Тиждень у Франківську – традиційна кухня і нетрадиційний театр очима гості з Рівного

Що я знала про Івано-Франківськ, вирушаючи туди на цілий тиждень? Майже нічого. Здогадувалася з назви, що обласний центр якось пов’язаний з Франком, пише Репортер.

Хоча пам’ять, витягуючи ще «шкільні» файли з української літератури, підказувала, що великий Каменяр там не народжувався. «Бувалі» твердили одне й те ж саме – маленьке компактне місто, треба погуляти «Стометрівкою» і обов’язково зазирнути в «Десятку», пише Ірина Семенова.

Результат пошуку зображень за запитом "ратуша івано франківськ"

Тому нічого аж такого від Франківська я не очікувала. Після вимушеного піврічного «невиїзного» і «майже з дому невихідного» режиму годився будь-який ковток свободи і нових вражень.  Я й не здогадувалася, що там мене очікує ціле море.

Неймовірно тепло, затишно і спокійно стало ще в потязі. Незважаючи на «не першої свіжості» плацкартний вагон (купе усі вже розібрали), необхідність здавати й заново купувати білет (лізти на верхню полицю зі своєю спиною я не ризикнула) і компанію юних хокеїстів з одного, і побувавших у бувальцях зеків з іншого боку, я обняла збірку оповідань під редакцією Макса Фрая і приготувалася до того, що все буде добре. Здавалося, що всі мої тривоги, хвороби і неприємності не пустили до вагона. Бо я просто не придбала їм квиток.

Та й поїзд же знав, куди він прямує.

Назва книги «Так не бывает» і збоку приписка «А нам все равно» задали весь тон цій поїздці.

15 годин в дорозі минули дивовижно швидко і легко. Заколисана неймовірними історіями, підсвіченими ліхтариком телефону, і приглушеними розповідями чоловіків з бокової полиці про тюрму, я милувалася засніженим пейзажем за брудним вікном і приготувалася нічому не дивуватися.

І знов дарма.

Місто причепурилося  до нашого приїзду. Усе в лапатому снігу і з дивовижно чистою, сухою і неслизькою бруківкою воно зустріло вуличними співами, повагом гуляючими пішоходами і якоюсь майже курортною безтурботністю. Так дивно недоречною тут на початку несвяткового лютого.

Хоча неквапливість, то як виявилося, місцева риса франківчан.

  • Мы сначала не понимали, как они нас вычисляют. На лбу ж не написано, что переселенцы, – сміється пані Ніна, родом з Луганська. – А потом поняли – мы все бежим, такие насупленные, загруженные, очень целеустремленные. А они – улыбаются. И спокойно могут опоздать на 40 минут, просто от того, что встретились по дороге с соседом.
  • Кто понял жизнь – тот не спешит, – відзиваюсь я луною.

Просто Івано-Франківськ – то місто-медитація. Воно допомагає зазирати в себе.

Уперше ми те зробили в театрі. Власне квитки побігли купувати одразу після того, як поселилися, трохи злі на неквапливу івано-франківську хазяйку, яку довелося чекати анонсовані 40 хвилин. Що поробиш – колорит є колорит.

Але шпилі, балкони і ліпнина австрійських будинків на «Стометрівці» не дали нам довго злитися. Коли потрапляєш у це царство старовинної архітектури зі свого світу «хрущовок», забуваєш про такі дрібниці.

І згадуєш, що в Черкасах, з їх широкими проспектами і площами, досі нема жодної пішохідної вулиці.

«Стометрівка» привела прямо до театру, перед яким у зажурі із заплющеними очима схилився кам’яний Каменяр. Театр ні зовні, ні зсередини нічим особливо не вразив. Нема в тому радянському прямокутнику ні розкоші Одеської Опери, ні імперських амбіцій Львова, ні бодай претензійності колон і скульптур Вінниці та й екстер’єром (окрім, звісно, дерев’яних панелей стін і стелі у гуцульських мотивах), театр, на мій смак, дуже поступається своєму колезі у Рівному.

Але коли ми щільніше закуталися у верхній одяг у холодному залі і почалася вистава… О, тоді я зрозуміла, що головне в театрі не зовнішній лоск і не красива люстра. Як і те, чому Івано-Франківський театр критики називають найкращим в Україні, а влітку на Порто-Франко сюди з’їжджаються слуги Мельпомени з найвіддаленіших куточків світу.

Чесно кажучи, ми хотіли на комедію. Могли піти ще в суботу на «Оскара і Рожеву Пані», але драми якось і так забагато в житті. Та як маєш щось переосмислити, то від долі не втечеш. Недарма я їхала до Франківська може й з несвідомим, але з цілком конкретним запитом.

Комедію замінили на «Готель двох світів» і спершу дивно розхристані люди в білому, на сцені декорованій лише диваном, дали конкретний сигнал в мій мозок «О Боже, дві години вистави про божевільню».

Але з кожним героєм, кожним словом, кожним новим поворотом сюжету… Оцей магічний момент, коли ти починаєш співпереживати герою і вже перестаєш ребром долоні втирати сльози. І мимовільно крутиш в голові: «А чи для того я живу?» «А чи достатньо ціную те, що маю?»  «А куди б ліфт повіз мене і чи є щось там, вгорі?»

Кома, як проміжна станція між життя і смертю – хороший привід обернутися назад. Поки чекаєш, в який же бік поїде твій поїзд. Або ліфт.

І от, коли ти захлинаючись слізьми втискаєшся у крісло, щосили здавивши підлокітники, режисер жорстоко жартує. Кнопка на ліфті не загорається. Зелений? Червоний? І незрозуміло, куди повезли героя. В життя? Чи… вічне життя?

На неможливо натягнуті нерви глядача саме в цей момент падає зображення кардіограми. З прямою лінією. І так доречно згадуються слова психолога Олени Тараріної «Не шукайте стабільності. Пряма лінія – це смерть».

І от, коли ти внутрішньо кричиш «Ні!!!!» втираючи сльози, музика стає голоснішою і життєстверджуючою. А лінія – кривою.

І ти знову плачеш. Тепер вже – від полегшення.

Друга вистава, через день. Ще ближче. Глибше. Гостріше.

Ми сиділи на сцені в парі метрів від акторів, але близькість проявлялась не лише у цьому. Безпорадність перед «безкоштовною» медициною, яка в момент стає наддорогою знайома багатьом. А коли в одній лікарняній палаті сходяться ветеран Червоної Армії і ветеран УПА, то виставу «Слава Героям» моментами перестаєш сприймати навіть як дуже специфічну комедію. Штука, комуніст і націоналіст в одній палаті. А якщо в одній сім’ї?

Хоча реготати ми все ж реготали. Актори в свої трохи за 30 так вжилися в ролі 90-річних дідів, що це не могло не викликати усмішку. Оце намагання показати знаменитий порох в порохівницях. Що за 77 років по закінченню війни досі не відсирів.

Вибухи сміху змінялися здавленими схлипами і намаганням разом із сльозами розмазувати косметику не по всьому обличчю. Страшно ТАК дивитися на себе збоку. Розуміти, яка насправді прірва розділяє правнуків тих «дєдів, що воювали». І як з різних боків тої прірви вони вже 4 роки ведуть нову, неоголошену війну.

Коли на відстані півметра бачиш, як у актора тече сльоза, пульсує від напруги жилка на скроні чи трясуться руки, то взагалі важко не співпереживати.

А коли усе це аплікацією накладається на власні спогади й асоціації…

Словом, після завершення вистави говорити ми не могли. Руки не слухалися навіть для елементарного коротенького відгуку.

Добре, що про те, як нинішній режисер Ростислав Держипільський перетворив пусті зали на аншлаги, не лишив у репертуарі жодної «шароварної» п’єси і зумів у прикарпатському місті влаштувати портовий фестиваль мистецтв ми слухали ще «до». Опісля сприймати якусь інформацію було дуже важко.

При чому тут порт?

Хіба Порто-Франко – це не щось одеське? Ні, бо так вирішив місцевий письменник Тарас Прохасько, якому місто з висоти пташиного польоту здалося портом.

Бо порт, то ж ворота, а Франківськ – то такі ж ворота до гір, як і Одеса, до моря. А, власне, фестиваль – до «моря усіх мистецтв». Міфічного. Карпатського. Що древні гуцули викопали. Ага.

Думаю, ви вже зрозуміли, куди я їду на початку червня, витягати солодко-болючу стрілу з свого серця, якою поцілило місто через театр. Ця, звісно, була найсильніша. Але не єдина.

Друга стріла влучила в шлунок. Бо такого різноманіття ресторанів-музеїв я не бачила в жодному місті. І в Львові також. В численних кав’ярнях, пивницях, цукернях і рестораціях дивує навіть не різноманіття абсолютно нечитабельних для жителя центральної України страв. Не відносно низькі ціни і величезні порції тої смакоти. Не оригінальна подача і оформлення кожного закладу так, що апетит можна запросто «нагуляти» залами, роздивляючись і фотографуючи кожен розцяцькований креденс, мисник чи шафу. Тут дивує… от сервіс навіть язик не повертається сказати. Бо так не зустрічають відвідувачів. Так зустрічають близьких і любих родичів, з якими давно не бачилися.

І поки радять страви, детально розказуючи про кожну, не встигнеш і оком кліпнути, а тобі вже провели екскурсію, розказавши про історію закладу, одягнути в національний костюм і навіть дали на пробу наливку з он того генеральського стола «з секретом». Секретом хорошого настрою.

І тобі здається, що ти вже сам частина тої легенди про господиню Мулярову і її безкінечні спроби то так, то сяк уникнути дієти, приписаної лікарем. І таким чином понавигадувати нових страв, що прославитися на всю Європу. І передати ту любов вже енному поколінню нащадків. Які так само уважні до клієнтів, як і пані Мулярова до своїх численних друзів.

Ні, то не реклама ресторану. Я просто досі під враженням. Від трембіти і рогів, у які дула якраз перед вечерею. Вперше в житті, до речі. Від панських убрань, які міряла. Від молодесенької офіціантки, яка показала мені весільну сукню-лампу Аладіна. Чому? Об забуту кимось після фотосесії красиву фатінову сукню (таке можна забути, реально?) вони з подругою якось терли руки на щастя. Одна вже заміжня. Моя ж візаві от збирається, за місяць.

Новий час вимагає нових легенд. Бо що ресторація без легенд і без любові? Похмура їдальня, і тільки.

Третя стріла, не обравши підходящої частини тіла влучила у гаманець. Ні, я не шопоголік. І більше ніж магнітик додому зазвичай не везу. Навіть з-за кордону. Але в цих шикарних магазинах, кожен з яких – музей, ну як я могла втриматися. Коли тобі розповідають про вишиванки, яким по 200 років, гуцульські мешти і торби, просто, бо ти попросив, і зовсім не нависають з «Вам что-то подсказать?», мабуть, падають всі психологічні захисти. І хочеться везти додому ці уквітчані гаманці ручної роботи, ключниці із засніженими дахами австрійських кам’яниць, мотанки-нерозлучники і навіть оту лляну скатертину з фантастично-вінтажного креденсу. Мені захотілося бути господинею? Івано-Франківськ, зупинись, що ж ти робиш?

Окрема тема, звісно, люди. Коли незнайомі чоловіки міняють свій маршрут, щоб донести твою сумку до готелю, радіоведучі обіймають до і після ефіру, а з громадськими активістами за три дні разом прощаєшся зі сльозами на очах, то дорогого коштує.

Тут тепло, як у вусі, і затишно, як в рукавичці. Навіть у мокро-сльотаву лютневу погоду. Бо погода, і пора року, зрештою, не відіграють жодної ролі.

Франківськ можна прикладати до рани. Як подорожник. І рана гоїться. От у мене спина не боліла ні разу.

А кажуть, любов не лікує.

Тут вона розлита в повітрі – до своєї справи, до міста, до традицій, до землі, до мистецтва. Вона багатолика. І щоразу повертається до тебе новим, але однаково усміхненим обличчям.

Якщо Вам здається, що бак енергії на нулі – кидайте свої суматошні міста, сідайте в потяг, і їдьте в Івано-Франківськ. І мене прихопіть з собою.

(Visited 140 times, 1 visits today)

Залишити коментар:

Щоб залишити коментар, заповніть форму нижче:



7997

загрузка...

У Івано-Франківській школі №23 триває ремонт 12:42

У Івано-Франківській школі №23 триває ремонт. Адміністрація закладу приділяє увагу покращенню матеріально-технічного стану закладу та безпеці учасників освітнього процесу. Про це інформує Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради. Так, уже...

На Прикарпатті неповнолітній хлопець викрав автомобіль "щоб покататися" 12:20

На Прикарпатті неповнолітній хлопець викрав автомобіль "щоб покататися", про це повідомила Поліція Івано-Франківської області. Неповнолітній хлопець викрав автомобіль на Рожнятівщині, але оперативні співробітники поліції протягом декількох годин вже розшукали злочинця та...

У Івано-Франківську водійка збила 2-річну дитину на пішоходному переході 12:08 1 коментар

Сьогодні, 20 липня близько 10: 40 на вулиці Миколайчука трапилася дорожньо-транспортна пригода, у якій постраждала маленька дитина. За попередньою інформацією ДТП сталося на Миколайчука 28, інформує Галка. Водійка “Mitsubishi”повертала з...

На Прикарпатті очікується погіршення погодних умов 12:07

На Прикарпатті очікується погіршення погодних умов, про це повідомляє Управління ДСНС України в Івано-Франківській області. Протягом доби 20 липня по області та місту очікується  гроза,  град (1 рівень небезпечності, жовтий).

У Івано-Франківську з'явилася нова сучасна гойдалка 11:36

У Івано-Франківську з'явилася нова сучасна гойдалка, про це повідомив міський голова Руслан Марцінків на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук. "Сучасна гойдалка для найменших франківців, та й не лише для них",-...

На Прикарпатті перевірили якість води на пляжах 11:07

На території Івано-Франківської області офіційно функціонує три пляжі: міське озеро в місті Івано- Франківськ, а також штучні стави в селі Поляниця Яремчанької міської ради. З початку літнього сезону  станом на...

Поліція затримала водія, який на курорті Буковель на смерть збив жінку 10:43

Як раніше повідомляла Правда.іф, на курорті Буковель 21-річний водій збив жінку та разом з нею впав у річку. Поліція Івано-Франківської області затримала водія, який здійснив ДТП, про це повідомили у соціальній...

На День села у Ямницю приїде Дзідзьо 10:34

У неділю, 4 серпня, село Ямниця святкуватиме 575 років з часу першої писемної згадки, датованої 1444 роком. Святкування Дня села розпочнеться вранці з божественної літургії. У програмі конкурси малюнків для...

У Івано-Франківському меморіальному сквері спалили біотуалет 10:05

У ніч з 17 на 18 липня в Івано-Франківську в Меморіальному сквері невідомі спалили біотуалет. Директор КП “Міська ритуальна служба” Андрій Хруник розповів “Галці”, що кабінка стояла поблизу недіючих вбиралень. Там чомусь...

Прикарпатець загинув у ДТП на Львівщині 09:34

У Стрию внаслідок ДТП загинув водій мопеда з Прикарпаття. Його пасажир доставлений у лікарню з тілесними ушкодженнями. Дорожньо-транспортна пригода сталась сьогодні, 19 липня, близько 06.20 на території міста. Як попередньо...

У Івано-Франківську відбувся допрем'єрний показ фільму "Незламні" 09:03

У рамках відзначення 90-річчя ОУН, за участі режисерської та акторської групи, в Івано-Франківську пройшов допрем’єрний показ фільму "Незламні". Кінопоказ відбувався під відкритим небом у Палац Потоцьких «Простір Інноваційних Креацій «Палац». «НЕЗЛАМНІ»...

На Прикарпатті рятувальники знешкодили гніздо агресивних комах 08:44

У Тисменицькому  районі с. Підпечари. Працівниками ДПРЧ-2 надано допомогу по знешкодженню гнізда агресивних комах (шершнів) в приватному господарстві. Фото ілюстративне

У Івано-Франківську рятувальники зняли чоловіка з висоти 08:21

У Івано-Франківську рятувальники зняли чоловіка з висоти. Вчора у м. Івано-Франківськ по вул. Національної Гвардії. Працівниками ДПРЧ-1 за допомогою АД-50 надано допомогу по зніманню чоловіка, який був заблокований на висоті...

На Прикарпатті горіла дерев'яна тераса та кіосок 07:48

За минулу добу в області зареєстровано 6 пожеж: - 19.07.2019 о 17.16 Долинський р-н с. Княжолука вул. Обозище, 14. Пожежа оборогу з сіном в приватному господарстві гр. 1940 р.н. -...

У Буковелі 21-річний водій здійснив смертельний наїзд на пішохода та злетів у річку 07:16

Вчора близько 20.10 Яремчанська МР с. Поляниця, ТК Буковель неподалік відпочинкового комплексу "Вода". Водій, гр. 1998 р.н. житель с. Верхній Майдан Надвірнянського р-ну, керуючи автомобілем ВАЗ 21014,  не обравши безпечної...

На Прикарпатті поїзд на смерть збив пішохода 07:06

На Прикарпатті поїзд на смерть збив пішохода. Вчора на ПЗЧ 7 ДПРЧ м. Коломия поступило повідомлення від чергового Коломийського ВП про те, що 19.07.2019 о 08.21 в смт. Отинія, біля...

Небайдужих просять допомогти Владиславчику з Косова почути маму 23:51

Дворічний Владиславчик Варвадюк потребує допомоги на операцію, щоб чути. Мама хлопчика Іванна Варвадюк не має звідки взяти необхідні 30 тисяч євро на операцію. За допомогою небайдужих жінка зібрала вже 260 тисяч гривень,...

Юний франківець потребує коштів на дороговартісне лікування 23:17

Учень франківської школи-гімназії №3 потребує допомоги в боротьбі з онкохворобою. 14-річний франківець Максим Коваль вже п’ять років бореться з важкою недугою. У хлопчика діагностували саркому Юінга. Раніше Максима прооперували в Угорщині й,...

До Франківська завітає індійська монахиня-цілителька 22:43

До франківського храму св. Івана Хрестителя приїде відома католицька монахиня Ліджі, котра має дар зцілення, повідомляє отець Володимир Вінтонів. Ліджі Пайямпілі, родом з Індії, нині настоятелька монастиря Святого Йосифа згромадження де Сен-Марк на...

У середмісті Франківська хамовитий авторагуль побив чоловіка (фото+відео) 21:41 10 коментарів

У середмісті Франківська водій автівки мало того, що прикаркувався у невідведеному для того місці, ще й не адекватно відреагував на зауваження перехожих, облаяв та напав з кулаками на чоловіка. Про це...
  • ріел ІФ виринаюча