників польської громади Станіславова...

Третє відкриття Косівщині: в Середньому Березові відкрили садочок, який чекали довгих шістнадцять років 12:14

14 жовтня, на Свято Покрови Пресвятої Богородиці відкрили новий дитячий садок у селі Середній Березів, що на Косівщині, інформує Правда.іф.     Довгі роки в селі не було дошкільного закладу,...

Костянтин Кучеренко: Рак молочної залози – не вирок, це тільки діагноз! 10:23

15 жовтня відзначають Всесвітній день боротьби з раком молочної залози. Як часто мешканкам Івано-Франківська ставлять такий діагноз, що може прискорити розвиток пухлини та чи обов’язково така хвороба завершується операцією читачам...

Скільки людей на Прикарпатті потребує паліативної допомоги 17:06 3 коментарі

13 жовтня відзначають Всесвітній День хоспісної і паліативної допомоги. Про те, як діє така допомога на Прикарпатті, чи багато мешканців області потребують паліативної допомоги та які зміни є для нас...

Прикарпатський спецпризначенець: «Я не міг так просто вистрелити в людину» 11:41 2 коментарі

Володимир у свої 30 років добре знає, що таке війна. Чотири роки тому, після полону, він дивом повернувся додому живим. Тепер уже спокійно розповідає про перший день на війні, ночі...

Залізничне прокляття Букачівців: на початку століття на невеликій ділянці колії сталося аж дві великі катастрофи 22:11

На початку ХХ століття невеличке містечко Букачівці (тепер – селище в Рогатинському районі) сумно прославилося на всю Галичину. Двічі поспіль тут ставалися залізничні катастрофи з пасажирськими та вантажними потягами, які...

«Вголос ніхто не говорив про війну, але ми знали куди їдемо», - прикарпатський військовослужбовець Михайло Чертков 12:20 3 коментарі

У неділю, 14 жовтня відзначають День захисника України. Ми вирішили дізнатися, як живуть сучасні захисники нашої держави. Ті, хто знає про війну не з книжок чи історій, а чули постріли...

Мені потрібна бабуся! У Івано-Франківську стартував унікальний соціальний проект, щоб знайти «онуків» для самотніх перестарілих 09:41 2 коментарі

Ясного жовтневого дня невеличка група людей збирається на одній з парковок Івано-Франківська. Це – фотографи, які зголосилися у Фейсбуці поїхати до геріатричного пансіонату міста і пофотографувати його мешканців. Спільно сідаємо...

Мені сказали, що я нерідний. Про маму знаю лише, що звали її – Машка 11:49 2 коментарі

Останні кілька років Володимир Будай живе на дачах, уже декілька зим він перебув у маленькому дерев’яному будиночку, куди його впустили небайдужі. Там і малює, і деколи продає свої картини, а...

Володимир Гайдар: «Потрібен відеонагляд, аби бачити, що відбувається на території Палацу Потоцьких вдень і вночі» 11:24 2 коментарі

Декілька місяців тому в Івано-Франківську було створено КП «Простір Інноваційних Креацій «Палац». Протягом останніх півроку на території Палацу Потоцьких тривали певні роботи. Отож, що саме тут робили, якими цікавими знахідками...
  • ріел ІФ виринаюча