Тиждень у Франківську – традиційна кухня і нетрадиційний театр очима гості з Рівного

Що я знала про Івано-Франківськ, вирушаючи туди на цілий тиждень? Майже нічого. Здогадувалася з назви, що обласний центр якось пов’язаний з Франком, пише Репортер.

Хоча пам’ять, витягуючи ще «шкільні» файли з української літератури, підказувала, що великий Каменяр там не народжувався. «Бувалі» твердили одне й те ж саме – маленьке компактне місто, треба погуляти «Стометрівкою» і обов’язково зазирнути в «Десятку», пише Ірина Семенова.

Результат пошуку зображень за запитом "ратуша івано франківськ"

Тому нічого аж такого від Франківська я не очікувала. Після вимушеного піврічного «невиїзного» і «майже з дому невихідного» режиму годився будь-який ковток свободи і нових вражень.  Я й не здогадувалася, що там мене очікує ціле море.

Неймовірно тепло, затишно і спокійно стало ще в потязі. Незважаючи на «не першої свіжості» плацкартний вагон (купе усі вже розібрали), необхідність здавати й заново купувати білет (лізти на верхню полицю зі своєю спиною я не ризикнула) і компанію юних хокеїстів з одного, і побувавших у бувальцях зеків з іншого боку, я обняла збірку оповідань під редакцією Макса Фрая і приготувалася до того, що все буде добре. Здавалося, що всі мої тривоги, хвороби і неприємності не пустили до вагона. Бо я просто не придбала їм квиток.

Та й поїзд же знав, куди він прямує.

Назва книги «Так не бывает» і збоку приписка «А нам все равно» задали весь тон цій поїздці.

15 годин в дорозі минули дивовижно швидко і легко. Заколисана неймовірними історіями, підсвіченими ліхтариком телефону, і приглушеними розповідями чоловіків з бокової полиці про тюрму, я милувалася засніженим пейзажем за брудним вікном і приготувалася нічому не дивуватися.

І знов дарма.

Місто причепурилося  до нашого приїзду. Усе в лапатому снігу і з дивовижно чистою, сухою і неслизькою бруківкою воно зустріло вуличними співами, повагом гуляючими пішоходами і якоюсь майже курортною безтурботністю. Так дивно недоречною тут на початку несвяткового лютого.

Хоча неквапливість, то як виявилося, місцева риса франківчан.

  • Мы сначала не понимали, как они нас вычисляют. На лбу ж не написано, что переселенцы, – сміється пані Ніна, родом з Луганська. – А потом поняли – мы все бежим, такие насупленные, загруженные, очень целеустремленные. А они – улыбаются. И спокойно могут опоздать на 40 минут, просто от того, что встретились по дороге с соседом.
  • Кто понял жизнь – тот не спешит, – відзиваюсь я луною.

Просто Івано-Франківськ – то місто-медитація. Воно допомагає зазирати в себе.

Уперше ми те зробили в театрі. Власне квитки побігли купувати одразу після того, як поселилися, трохи злі на неквапливу івано-франківську хазяйку, яку довелося чекати анонсовані 40 хвилин. Що поробиш – колорит є колорит.

Але шпилі, балкони і ліпнина австрійських будинків на «Стометрівці» не дали нам довго злитися. Коли потрапляєш у це царство старовинної архітектури зі свого світу «хрущовок», забуваєш про такі дрібниці.

І згадуєш, що в Черкасах, з їх широкими проспектами і площами, досі нема жодної пішохідної вулиці.

«Стометрівка» привела прямо до театру, перед яким у зажурі із заплющеними очима схилився кам’яний Каменяр. Театр ні зовні, ні зсередини нічим особливо не вразив. Нема в тому радянському прямокутнику ні розкоші Одеської Опери, ні імперських амбіцій Львова, ні бодай претензійності колон і скульптур Вінниці та й екстер’єром (окрім, звісно, дерев’яних панелей стін і стелі у гуцульських мотивах), театр, на мій смак, дуже поступається своєму колезі у Рівному.

Але коли ми щільніше закуталися у верхній одяг у холодному залі і почалася вистава… О, тоді я зрозуміла, що головне в театрі не зовнішній лоск і не красива люстра. Як і те, чому Івано-Франківський театр критики називають найкращим в Україні, а влітку на Порто-Франко сюди з’їжджаються слуги Мельпомени з найвіддаленіших куточків світу.

Чесно кажучи, ми хотіли на комедію. Могли піти ще в суботу на «Оскара і Рожеву Пані», але драми якось і так забагато в житті. Та як маєш щось переосмислити, то від долі не втечеш. Недарма я їхала до Франківська може й з несвідомим, але з цілком конкретним запитом.

Комедію замінили на «Готель двох світів» і спершу дивно розхристані люди в білому, на сцені декорованій лише диваном, дали конкретний сигнал в мій мозок «О Боже, дві години вистави про божевільню».

Але з кожним героєм, кожним словом, кожним новим поворотом сюжету… Оцей магічний момент, коли ти починаєш співпереживати герою і вже перестаєш ребром долоні втирати сльози. І мимовільно крутиш в голові: «А чи для того я живу?» «А чи достатньо ціную те, що маю?»  «А куди б ліфт повіз мене і чи є щось там, вгорі?»

Кома, як проміжна станція між життя і смертю – хороший привід обернутися назад. Поки чекаєш, в який же бік поїде твій поїзд. Або ліфт.

І от, коли ти захлинаючись слізьми втискаєшся у крісло, щосили здавивши підлокітники, режисер жорстоко жартує. Кнопка на ліфті не загорається. Зелений? Червоний? І незрозуміло, куди повезли героя. В життя? Чи… вічне життя?

На неможливо натягнуті нерви глядача саме в цей момент падає зображення кардіограми. З прямою лінією. І так доречно згадуються слова психолога Олени Тараріної «Не шукайте стабільності. Пряма лінія – це смерть».

І от, коли ти внутрішньо кричиш «Ні!!!!» втираючи сльози, музика стає голоснішою і життєстверджуючою. А лінія – кривою.

І ти знову плачеш. Тепер вже – від полегшення.

Друга вистава, через день. Ще ближче. Глибше. Гостріше.

Ми сиділи на сцені в парі метрів від акторів, але близькість проявлялась не лише у цьому. Безпорадність перед «безкоштовною» медициною, яка в момент стає наддорогою знайома багатьом. А коли в одній лікарняній палаті сходяться ветеран Червоної Армії і ветеран УПА, то виставу «Слава Героям» моментами перестаєш сприймати навіть як дуже специфічну комедію. Штука, комуніст і націоналіст в одній палаті. А якщо в одній сім’ї?

Хоча реготати ми все ж реготали. Актори в свої трохи за 30 так вжилися в ролі 90-річних дідів, що це не могло не викликати усмішку. Оце намагання показати знаменитий порох в порохівницях. Що за 77 років по закінченню війни досі не відсирів.

Вибухи сміху змінялися здавленими схлипами і намаганням разом із сльозами розмазувати косметику не по всьому обличчю. Страшно ТАК дивитися на себе збоку. Розуміти, яка насправді прірва розділяє правнуків тих «дєдів, що воювали». І як з різних боків тої прірви вони вже 4 роки ведуть нову, неоголошену війну.

Коли на відстані півметра бачиш, як у актора тече сльоза, пульсує від напруги жилка на скроні чи трясуться руки, то взагалі важко не співпереживати.

А коли усе це аплікацією накладається на власні спогади й асоціації…

Словом, після завершення вистави говорити ми не могли. Руки не слухалися навіть для елементарного коротенького відгуку.

Добре, що про те, як нинішній режисер Ростислав Держипільський перетворив пусті зали на аншлаги, не лишив у репертуарі жодної «шароварної» п’єси і зумів у прикарпатському місті влаштувати портовий фестиваль мистецтв ми слухали ще «до». Опісля сприймати якусь інформацію було дуже важко.

При чому тут порт?

Хіба Порто-Франко – це не щось одеське? Ні, бо так вирішив місцевий письменник Тарас Прохасько, якому місто з висоти пташиного польоту здалося портом.

Бо порт, то ж ворота, а Франківськ – то такі ж ворота до гір, як і Одеса, до моря. А, власне, фестиваль – до «моря усіх мистецтв». Міфічного. Карпатського. Що древні гуцули викопали. Ага.

Думаю, ви вже зрозуміли, куди я їду на початку червня, витягати солодко-болючу стрілу з свого серця, якою поцілило місто через театр. Ця, звісно, була найсильніша. Але не єдина.

Друга стріла влучила в шлунок. Бо такого різноманіття ресторанів-музеїв я не бачила в жодному місті. І в Львові також. В численних кав’ярнях, пивницях, цукернях і рестораціях дивує навіть не різноманіття абсолютно нечитабельних для жителя центральної України страв. Не відносно низькі ціни і величезні порції тої смакоти. Не оригінальна подача і оформлення кожного закладу так, що апетит можна запросто «нагуляти» залами, роздивляючись і фотографуючи кожен розцяцькований креденс, мисник чи шафу. Тут дивує… от сервіс навіть язик не повертається сказати. Бо так не зустрічають відвідувачів. Так зустрічають близьких і любих родичів, з якими давно не бачилися.

І поки радять страви, детально розказуючи про кожну, не встигнеш і оком кліпнути, а тобі вже провели екскурсію, розказавши про історію закладу, одягнути в національний костюм і навіть дали на пробу наливку з он того генеральського стола «з секретом». Секретом хорошого настрою.

І тобі здається, що ти вже сам частина тої легенди про господиню Мулярову і її безкінечні спроби то так, то сяк уникнути дієти, приписаної лікарем. І таким чином понавигадувати нових страв, що прославитися на всю Європу. І передати ту любов вже енному поколінню нащадків. Які так само уважні до клієнтів, як і пані Мулярова до своїх численних друзів.

Ні, то не реклама ресторану. Я просто досі під враженням. Від трембіти і рогів, у які дула якраз перед вечерею. Вперше в житті, до речі. Від панських убрань, які міряла. Від молодесенької офіціантки, яка показала мені весільну сукню-лампу Аладіна. Чому? Об забуту кимось після фотосесії красиву фатінову сукню (таке можна забути, реально?) вони з подругою якось терли руки на щастя. Одна вже заміжня. Моя ж візаві от збирається, за місяць.

Новий час вимагає нових легенд. Бо що ресторація без легенд і без любові? Похмура їдальня, і тільки.

Третя стріла, не обравши підходящої частини тіла влучила у гаманець. Ні, я не шопоголік. І більше ніж магнітик додому зазвичай не везу. Навіть з-за кордону. Але в цих шикарних магазинах, кожен з яких – музей, ну як я могла втриматися. Коли тобі розповідають про вишиванки, яким по 200 років, гуцульські мешти і торби, просто, бо ти попросив, і зовсім не нависають з «Вам что-то подсказать?», мабуть, падають всі психологічні захисти. І хочеться везти додому ці уквітчані гаманці ручної роботи, ключниці із засніженими дахами австрійських кам’яниць, мотанки-нерозлучники і навіть оту лляну скатертину з фантастично-вінтажного креденсу. Мені захотілося бути господинею? Івано-Франківськ, зупинись, що ж ти робиш?

Окрема тема, звісно, люди. Коли незнайомі чоловіки міняють свій маршрут, щоб донести твою сумку до готелю, радіоведучі обіймають до і після ефіру, а з громадськими активістами за три дні разом прощаєшся зі сльозами на очах, то дорогого коштує.

Тут тепло, як у вусі, і затишно, як в рукавичці. Навіть у мокро-сльотаву лютневу погоду. Бо погода, і пора року, зрештою, не відіграють жодної ролі.

Франківськ можна прикладати до рани. Як подорожник. І рана гоїться. От у мене спина не боліла ні разу.

А кажуть, любов не лікує.

Тут вона розлита в повітрі – до своєї справи, до міста, до традицій, до землі, до мистецтва. Вона багатолика. І щоразу повертається до тебе новим, але однаково усміхненим обличчям.

Якщо Вам здається, що бак енергії на нулі – кидайте свої суматошні міста, сідайте в потяг, і їдьте в Івано-Франківськ. І мене прихопіть з собою.

(Visited 115 times, 1 visits today)

Залишити коментар:

Щоб залишити коментар, заповніть форму нижче:



9617

Польська авіакомпанія планує запустити рейс в Івано-Франківськ 21:47

В авіакомпанії LOT не виключають потенційну можливість запустити в майбутньому рейси з Польщі в такі українські обласні центри як Рівне, Івано-Франківськ, Вінниця та Луцьк. Про це в інтерв'ю ЦТС розповів...

Хто з прикарпатських нардепів першим зголосився взяти участь в програмі Суспільного програма “Виборчий округ”? (відеосюжет) 21:42

В 2014 році у своїй передвиборчій програмі ви акцентували на трьох речах: це боротьба з корупцією, ремонт доріг, а також допомога малому і середньому бізнесу. Що вдалося зробити за цей період? Перш...

Терміново потрібні донори крові для 10-річної онкохворої франківчанки 20:06

Потрібна кров третьої групи резус “плюс” для тромбоцитів для 10-літньої дівчинки, що проходить курс хіміотерапії в обласній дитячій лікарні, що на Коновальця. Про це у мережі Фейсбук написав франківський поліціянт Назар Кішак. “Дівчинка напівсирота, шість...

Обіцянки-цяцянки: як мер Івано-Франківська обіцяв теплом забезпечувати 19:53

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків рік тому повідомив, що збирається повністю перевести мікрорайон, який обслуговує ТОВ «Станіславська теплоенергетична компанія», на муніципальне тепло обслуговування до кінця 2018 року. «Слово і Діло» вирішило...

Франківська митниця розсадник корупції та незаконних поборів? (фоторепортаж) 19:27 4 коментарі

З шинами – на митників. Через збільшені митні платежі на іноземні автомобілі прикарпатські автомобілісти влаштували пікет і підпалили шини перед воротами Івано-Франківської митниці. Мітингарі вимагали від керівництва установи пояснень щодо...

Звалилась з середини пандусу назад потилицею до асфальту і швидка забрала зі струсом мозку. Мешканка Франківська розповіла про пандус, встановлений біля її під’їзду 18:49 1 коментар

Сьогодні мешканка Івано-Франківська Христина Сирова написала у своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук про неякісно встановлений пандус біля її під’їзду. Понад рік жінка з інвалідністю просила комунальників встановити пандус, але...

Орендарів рятує здоровий глузд. Як у Франківську зняти квартиру і не потрапити на шахраїв 17:46 1 коментар

Знайти нормальне помешкання ще й за хорошою ціною – мрія кожного квартиранта. Власники хочуть заробити і при цьому не сильно переймаються станом помешкань, орендарі шукають найкращий варіант, ріелторам потрібен заробіток....

Українці в Італії вшанували жертв Голодомору (фотофакт) 16:41 1 коментар

У неділю, 18 листопада, в Катедральному соборі Неаполя (Duomo di Napoli) українська спільнота Італії вшановувала пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років.

Скільки немовлят народилося в Івано-Франківську за минулий тиждень 16:32

За минулий тиждень  у міському клінічному перинатальному центрі народилася 36 дітей: 17 хлопчиків і 19 дівчаток, про це Правда.іф. повідомили в Управлінні охорони здоров’я Івано-Франківської міської ради.

Політсила Рабіновича і Бойка визначилася з єдиним кандидатом у президенти 16:30 3 коментарі

Співголова фракції "Опозиційного блоку" у Верховній раді України Юрій Бойко став єдиним кандидатом в президенти від "Опозиційної платформи - За життя". Про це йдеться на сайті партії "За життя". Зазаначається, що рада...

Завтра в Івано-Франківську "євробляхарі" будуть пікетувати ОДА 16:02 10 коментарів

Акцію протесту проведе місцева організація "Авто Євро Сили". У цей же час акції непокори відбудуться в інших містах країни. Фото: Богдан Досюк Власників автомобілів на іноземній реєстрації "Авто Євро Сила"...

На Україну чекає різке погіршення погоди: синоптик назвала дату 15:06

В Україні наступного тижня очікується значне погіршення погоди. Синоптики прогнозують у всіх регіонах дощі, сніг та шквали вітру. Про це повідомляє синоптик Наталія Діденко у Facebook. У наступні середу-четвер, 21-22...

Янукович, Азаров, Захарченко: як живуть і чим займаються зрадники після втечі з України (відео) 14:37 7 коментарів

Віталій Захарченко, Микола Азаров та Віктор Янукович кілька років тому ще були у владі, а в лютому 2014 стрімголов тікали з України. Саме на їхніх плечах тягар тисяч смертей, але...

Звідки стріляв затриманий снайпер з Майдану: з'явилися нові подробиці про трагічні події 2014-го 13:36

Гвинтівка, з якої було вбито майданівця Олександра Храпаченка була закріпленою за бійцем спецпідрозділу "Омега", який дислокувався 20 лютого 2014 року нагорі вулиці Інститутської, зокрема, на будівлі клубу Кабінету міністрів. Раніше...

Поблизу Івано-Франківська трапилася смертельна ДТП за участю рейсового автобуса (фотофакт) 13:32

Сьогодні, 19 листопада трапилася ДТП в м. Тисмениця. За попередньою інформацією зіткнулися  два автомобілі і пасажирський автобус. На місці працюють правоохоронці. Як повідомляють в національній поліції Прикарпаття, є один загиблий.

В поліції заперечили факт переслідування автомобіля який спричинив смертельну ДТП (фотофакт) 13:26 4 коментарі

Як уже писала Правда.іф. у ніч з суботи на неділю, о 01:51 годині, в Городенківському районі,у селі Глушків, трапилася смертельна автопригода. Як з’ясували правоохоронці, 22-річний чоловік, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2109»,...

Лікар радить: як підвищити імунітет при дії холоду 13:04 1 коментар

З початком зниження температури повітря часто загострюються хронічні хвороби, розпочинається сезон застуд. Як саме пристосуватися до холоду і пережити зиму без хвороб, читачам Правда.іф радить завідуюча терапевтичним відділенням КП «Міська...

Медична реформа на Івано-Франківщині: перемоги та поразки 12:57

Як тепер охоронятимуть наше здоров’я? В Україні триває медична реформа. Міністерство охорони здоров’я, яке відповідає за її розробку та впровадження, декларує, що метою є підвищення якості медичних послуг, які отримують...

На Прикарпатті освятили церкву, яку будували понад 13 років (фоторепортаж) 12:49

Вчора, 18 листопада в селі Гаврилівка Надвірнянського району освятили новозбудований храм. З цієї нагоди відбувся пастирський візит владики Василія (Івасюка) Численною церковною громадою єпископа зустріли на подвір’ї новозбудованого храму. Парох о.Роман Григораш...

Прикарпатським туристам розкажуть як поводитися в зимових Карпатах 12:23 1 коментар

У четвер, 22 листопада у Калуші відбудеться лекція на тему "Безпека туриста зимою в Українських Карпатах", пише Правда.іф. Безпека туристичних подорожей завжди була однією з найважливіших умов їх організації та...
  • ріел ІФ виринаюча