pravda.if.ua
http://pravda.if.ua

Сергій Полуботько: «На «Святі ковалів» створимо щось на зразок оригамі, але з металу» (фоторепортаж)11 Тра, 10:32

У Івано-Франківську стартує XVI міжнародний фестиваль ковальського мистецтва «Свято ковалів». Чого очікувати від цьогорічного фестивалю, яку тему обрали скульптори для спільної роботи та про те, як змінювався та зростав фестиваль читачам Правда.іф розповідає голова спілки майстрів художнього ковальства та засновник міжнародного фестивалю «Свято ковалів» Сергій Полуботько.

Результат пошуку зображень за запитом "сергій полуботько"

– Сергію, традиційно після фестивалю ковальського мистецтва Івано-Франківськ  отримує в подарунок скульптури, які під час фестивалю спільно створюють майстри з різних куточків планети. Як виникла ідея такої спільної творчості?

– Ми запозичили цю ідею. Якщо не помиляюся, на початку 90-х був перший європейський симпозіум ковалів і у Німеччині був зроблений перший колективний витвір. Здається, це був Міст дружби. Цю ідею зараз повторюють в Бельгії. Така ідея колективних творів мене вразила. Є певна енергетика, коли люди з різних країн зустрічаються, показують своє уміння і їхні спільні витвори надалі живуть.

(На фото – елементи Часодійної вежі)

– То які саме подарунки отримало місто завдяки «Святу ковалів»?

– Перші дві роботи не були екстер’єрними. Коли ми перші роки проводили фестиваль «Свято ковалів», то у нас був лише один день на Площі Ринок. І в основному ми розраховували на власні сили. Спочатку ми зробили цвяшки, це те, що робить кожен коваль і що не займає багато часу. Так виник наш стіл ковальської дружби, який стоїть в Бастіоні, хоч мав би опинитися в якомусь муніципальному музеї, та поки що такого музею в Івано-Франківську немає. Робота над спільним витвором сподобалося і нам, і людям, тому наступного року ми зробили вішак, задавши тему «гачок».

Ця ідея набула розповсюдження і вже потім управління архітектури та Володимир Ідак, який тоді був головним архітектором міста, запропонували нам вийти на площу і ми придумали композицію у вигляді тину, паркану. І дали завдання для ковалів на тему весни.

Це був перший пробний фрагмент для публічного простору. А далі все набуло розвитку, ми працювали над великими проектами. Найбільший з них – Арка міського права, до якої було задіяно багато ковалів. Особливо місцевих, щоб створити основу. Ми вирішили базу робити тут, у Івано-Франківську. А вже маленькі речі доповнюються під час фестивалю.

(На фото – елементи Часодійної вежі)

– Якою буде цьогорічна тема фестивалю?

 

– Цього року проект придумав молодий коваль і художник з Тернопільщини Василь Гудима. Ідею він запропонував давно, років 5 тому, і вона була в нашому банку ідей. І цього року вирішили її реалізувати.

Назва «Мої птахи» – це свіжий для нашого міста варіант: розташувати скульптуру не на землі, а в повітрі. Ми натягнемо троси між двома будинками і птахи у вигляді зграї будуть висіти над головами і люди ходитимуть під ними.

– А не буде загрози, що скульптура впаде комусь на голову?

 

– Ні, ми все продумали. Птахи будуть легенькими, не з грубого металу, а з тоненької бляхи, як паперова пластика. Щось на зразок оригамі, але з металу.

Ось така тема цього року.

 

– Ми вже згадували Арку, а які ще основні скульптури можете згадати?

 

– В нас постійно відбувався певний розвиток, починаючи від композиції «Весна», що навпроти Ратуші. Потім були «Дерево щастя» і «Букет майстрів», розміщені на Стометрівці.

Скульптуру «Букет майстрів» у нас купила Донецька міська рада. Але в нас вистачило елементів на дві скульптури. Вони трішки відрізняються, але конструкція така ж.

Схожа ситуація і з каруселлю, яка встановлена на вул. Низовій. Роботу ми присвятили вступу Івано-Франківська в кільце європейських ковальських міст, тому обрали тему кільце.

Всі кували кільця. Ми зробили кільце, яке рухається, карусель, коло. І елементів було настільки багато, ковалі були настільки активні, що одну скульптуру ми продали в Донецьк. Тому маємо два такі дублікати.

Згодом проекти були більш масштабними, місто затіяло реконструкцію «Острову кохання», нам запропонували долучитися до цього проекту і ми хотіли поновити міст. Приїхало багато людей і зробили багато цікавих елементів, які зараз зберігаються на складі. Бо проект величезний і ми не знаємо, чи будуть його фінансувати. Власне, потрібні кошти на заміну поруччя, яке дуже старе, страшне і поламане. А уже на змінені поруччя ми мали накладати викувані елементи.

https://scontent.fhen1-1.fna.fbcdn.net/v/t1.15752-9/32191154_1957570364295748_8901564783203975168_n.jpg?_nc_cat=0&oh=a9728c768c333631899ffe00a9ee16e9&oe=5B87F5D1

– Тобто, трапляється так, що спільну роботу ковалів не виставляють, а зберігають десь на складі?

 

– Власне, так сталося і з минулорічним проектом казкової вежі. Минулого року ковалі виготовляли елементи для часової вежі, за мотивами книги Наталії Щерби «Часодії». Ці елементи тепер будуть зберігатися до того часу, поки не вирішимо, що робити із вежею. Розглядати ідею розташувати годинники десь по фасадах будинків. Бо вже наковані три годинникові рами, вони потребують доробки, тобто вставки накованих елементів і купівлі самого циферблату. Тобто знову все впирається у фінансування: закінчити вежу або побудувати нову. Спочатку під ідею фестивалю ми пристосували вежу, яка стоїть на Бастіоні. Але Олег Заріцький сказав, що поки що не має наміру закінчувати  роботи з вежею Бастіону, там потрібні значні капіталовкладення – постелити бруківку на другому поверсі, аби дати доступ людям до вежі.

Також у нас є проект – з нуля зробити ковану вежу і десь встановити її. Так що у нас це вже другий проект, який буде заморожений.

 

– Ви згадували про «банк ідей». Там багато варіантів нових проектів?

 

– Дуже багато, у нас навіть є готові деякі моделі, зроблені макети, які думали реалізувати, але потім змінювали на іншу ідею.

Так була чудова думка художника, коваля і скульптура Олександра Гороб’юка зробити ангела, який несе нашому місту дари. Великий семиметровий пам’ятник у вигляді стели, до якої кріпиться ангел, виглядатиме, ніби він летить і з його руки випадають різні дари. Ми навіть місце знайшли – позаду Медакадемії, як виходити на вул. Лесі Українки, була така клумба. Думали там поставити.

 

– На вулиці Шевченка вандали свого часу знищили скульптури, подаровані місту ковалями з різних країн. Приїжджають майстри на фестиваль і бачать, що їхні роботи знищені. Яка їхня реакція?

 

– Я щоразу пояснюю: треба проектувати так, аби роботу не можна було потім зламати. Ми просимо про антивандальність робіт. З іншого боку, ніхто і не сподівався, що такі масивні потужні речі можна зламати.

 

– А є проекти, які опиняються після фестивалю за межами міста?

 

– Якось ми зробили хрест на тему «Єдність», тоді саме почалася війна. Ми тоді думали відмінити фестиваль, але відчули, що багато людей хочуть нас підтримати. Так виникла тема зробити хрест єднання. І ми його встановили в селі Тишківці Городенківського району.

Все залежить від співпраці нас, як громадської організації, і міста. Саме тому нас і прийняли в кільце європейських ковальських міст, бо обов’язкова умова вступу – така співпраця.

Ми хочемо, аби в середовищі залишалися наші сліди і нам потрібно, щоб нас підтримували.

Зараз ведемо перемовини з Департаментом архітектури, аби визначити нові місця для встановлення наших робіт. Легше працювати, коли знаєш площадку, аніж зробити якусь абстрактну річ і потім думати, де її поставити.

 

Розмовляла Любов Загоровська

(Visited 215 times, 1 visits today)