Володимир Гайдар: «В першу чергу, потрібно рятувати і зберегти те, що дійшло до нас»

Нещодавно в Україні відзначали одразу дві дати: День пам’яток історії та культури та Міжнародний день пам’яток та історичних місць. Про те, чому франківці не відчувають відповідальності за архітектурну спадщину, чи варто повернути Івано-Франківську втрачене «обличчя» і про багато іншого, читачам Правда.іф розповідає керівник КП «Простір Інноваційних Креацій «Палац» Володимир Гайдар.

Результат пошуку зображень за запитом "володимир гайдар"

– Володимире, якщо ми говоримо про таке поняття, як архітектурна спадщина Івано-Франківська, то що ми маємо на увазі під цим терміном? Наскільки архітектурна спадщина є дотичною до кожного мешканця міста?

 

– Насамперед, кожен має з’ясувати для себе,  що таке архітектурна спадщина, що таке спадщина культурна і в якому місті ми живемо. Якщо спробувати трошки пофілософствувати, то у житті є речі, які ми не вибираємо: батьків, близьких родичів, місто, в якому народилися, місце, у яке покликала доля. І все це не випадково.

Спадщина це те, що від нас не залежить, але волею долі нам належить. З точки зору історії, архітектурна спадщина є свідком історичного розвитку територій, міст, становлення, занепаду, зміни якихось епох.

Якщо говорити про будівництво церков, то храмові споруди завжди були свідченням тогочасного розвитку суспільства. Житлова забудова ж завжди була дуже ощадливою, використовувала мінімум площі. Підхід до житлової забудови був виваженим і скрупульозним. Особливо в центрі міста, де були дрібні наділи і все там щільно розміщалося. Житлова забудова була такою, яка формувала міську тканину, створювала своє середовище для комфортного співіснування мешканців міста. А от сакральна ахітектура та архітектура адміністративна – це були споруди статусні, які свідчили про те, наскільки громада могла побудувати знакові речі. В сучасному світі, зважаючи на побутуючу, на жаль, практичну мораль та споживацький спосіб мислення, досить  важко звернути увагу людей на уже існуюче середовище, в якому є певні правила, певні виважені, акцентовані та фонові моменти.

 

– Чому люди не розуміють цінності архітектурної спадщини?

 

– В сучасних  українців чомусь досить недбале, відокремлене ставлення до архітектурної спадщини, ніби спадщина – це щось таке, чого треба боятися, на що не варто звертати увагу, або що ця старовина, для мешканців є більше проблемою, ніж цінністю.

Якщо спробувати заглибитися в історію, то у нас дуже багато віх наглого обрубуваннях наших коренів, а спадщина – це те, що переходить від діда-прадіда до сучасного мешканця, до сучасного обивателя.

Ми живемо на території, яка перебувала то під однією імперією, то під іншою, а імперії нав’язували своє бачення, свої акценти. Мені здається, що наше ставлення лежить у підсвідомому розумінні, що середовище міське, спільне – воно «не моє», воно чуже, тимчасове. Завтра прийде хтось інший і все по-іншому зробить. І от зараз, коли протягом двох десятків років воно наше, так як воно й мало б бути, у людей немає відчуття причетності до коренів, бо ж їх постійно обрізали.

Якщо ще поляки, австрійці, знову поляки хоч якось прив’язували зміни до середовища, то совіти нагло повідрізували корені. Моя знайома займається ринковими площами і їхньою трансформацією в радянський період. От з її досліджень видно, наскільки в архітектурному, містобудівному плані, я вже мовчу про інші, відрізалися наші корені.

Як була побудована Площа Ринок ренесансного міста? Посередині була Ратуша, поряд акцентована площа, яка працювала, як ринок, периметральна, рядова фонова ансамблева житлова забудова і місця, де були розставлені храми, згідно того, де і які общини проживали. Це все грамотно було укладено і попередні імперії з цим рахувалися. А совіти або частково руйнували і знищували таку площу або висаджували посеред неї якусь велику споруду.

У Івано-Франківську красномовний приклад – «білий будинок», через який з північного сходу і зі сходу абсолютно закрито силует міста: не проглядаються «Голуба» (вірменська) церква, Ратуша, Катедра. Тобто візуально, планувально – це чужі речі.

Пройтися по західній Україні… У барокових або ренесансових містах архітектура або знищена, або досить планомірно деформована. Скажімо, площі нищили, роблячи їх більшими, аби трудящі приходили на 1 травня і махали прапорцями. Такий собі абсолютно тоталітарний підхід. Але ж чітко видно, як ламається масштаб, нівелюється все, що було до того. Колись були маленькі містечка, які конкурували з великими містами. Зборів, Ялівець чи Вишневець як і Єзупіль, Чернелиця, чи Маріямпіль на Франківщині – це були фантастичні потужні торговельні і резиденційні міста, які зараз занепали. В Гусятині Площа Ринок взагалі розсіяна. В Богородчанах – поруйнована до неможливості: збережений барокового періоду монастирський комплекс, разом з костелом, а впритул до нього побудовані райкомівські колишні гаражі. І таких прикладів безліч!

 

– Чи можливо змінити простір, структуру так, аби максимально повернути первісну красу?

 

– Я думаю, що уже пройдені певні точки неповернення. Якщо ми маємо якусь картографічну інформацію, іконографію, зображення і ресурс, можна відбудовувати. З іншого боку – це теж наша історія. Можна говорити про відбудову навколо Пасажу кварталу, який там був, але яка в цьому доцільність? Відновити історичну справедливість? Мабуть, уже не варто, бо місто зараз потребує інших площ. І якщо так історично уже склалося, то нехай так і буде.  Бо і Пасаж свого часу був перебудований і пристосований до тих умов. Що робити із дисгармонійною забудовою? Думаю, і в нас настане час, як це роблять в Німеччині чи Франції, коли будинки періоду соцреалізму перебудовують або руйнують і на їхньому місці зводять або прив’язані до навколишнього середовища або відновлюють в навколишньому середовищі, або формують нові відкриті громадські простори.

Але треба рахуватися із середовищем, правильно розуміти його пропорції, те, як воно має жити. Я б говорив не про будівельні, а про відновлювальні роботи, роботи з впорядкування, оживлення, реінтеграції. Треба зберегти те, що є. Зараз, в першу чергу, потрібно рятувати і зберегти те, що дійшло до нас. Зафіксувати його. Не можемо відреставрувати – консервуємо, це теж реставраційний метод, тобто фіксуємо в такому стані, аби не нищилося, створювати рятівні реставраційні, археологічні служби. Але найперше, як на мене, потрібно міняти свідомість, пробувати впливати на свідомість людей, пробувати «пришити» ті корені, які були, наладити зв’язок.

85-90% мешканців Івано-Франківська не є корінними містянами, нехай два покоління, максимум третє вони живуть тут. От їм треба відчути свою причетність до міста і історії, до отої багатостраждальної спадщини.

 

– Маєш на увазі особисту відповідальність за місто і за історію міста?

 

Власне, особисту відповідальність за середовище, в якому людина живе, в якому житимуть її діти, в якому формуються, як містяни, підростаюче покоління. У нас історично, генетично так заклалося, що все довкола постійно міняється і нарешті «маленький українець» отримав можливість мати щось своє. Тому в першу чергу він береже свою комірку: квартиру, бо уже зафіксувалася в свідомості можливість мати право власності і що житло уже не відберуть.

А решту людина не відчуває, що це – теж її. Тут інший рівень причетності, інший рівень відповідальності, інший рівень приватності.

Колись в місті співмешкали різні етнічні громади, які могли політично конфліктувати, але вони жили в одному середовищі і набували спільний простір. Вони розуміли, що від них залежить, як житиме місто, а відповідно й вони самі. Зараз якість життя – в межах внутрішнього приватного середовища: якщо це моє, то буду зубами вигризати, аби зберегти. А територія – то уже місто має доглядати, то уже хтось має нам щось дати.

Та ні: людина має відчувати причетність себе до міської спільноти. І це треба виховувати від маленького.  Якщо в сім’ях дуже  індивідуальний підхід, то виховувати має школа. Є багато цікавих промоційних, пізнавальних акцій, які мали б відбуватися в міському середовищі,  містян треба виховувати. І мова не про перевихованням містян старшого покоління, а на вихованні нового містянина. Це уже потрохи є, от фантастична спільнота «Франківськ, який треба берегти». Це молоді люди, які розуміють, що не обов’язково створювати щось нове, можна продовжити життя старому і це наша історична роль. Якщо молоді люди спробують жити по-іншому, як правдиві містяни,  старші до них підтягнуться.

 

– А що конкретно можна зробити, аби зацікавити містян історією Івано-Франківська?

 

У містобудівному,  пам’ятко-охоронному плані має бути якась масована розширена мережа ознакування втрачених споруд, споруд, залишки яких десь є по місту, тих самих оборонних споруд. Дані, де вони проходили, бо у нас багато хто нічого не знає. От знають, що був Бастіон, а що це таке, яка це оборонна система, де вона проходила – інформації немає. А все це ось тут, в самому центрі міста і у нас не має певних знаків, за якими все це можна ідентифікувати.

Важливо зрозуміти, де були ті основні споруди. Мова про систему макетів, які можна розкласти по місту, як виглядало місто в часи засування, в часи австрійської імперії, коли мури розвалили і місто розширилося. Треба максимально це застосовувати, така інформація має бути скрізь, в будь-якому вигляді. Є доступний широкий спектр способів та методів ознакування, і це не надто коштовно. Відбудувати – це дійсно дорого і виникає питання доцільності втручання у середовище. А от ознаковувати треба обов’язково. Трасування фундаментів, інформаційні таблиці, пристрої для панорамності доповненої реальності: коли дивишся у «лорнет» і бачиш, як виглядало це середовище, скажімо, як могла б виглядати в існуючому середовищі Галицька брама, Бастіон і багато іншого.

От перед Палацом Потоцьких є Тринітарська площа, ми звикли, що там базар-п’ятачок, але це площа, як завжди жила, як площа. Мало хто знає, що існував рідкісний монаший орден – тринітаріїв, які мали монастир біля Палацу Потоцьких. Ряд забудови по вул. Старозамковій і до Білого  будинку – це територія, яка мала свої відгородження, на старих картах бачимо, що там був відгороджений Палац і монастир – Тринітарський монастир. І зараз у дворах є підвалини цього монастиря. Чому б не спробувати ознакувати цю територію, завести туди своїх містян, аби люди запалилися і жили цим?

Там же ж є риночок, який виходить на Дністровську – з перепадом рельєфу. Що це? А це якраз межа містових мурів і там були рови і я, більш як впевнений, що там мусять бути залишки півбастіону. Зараз можна хоча б ознакувати, забрати частину ринку для початку і поволі забрати цю територію і відновити Тринітарську площу-сквер, зробити живий простір для міста, а не просто ринок.

На вул. Вірменській стоїть купа гаражів – мурованих, металевих. Якщо їх забрати і продовжити вул. Вірменську до Палацу Потоцьких, ознакувати втрачений Тринітарський монастир, ознакувати місця усіх бастіонів.

Варіантів багато. Була одна із студентських робіт,  де ознаковувалися межі фортеці по периметру стовпами світла. У хмарному небі міг повністю читатися контур фортеці. Це інтерактивна річ, це шоу, яке привертає увагу.

Або ефект доповненої реальності, чи ефект голографічного зображення, або накладання карт одна на другу на якомусь екрані. Це дуже дієво, воно заставляє людей зупинитися, включити уяву, уявити себе в тому середовищі, відчути свою особисту причетність до історичного міста.

 

Розмовляла Любов Загоровська

(Visited 724 times, 1 visits today)

Залишити коментар:

Щоб залишити коментар, заповніть форму нижче:



7932

Прикарпатський історик Василь Тимків: «Не може будь-хто взяти металошукач і піти щось розкопувати» 11:34 1 коментар

Щороку в третю неділю травня ми згадуємо наших співвітчизників, що стали жертвами кривавого тоталітарного режиму. Тисячі прикарпатців у той час загинуло та чимало було вивезено на заслання. На Івано-Франківщині досі...

Як нобелівському лауреатові присудили штраф за образу українських студентів, у тому числі і вихідців з Прикарпаття 15:46

110 років тому, 18 травня 1908 року  у столиці Австро-Угорщини Відні відбувся судовий процес за участі присяжних, на якому за образу честі та гідності довелося відповідати лауреату Нобелівської премії з...

«Чорні гроші»: на Івано-Франківщині оголосили вирок африканським шахраям (фоторепортаж) 10:47 2 коментарі

"Після перебування в Києві він приїхав в Івано-Франківськ, і оскільки він тут був один, то кожний день ходив по місту та шукав заклади харчування, де їжа подібна до африканської. В...

Як живуть багатодітні родини: історії п’ятьох прикарпатських сімей 14:37

Часто чую від матерів, що одну дитину важче виховати, ніж трьох.  Мабуть у цих словах дійсно є доля правди. Адже батьки не роблять тих помилок, які були з першою дитиною....

Франківська лікар розповіла, що таке синдром хронічної втоми 10:29 1 коментар

12 травня у календарі значиться як Міжнародний день запобігання синдрому хронічної втоми. Про те, що таке хронічна втома, як її виявити та як лікувати і чи справді це захворювання є...

Сергій Полуботько: «На «Святі ковалів» створимо щось на зразок оригамі, але з металу» (фоторепортаж) 10:32

У Івано-Франківську стартує XVI міжнародний фестиваль ковальського мистецтва «Свято ковалів». Чого очікувати від цьогорічного фестивалю, яку тему обрали скульптори для спільної роботи та про те, як змінювався та зростав фестиваль...

Франківчанка Марія Козакевич: «Для нас старі двері, це не просто фізичний вхід у будинок, це –своєрідний портал у минуле, у історію» (фото) 09:39 1 коментар

Під час фестивалю «Карпатський простір» значна увага мешканців і гостей Івано-Франківська була прикута до проектів ініціативи «Франківськ який треба берегти». Адже керівник ініціативи Марія Козакевич провела чимало заходів, аби привернути...

Як зароджувався футбол на Прикарпатті і як грала станиславівська «Ревера» (фотохроніка) 09:09 8 коментарів

9 травня 1918 року станиславівський футбольний клуб «Ревера» приймав на своєму домашньому стадіоні у міському парку найвідомішу та найдавнішу галицьку команду – львівську «Погонь».   Тогочасна газета «Кур’єр Станиславівський», на...

Передісторія міста: що було до Станиславова і що за люди його збудували 20:53 1 коментар

7 травня 1662 року Станиславів отримав маґдебурзьке право, яке офіційно надавало йому статус міста. Від цієї дати й веде своє літочислення сучасний Івано-Франківськ і саме на ці травневі дні припадає...

Топили в річці, били молотком… Страшна сповідь прикарпатця, якого намагалися продати в трудове рабство (фото 18+) 14:22 26 коментарів

Ми зустрічаємося на Привокзальній площі Івано-Франківська. Розказувати про увесь жах, який довелося пережити Володимиру і його сім’ї, чоловікові важко, але він погоджується поділитися своєю історією з читачами Правда.іф. Може, його...

Чорнобилець із Прикарпаття: «З кожним роком у нас усе менше пільг» 09:33 2 коментарі

Сьогодні, 26 квітня, в Україні згадують про страшну трагедію – аварію на Чорнобильській атомній електростанції. Зазвичай, вже так склалося в нашій державі, що є ряд подій, про які говорять лише...

Як наше місто заполонили військові дезертири та різного роду військові злочинці (фото) 08:31 1 коментар

Наприкінці квітня 1918 року в Станиславові (тепер – Івано-Франківськ) затримали небезпечного злочинця, уродженця нашого міста Генріка Штрера, який зі своєю бандою наприкінці 1917 року активно промишляв  злодійствами у Східній Галичині...

Тендерні ігри: у Франківську за мільйон подбають про «моржів», а в Коломиї – про собак за 37 мільйонів 16:07

Керуючись принципом «готуй сани влітку» , департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради оголосив тендер на реконструкцію місця для любителів зимового купання на міському озері.   Як свідчить...

Як не економити на тендері купляючи дорожчі товари та послуги - майстер клас від франківських чиновників 14:01 1 коментар

Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради оголосив про проведення відкритих торгів на придбання двох автомобілів для потреб місцевої аварійної служби. Очікувана вартість закупівлі, відповідно до інформації розміщеної...

Яка погода очікує франківців 20 квітня 05:41

На Прикарпатті очікується хмарна погода з проясненнями. Ясна погода протримається в ранковий час зовсім недовго – вже вдень небо вкриється хмарами, які лишатимуться там до пізнього вечора, температура повітря становитиме...

Ремонт доріг у Івано-Франківську: хто, коли і за скільки 22:13 3 коментарі

Цими днями стали відомими переможці тендерів, проведених управлінням  капітального будівництва Івано-Франківського міськвиконкому з приводу капітального ремонту кількох важливих для міста вулиць – Галицької, Вовчинецької та Княгинин.   Найбільш ласий шматок...

Франківських вболівальників просять підтримати рідну команду на виїзді 15:44

За вашими попередніми заявками організовується поїздка на матч 23 туру Чемпіонату України з футболу серед команд Другої Ліги: ФК Львів – МФК Прикарпаття, який розпочнеться 21 квітня о 17.00 на...

Зґвалтування, побиття та зневіра: страшна сповідь ВІЛ-інфікованої франківчанки 11:48 4 коментарі

Жити з діагнозом ВІЛ-інфекція. Зворушлива сповідь мешканки Івано-Франківська З Оксаною (ім’я з етичних міркувань змінено – Л.З.) ми зустрілися в інфекційній лікарні, де 30-річна жінка перебула на лікуванні. «Навіщо вам...

Прикарпатський пожежник Андрій Шевчук: «Дуже неприємно, коли люди звинувачують несправедливо» 12:20

Сьогодні, 17 квітня своє професійне свято відзначають працівники пожежної охорони України. З цієї нагоди журналістка Правди іф поспілкувалась із пожежником, у якого чималий досвід за плечима. У свої 32 роки...

Чому євреї-хасиди з'їжджаються до прикарпатського Косова? 16:01 14 коментарів

Дивні чоловіки у старомодному чорному вбранні та химерних капелюхах, більшість із довгими бородами та крученими пейсами нещодавно переповнили вулички Косова. Євреї-хасиди з цілого світу (найбільше прихильників цієї містичної течії іудаїзму...
  • ріел ІФ виринаюча