Пам’ятаємо: друзі поділилися спогадами про загиблого розвідника з Коломийщини (фото)
Командир розвідроти 24 бригади Степан Воробець із позивним «Яструб», який родом з Івано-Франківської області, матиме завжди 27 років.
Спогади про чоловіка оприлюднила Вікторія Копєйко у соцмережі Фейсбук, інформує WestNews.
«Попри юний вік, його поважали і не наважувались називати «Стьопою». Вочевидь, на небесах теж потрібні розвідники вищого класу, адже побратими згадують: «Він був розвідником від Бога»», – йдеться у дописі.
«Яструб» змалку вирішив, що буде військовим, і започаткує військову династію. Під час навчання у військових вишах викладачі відзначали особливу ініціативність і обдарованість хлопця. Як одного з найкращих офіцерів, його було скеровано на навчання до США. По поверненні мешкав у Яворові, служив у 24-й бригаді.
«Особовий склад дуже поважав його, і досі поважає, – говорить заступниця командира роти з позивним «Ксена». – Та не тільки особовий склад роти, а у всій бригаді! Він був дуже молодий, але на свій вік завоював до себе такий величезний пласт довіри!»
Того червня 2014 року операцію було розпочато удосвіта. Бійці мали знищити укріплення загарбників і звільнити населені пункти у районі Ямполя. Сам Ямпіль взяли тоді ж без ускладнень. Десантники вийшли в тил противника і взяли висоту біля мосту через Сіверський Донець.
Група, у якій був капітан Воробець, потрапила в засідку біля села Закітне. «Яструб» першим відкрив вогонь у відповідь і встиг знищити двох терористів, перш, ніж дістав снайперську кулю. Разом із ним того дня загинули семеро бійців бригади. Двох із них потім довго не могли знайти.
«Найшли їх… закопаними… – згадує Ксена. – Місцеві мешканці поховали… Вони і хрест поставили, і проводили до того місця… Пам’ятник в тому місці відкрили… плиту розбили торік «добрі люди». Вони не розуміють, що вони не розіб’ють пам’ять… ми поставили новий!»
«Я зі своєї сторони ніколи цього не пробачу… – додає вона. – За ротного нашого, за інших хлопців… Степан Степанович Воробець – славний розвідник, таких розвідників більше немає… залишити родину без батька, двох малих дітей… а скільки таких?..»
Проте військову династію, як і хотів, Степан Степанович таки встиг створити – його старший син йде слідами батька і також збирається бути військовим.