Тиждень у Франківську – традиційна кухня і нетрадиційний театр очима гості з Рівного

Що я знала про Івано-Франківськ, вирушаючи туди на цілий тиждень? Майже нічого. Здогадувалася з назви, що обласний центр якось пов’язаний з Франком, пише Репортер.

Хоча пам’ять, витягуючи ще «шкільні» файли з української літератури, підказувала, що великий Каменяр там не народжувався. «Бувалі» твердили одне й те ж саме – маленьке компактне місто, треба погуляти «Стометрівкою» і обов’язково зазирнути в «Десятку», пише Ірина Семенова.

Результат пошуку зображень за запитом "ратуша івано франківськ"

Тому нічого аж такого від Франківська я не очікувала. Після вимушеного піврічного «невиїзного» і «майже з дому невихідного» режиму годився будь-який ковток свободи і нових вражень.  Я й не здогадувалася, що там мене очікує ціле море.

Неймовірно тепло, затишно і спокійно стало ще в потязі. Незважаючи на «не першої свіжості» плацкартний вагон (купе усі вже розібрали), необхідність здавати й заново купувати білет (лізти на верхню полицю зі своєю спиною я не ризикнула) і компанію юних хокеїстів з одного, і побувавших у бувальцях зеків з іншого боку, я обняла збірку оповідань під редакцією Макса Фрая і приготувалася до того, що все буде добре. Здавалося, що всі мої тривоги, хвороби і неприємності не пустили до вагона. Бо я просто не придбала їм квиток.

Та й поїзд же знав, куди він прямує.

Назва книги «Так не бывает» і збоку приписка «А нам все равно» задали весь тон цій поїздці.

15 годин в дорозі минули дивовижно швидко і легко. Заколисана неймовірними історіями, підсвіченими ліхтариком телефону, і приглушеними розповідями чоловіків з бокової полиці про тюрму, я милувалася засніженим пейзажем за брудним вікном і приготувалася нічому не дивуватися.

І знов дарма.

Місто причепурилося  до нашого приїзду. Усе в лапатому снігу і з дивовижно чистою, сухою і неслизькою бруківкою воно зустріло вуличними співами, повагом гуляючими пішоходами і якоюсь майже курортною безтурботністю. Так дивно недоречною тут на початку несвяткового лютого.

Хоча неквапливість, то як виявилося, місцева риса франківчан.

  • Мы сначала не понимали, как они нас вычисляют. На лбу ж не написано, что переселенцы, – сміється пані Ніна, родом з Луганська. – А потом поняли – мы все бежим, такие насупленные, загруженные, очень целеустремленные. А они – улыбаются. И спокойно могут опоздать на 40 минут, просто от того, что встретились по дороге с соседом.
  • Кто понял жизнь – тот не спешит, – відзиваюсь я луною.

Просто Івано-Франківськ – то місто-медитація. Воно допомагає зазирати в себе.

Уперше ми те зробили в театрі. Власне квитки побігли купувати одразу після того, як поселилися, трохи злі на неквапливу івано-франківську хазяйку, яку довелося чекати анонсовані 40 хвилин. Що поробиш – колорит є колорит.

Але шпилі, балкони і ліпнина австрійських будинків на «Стометрівці» не дали нам довго злитися. Коли потрапляєш у це царство старовинної архітектури зі свого світу «хрущовок», забуваєш про такі дрібниці.

І згадуєш, що в Черкасах, з їх широкими проспектами і площами, досі нема жодної пішохідної вулиці.

«Стометрівка» привела прямо до театру, перед яким у зажурі із заплющеними очима схилився кам’яний Каменяр. Театр ні зовні, ні зсередини нічим особливо не вразив. Нема в тому радянському прямокутнику ні розкоші Одеської Опери, ні імперських амбіцій Львова, ні бодай претензійності колон і скульптур Вінниці та й екстер’єром (окрім, звісно, дерев’яних панелей стін і стелі у гуцульських мотивах), театр, на мій смак, дуже поступається своєму колезі у Рівному.

Але коли ми щільніше закуталися у верхній одяг у холодному залі і почалася вистава… О, тоді я зрозуміла, що головне в театрі не зовнішній лоск і не красива люстра. Як і те, чому Івано-Франківський театр критики називають найкращим в Україні, а влітку на Порто-Франко сюди з’їжджаються слуги Мельпомени з найвіддаленіших куточків світу.

Чесно кажучи, ми хотіли на комедію. Могли піти ще в суботу на «Оскара і Рожеву Пані», але драми якось і так забагато в житті. Та як маєш щось переосмислити, то від долі не втечеш. Недарма я їхала до Франківська може й з несвідомим, але з цілком конкретним запитом.

Комедію замінили на «Готель двох світів» і спершу дивно розхристані люди в білому, на сцені декорованій лише диваном, дали конкретний сигнал в мій мозок «О Боже, дві години вистави про божевільню».

Але з кожним героєм, кожним словом, кожним новим поворотом сюжету… Оцей магічний момент, коли ти починаєш співпереживати герою і вже перестаєш ребром долоні втирати сльози. І мимовільно крутиш в голові: «А чи для того я живу?» «А чи достатньо ціную те, що маю?»  «А куди б ліфт повіз мене і чи є щось там, вгорі?»

Кома, як проміжна станція між життя і смертю – хороший привід обернутися назад. Поки чекаєш, в який же бік поїде твій поїзд. Або ліфт.

І от, коли ти захлинаючись слізьми втискаєшся у крісло, щосили здавивши підлокітники, режисер жорстоко жартує. Кнопка на ліфті не загорається. Зелений? Червоний? І незрозуміло, куди повезли героя. В життя? Чи… вічне життя?

На неможливо натягнуті нерви глядача саме в цей момент падає зображення кардіограми. З прямою лінією. І так доречно згадуються слова психолога Олени Тараріної «Не шукайте стабільності. Пряма лінія – це смерть».

І от, коли ти внутрішньо кричиш «Ні!!!!» втираючи сльози, музика стає голоснішою і життєстверджуючою. А лінія – кривою.

І ти знову плачеш. Тепер вже – від полегшення.

Друга вистава, через день. Ще ближче. Глибше. Гостріше.

Ми сиділи на сцені в парі метрів від акторів, але близькість проявлялась не лише у цьому. Безпорадність перед «безкоштовною» медициною, яка в момент стає наддорогою знайома багатьом. А коли в одній лікарняній палаті сходяться ветеран Червоної Армії і ветеран УПА, то виставу «Слава Героям» моментами перестаєш сприймати навіть як дуже специфічну комедію. Штука, комуніст і націоналіст в одній палаті. А якщо в одній сім’ї?

Хоча реготати ми все ж реготали. Актори в свої трохи за 30 так вжилися в ролі 90-річних дідів, що це не могло не викликати усмішку. Оце намагання показати знаменитий порох в порохівницях. Що за 77 років по закінченню війни досі не відсирів.

Вибухи сміху змінялися здавленими схлипами і намаганням разом із сльозами розмазувати косметику не по всьому обличчю. Страшно ТАК дивитися на себе збоку. Розуміти, яка насправді прірва розділяє правнуків тих «дєдів, що воювали». І як з різних боків тої прірви вони вже 4 роки ведуть нову, неоголошену війну.

Коли на відстані півметра бачиш, як у актора тече сльоза, пульсує від напруги жилка на скроні чи трясуться руки, то взагалі важко не співпереживати.

А коли усе це аплікацією накладається на власні спогади й асоціації…

Словом, після завершення вистави говорити ми не могли. Руки не слухалися навіть для елементарного коротенького відгуку.

Добре, що про те, як нинішній режисер Ростислав Держипільський перетворив пусті зали на аншлаги, не лишив у репертуарі жодної «шароварної» п’єси і зумів у прикарпатському місті влаштувати портовий фестиваль мистецтв ми слухали ще «до». Опісля сприймати якусь інформацію було дуже важко.

При чому тут порт?

Хіба Порто-Франко – це не щось одеське? Ні, бо так вирішив місцевий письменник Тарас Прохасько, якому місто з висоти пташиного польоту здалося портом.

Бо порт, то ж ворота, а Франківськ – то такі ж ворота до гір, як і Одеса, до моря. А, власне, фестиваль – до «моря усіх мистецтв». Міфічного. Карпатського. Що древні гуцули викопали. Ага.

Думаю, ви вже зрозуміли, куди я їду на початку червня, витягати солодко-болючу стрілу з свого серця, якою поцілило місто через театр. Ця, звісно, була найсильніша. Але не єдина.

Друга стріла влучила в шлунок. Бо такого різноманіття ресторанів-музеїв я не бачила в жодному місті. І в Львові також. В численних кав’ярнях, пивницях, цукернях і рестораціях дивує навіть не різноманіття абсолютно нечитабельних для жителя центральної України страв. Не відносно низькі ціни і величезні порції тої смакоти. Не оригінальна подача і оформлення кожного закладу так, що апетит можна запросто «нагуляти» залами, роздивляючись і фотографуючи кожен розцяцькований креденс, мисник чи шафу. Тут дивує… от сервіс навіть язик не повертається сказати. Бо так не зустрічають відвідувачів. Так зустрічають близьких і любих родичів, з якими давно не бачилися.

І поки радять страви, детально розказуючи про кожну, не встигнеш і оком кліпнути, а тобі вже провели екскурсію, розказавши про історію закладу, одягнути в національний костюм і навіть дали на пробу наливку з он того генеральського стола «з секретом». Секретом хорошого настрою.

І тобі здається, що ти вже сам частина тої легенди про господиню Мулярову і її безкінечні спроби то так, то сяк уникнути дієти, приписаної лікарем. І таким чином понавигадувати нових страв, що прославитися на всю Європу. І передати ту любов вже енному поколінню нащадків. Які так само уважні до клієнтів, як і пані Мулярова до своїх численних друзів.

Ні, то не реклама ресторану. Я просто досі під враженням. Від трембіти і рогів, у які дула якраз перед вечерею. Вперше в житті, до речі. Від панських убрань, які міряла. Від молодесенької офіціантки, яка показала мені весільну сукню-лампу Аладіна. Чому? Об забуту кимось після фотосесії красиву фатінову сукню (таке можна забути, реально?) вони з подругою якось терли руки на щастя. Одна вже заміжня. Моя ж візаві от збирається, за місяць.

Новий час вимагає нових легенд. Бо що ресторація без легенд і без любові? Похмура їдальня, і тільки.

Третя стріла, не обравши підходящої частини тіла влучила у гаманець. Ні, я не шопоголік. І більше ніж магнітик додому зазвичай не везу. Навіть з-за кордону. Але в цих шикарних магазинах, кожен з яких – музей, ну як я могла втриматися. Коли тобі розповідають про вишиванки, яким по 200 років, гуцульські мешти і торби, просто, бо ти попросив, і зовсім не нависають з «Вам что-то подсказать?», мабуть, падають всі психологічні захисти. І хочеться везти додому ці уквітчані гаманці ручної роботи, ключниці із засніженими дахами австрійських кам’яниць, мотанки-нерозлучники і навіть оту лляну скатертину з фантастично-вінтажного креденсу. Мені захотілося бути господинею? Івано-Франківськ, зупинись, що ж ти робиш?

Окрема тема, звісно, люди. Коли незнайомі чоловіки міняють свій маршрут, щоб донести твою сумку до готелю, радіоведучі обіймають до і після ефіру, а з громадськими активістами за три дні разом прощаєшся зі сльозами на очах, то дорогого коштує.

Тут тепло, як у вусі, і затишно, як в рукавичці. Навіть у мокро-сльотаву лютневу погоду. Бо погода, і пора року, зрештою, не відіграють жодної ролі.

Франківськ можна прикладати до рани. Як подорожник. І рана гоїться. От у мене спина не боліла ні разу.

А кажуть, любов не лікує.

Тут вона розлита в повітрі – до своєї справи, до міста, до традицій, до землі, до мистецтва. Вона багатолика. І щоразу повертається до тебе новим, але однаково усміхненим обличчям.

Якщо Вам здається, що бак енергії на нулі – кидайте свої суматошні міста, сідайте в потяг, і їдьте в Івано-Франківськ. І мене прихопіть з собою.

(Visited 129 times, 1 visits today)

Залишити коментар:

Щоб залишити коментар, заповніть форму нижче:



4954

загрузка...

ЧЕСНО дослідило, як прикарпатські депутати відвідують сесії 22:06

Дисципліна депутатів Івано-Франківської облради значно погіршилася. Якщо 2017 року прогульником був кожен третій, то за рік до парламентських виборів цей показник зріс майже до 50%. Свої пропуски обранці громади пояснюють...

Цими вихідними у високогір'ї Прикарпаття буде лавинонебезпечно 18:51

Цими вихідними у високогір'ї Прикарпаття буде лавинонебезпечно У зв’язку з інтенсивною відлигою 16-18 лютого у горах Iвано-Франкiвської області очікується значна сніголавинна небезпека (3 рівень), йдеться у повідомленні УПЦЗ. Нагадаємо, що ...

У Франківську розповіли, як вшанують пам’ять Небесної Сотні 18:12 4 коментарі

Вчора, 14 лютого в Івано-Франківську під час засідання виконавчого комітету затвердили заходи відзначення в місті Дня Героїв Небесної Сотні. Так, 20 лютого о 12:45 у Меморіальному сквері відбудеться віче-реквієм і...

У Франківську налічується близько 1000 безпритульних собак 15:55

Виконавчий комітет міської ради заслухав інформацію про виконання програми поводження з безпритульними тваринами. Програма покликана зменшити кількість безпритульних тварин, забезпечити їх комфортне співіснування поряд з людиною та утвердити в суспільстві...

Понад 150000 переглядів за добу! Маленькі івано-франківці по-новому переспівали відому пісню «Гуцулка Ксеня» 13:16 10 коментарів

Відома українська пісня «Гуцулка Ксеня» зазвучала по новому і набирає популярності в мережі. За день відео, над яким працював відомий режисер Андрій Снімщиков, набрало понад 150000 переглядів та 7000 перепостів,...

Ляшко у День закоханих зробив романтичне зізнання: Ростік, дякую, що ти є (фото) 13:04 3 коментарі

Лідер Радикальної партії Олег Ляшко, як і його колеги, влаштував публічні вітання у мережі своїй коханій людині – Ростіку. Саме так депутат і кандидат у президенти назвав свою жінку Росіту. Окрім...

У 2019 році Івано-Франківськ повинен віддати більше 100 млн грн боргу 12:57

Івано-Франківськ повинен віддати 105,5 млн. основної суми боргу у 2019 році. Відповідна сума передбачена у бюджеті міста на 2019 рік. Загальна сума запозичень міста сягнула 646 мільйонів гривень, з яких...

«Кричіть собі на підлеглих, а не тут», - депутат облради до прокурора Івано-Франківської області 12:54 7 коментарів

Сьогодні, 15 лютого відбувається засідання 27- сесії обласної ради. Депутати вже заслухали інформацію про виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку області за 2018 рік, про програму соціально-економічного та культурного розвитку...

15 лютого – Стрітення Господнє: традиції та прикмети 12:35

15 лютого християни східного обряду святкують Стрітення Господнє. У 2019 році свято припадає на п'ятницю. Це одне із 12 найголовніших церковних свят у році, хоча і не є вихідним. Стрітення...

СБУ закликає мешканців та гостей Івано-Франківщини бути пильними перед виборами 12:26 1 коментар

Перед проведенням майбутніх виборів Президента України СБУ закликає мешканців та гостей Івано-Франківської області бути уважними та обережними.  Для недопущення спроб дестабілізації громадського порядку та протидії розвідувально-підривній діяльності з боку ворожих...

Будинок Кошулинського: що відомо про маєтки кандидата в президенти (фото) 12:03 2 коментарі

19 листопада 2018 року Руслана Кошулинського висунули як єдиного кандидата в президенти від націоналістичних сил. Кандидатом на пост Президента України ЦВК зареєструвала його 28 січня 2019 року. Що відомо про нерухомість Руслана...

Депутати обласної ради просять прем’єр-міністра навести порядок в роботі АТ «Укрзалізниця» 11:16 1 коментар

Сьогодні, 15 лютого, відбувається засідання 27-ї сесії обласної ради сьомого демократичного скликання. На сесії присутні 69 депутатів. На сьогоднішньому засіданні депутати планують розглянути 26 питань, повідомляє Правда.іф. Першим питанням у...

Цієї ночі на Франківщині невідомі вкрали дитячий інвалідний візок. Мама дитини просить про допомогу (фотофакт) 11:12 2 коментарі

Сьогодні, на сторінці Типовий Калуш соціальної мережі Фейсбук, Ніна Турянська написала про крадіжку дитячого інвалідного візка. Жінка просить зголоситися очевидців події, інформує Правда.іф. «Доброго дня. Прошу про допомогу....Сьогодні вночі було...

«Ще на початку грудня розрили тротуар і так залишили», – мешканець Івано-Франківська шукає справедливості в міського голови 10:41 1 коментар

Сьогодні, на сторінці Комуналка.іф соціальної мережі Фейсбук, мешканець Івано-Франківська Віталій Боднар звернувся до міського голови Руслана Марцінківа із скаргою на служби, які розкопали і не відновили тротуар, інформує Правда.іф. «На...

«За 5 років у нас загинуло 30 осіб». Жителі Старих Кривотул просять депутатів встановити обіцяні світлофори 10:35 2 коментарі

Сьогодні, на чергову сесію обласної ради, приїхав представник громади села Старі Кривотули, повідомляє Правда.іф. Чоловік каже, що люди вже неодноразово зверталися з проханням врегулювати їхнє питання, тобто встановити світлофори. Але,...

зо років потому: як живуть воїни-афганці на Прикарпатті 10:25

Сьогодні відзначається  30-та річниця з дня виводу військ з Афганістану. З кожним роком ми все дальше від вогняних років афганської війни. Вона тривала довгих десять років і принесла смерть у...

Прикарпатця, який вбив співчарочника, триматимуть під вартою 10:16

Снятинським відділом Коломийської місцевої прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відкритому за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Встановлено, що 08.02.2019 26-річний житель Снятинського району на ґрунті...

У Коломиї візит Юлії Тимошенко завершився конфліктом та сутичками (відео) 09:47 4 коментарі

Вчора, 14 лютого на Прикарпаття з візитом в рамках передвиборчої агітації завітала кандидат на пост Президента Юлія Тимошенко. Зустріч із містянами відбулась на одній із площ міста, інформує Типовий Франківськ....

Що цікавого сьогодні в Івано-Франківську 08:57

Що цікавого сьогодні в Івано-Франківську Анонс подій на 15.02.2019 Події: 09:00 Комплексна програма «Здорова Я» - Фітнес-студія "Адам і Єва" (вул. Курінного Чорноти, 2, корп. 4) 10:00 From Delikacia With...

Сьогодні відзначаємо дату: 08:50

15 лютого – Стрітення Господнє; День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Рубрика виходить за підтримки Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.Франка. Окрема подяка відділу краєзнавчої літератури....
  • ріел ІФ виринаюча