Станіславів вчора і сьогодні: як виглядала вулиця Лепкого 100 років тому (фоторепортаж)
Франківці щодня прогулюються вулицями міста, але не всі задумуються, як виглядали наші вулиці, наприклад, 100 років тому.
Усе це можна побачити та порівняти з тим, як виглядає сьогодні у нашій традиційній рубриці WestNews “Станіславів вчора і сьогодні”.
Вулиця Богдана Лепкого — вулиця в Івано-Франківську, що веде від вулиці Незалежності до вокзалу. Існує з кінця XIX століття.
Трохи історії…
Постанова про утворення вулиці була ухвалена магістратом міста у 1892 р., для прокладання дороги між вокзалом та вулицею Сапіжинською, яка на той час швидко розбудовувалась. Для цього, на 1893 рік, мерія заклала 5523 ринських в бюджет міста.
Перша назва вулиці — імені Я. Кілінського. Цей чоловік, швець за професією, був сподвижником Т. Косцюшка в польському антиросійському повстанні 1794 року. В часи Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) названа ім’ям гетьмана Дорошенка. Радянські господарі міста в 1940 році назвали вулицю ім’ям комуністичного вождя В. Леніна. Німці під час окупації дали вулиці ім’я свого ідеолога — А. Розенберга.
Після здобуття незалежності, в лютому 1991 року вулиця одержала ім’я Богдана Лепкого (1872–1942) — українського письменника і літературознавця.
Цікаві будівлі
Після утворення вулиця була забудована майже блискавично. До 1910 року вже сформувався її вигляд. Забудована особняками і двоповерховими будинками, що несли на собі відбиток сецесії — панівного на той час стилю. В польський і радянський періоди там споруджено не більше ніж три-чотири будинки.
Найбільшою спорудою вулиці є триповерховий будинок управління боротьби з організованою злочинністю (№ 28). А збудований він 1904 року як школа деревообробного промислу (архітектор А. Каменобродський). Її в 1931 му закінчив скульптор світової слави Г. Крук (1911–1988), який, не визнаючи більшовицької влади, жив і працював у Мюнхені, де й помер.
Будинок № 9 — тепер один із корпусів загально-освітньої школи № 11, збудований 1905 року як німецька школа, що за української влади 1919-го стала гімназією. Її засновником був лідер німецької громади пастор Т. Цеклер (1867–1949), на честь якого встановлена меморіальна дошка на фасаді.
На будинку № 24 встановлена меморіальна дошка Д. Сосновому (1923–1995) — заслуженому архітектору України, лауреатові Державної премії України імені Тараса Шевченка.
У будинку № 27 — літературний музей Прикарпаття.
Наприкінці вулиці поблизу вокзалу розташований меморіальний цвинтар радянських воїнів, полеглих при визволенні міста в 1944 році (403 воїни, серед них — чотири Герої Радянського Союзу). Відкритий 1946 року, він зазнав двох реконструкцій — 1967-го (скульптори А. Лендьєл, А. Мацієвський, архітектор Я. Процак) та 1985-го (архітектор Г. Будзик).
Підготував Андрій МЕНІВ
Цікаво.Автору дякую.
Більше таких оповідань!