Володимир Гайдар: «В першу чергу, потрібно рятувати і зберегти те, що дійшло до нас»

Нещодавно в Україні відзначали одразу дві дати: День пам’яток історії та культури та Міжнародний день пам’яток та історичних місць. Про те, чому франківці не відчувають відповідальності за архітектурну спадщину, чи варто повернути Івано-Франківську втрачене «обличчя» і про багато іншого, читачам Правда.іф розповідає керівник КП «Простір Інноваційних Креацій «Палац» Володимир Гайдар.

Результат пошуку зображень за запитом "володимир гайдар"

– Володимире, якщо ми говоримо про таке поняття, як архітектурна спадщина Івано-Франківська, то що ми маємо на увазі під цим терміном? Наскільки архітектурна спадщина є дотичною до кожного мешканця міста?

 

– Насамперед, кожен має з’ясувати для себе,  що таке архітектурна спадщина, що таке спадщина культурна і в якому місті ми живемо. Якщо спробувати трошки пофілософствувати, то у житті є речі, які ми не вибираємо: батьків, близьких родичів, місто, в якому народилися, місце, у яке покликала доля. І все це не випадково.

Спадщина це те, що від нас не залежить, але волею долі нам належить. З точки зору історії, архітектурна спадщина є свідком історичного розвитку територій, міст, становлення, занепаду, зміни якихось епох.

Якщо говорити про будівництво церков, то храмові споруди завжди були свідченням тогочасного розвитку суспільства. Житлова забудова ж завжди була дуже ощадливою, використовувала мінімум площі. Підхід до житлової забудови був виваженим і скрупульозним. Особливо в центрі міста, де були дрібні наділи і все там щільно розміщалося. Житлова забудова була такою, яка формувала міську тканину, створювала своє середовище для комфортного співіснування мешканців міста. А от сакральна ахітектура та архітектура адміністративна – це були споруди статусні, які свідчили про те, наскільки громада могла побудувати знакові речі. В сучасному світі, зважаючи на побутуючу, на жаль, практичну мораль та споживацький спосіб мислення, досить  важко звернути увагу людей на уже існуюче середовище, в якому є певні правила, певні виважені, акцентовані та фонові моменти.

 

– Чому люди не розуміють цінності архітектурної спадщини?

 

– В сучасних  українців чомусь досить недбале, відокремлене ставлення до архітектурної спадщини, ніби спадщина – це щось таке, чого треба боятися, на що не варто звертати увагу, або що ця старовина, для мешканців є більше проблемою, ніж цінністю.

Якщо спробувати заглибитися в історію, то у нас дуже багато віх наглого обрубуваннях наших коренів, а спадщина – це те, що переходить від діда-прадіда до сучасного мешканця, до сучасного обивателя.

Ми живемо на території, яка перебувала то під однією імперією, то під іншою, а імперії нав’язували своє бачення, свої акценти. Мені здається, що наше ставлення лежить у підсвідомому розумінні, що середовище міське, спільне – воно «не моє», воно чуже, тимчасове. Завтра прийде хтось інший і все по-іншому зробить. І от зараз, коли протягом двох десятків років воно наше, так як воно й мало б бути, у людей немає відчуття причетності до коренів, бо ж їх постійно обрізали.

Якщо ще поляки, австрійці, знову поляки хоч якось прив’язували зміни до середовища, то совіти нагло повідрізували корені. Моя знайома займається ринковими площами і їхньою трансформацією в радянський період. От з її досліджень видно, наскільки в архітектурному, містобудівному плані, я вже мовчу про інші, відрізалися наші корені.

Як була побудована Площа Ринок ренесансного міста? Посередині була Ратуша, поряд акцентована площа, яка працювала, як ринок, периметральна, рядова фонова ансамблева житлова забудова і місця, де були розставлені храми, згідно того, де і які общини проживали. Це все грамотно було укладено і попередні імперії з цим рахувалися. А совіти або частково руйнували і знищували таку площу або висаджували посеред неї якусь велику споруду.

У Івано-Франківську красномовний приклад – «білий будинок», через який з північного сходу і зі сходу абсолютно закрито силует міста: не проглядаються «Голуба» (вірменська) церква, Ратуша, Катедра. Тобто візуально, планувально – це чужі речі.

Пройтися по західній Україні… У барокових або ренесансових містах архітектура або знищена, або досить планомірно деформована. Скажімо, площі нищили, роблячи їх більшими, аби трудящі приходили на 1 травня і махали прапорцями. Такий собі абсолютно тоталітарний підхід. Але ж чітко видно, як ламається масштаб, нівелюється все, що було до того. Колись були маленькі містечка, які конкурували з великими містами. Зборів, Ялівець чи Вишневець як і Єзупіль, Чернелиця, чи Маріямпіль на Франківщині – це були фантастичні потужні торговельні і резиденційні міста, які зараз занепали. В Гусятині Площа Ринок взагалі розсіяна. В Богородчанах – поруйнована до неможливості: збережений барокового періоду монастирський комплекс, разом з костелом, а впритул до нього побудовані райкомівські колишні гаражі. І таких прикладів безліч!

 

– Чи можливо змінити простір, структуру так, аби максимально повернути первісну красу?

 

– Я думаю, що уже пройдені певні точки неповернення. Якщо ми маємо якусь картографічну інформацію, іконографію, зображення і ресурс, можна відбудовувати. З іншого боку – це теж наша історія. Можна говорити про відбудову навколо Пасажу кварталу, який там був, але яка в цьому доцільність? Відновити історичну справедливість? Мабуть, уже не варто, бо місто зараз потребує інших площ. І якщо так історично уже склалося, то нехай так і буде.  Бо і Пасаж свого часу був перебудований і пристосований до тих умов. Що робити із дисгармонійною забудовою? Думаю, і в нас настане час, як це роблять в Німеччині чи Франції, коли будинки періоду соцреалізму перебудовують або руйнують і на їхньому місці зводять або прив’язані до навколишнього середовища або відновлюють в навколишньому середовищі, або формують нові відкриті громадські простори.

Але треба рахуватися із середовищем, правильно розуміти його пропорції, те, як воно має жити. Я б говорив не про будівельні, а про відновлювальні роботи, роботи з впорядкування, оживлення, реінтеграції. Треба зберегти те, що є. Зараз, в першу чергу, потрібно рятувати і зберегти те, що дійшло до нас. Зафіксувати його. Не можемо відреставрувати – консервуємо, це теж реставраційний метод, тобто фіксуємо в такому стані, аби не нищилося, створювати рятівні реставраційні, археологічні служби. Але найперше, як на мене, потрібно міняти свідомість, пробувати впливати на свідомість людей, пробувати «пришити» ті корені, які були, наладити зв’язок.

85-90% мешканців Івано-Франківська не є корінними містянами, нехай два покоління, максимум третє вони живуть тут. От їм треба відчути свою причетність до міста і історії, до отої багатостраждальної спадщини.

 

– Маєш на увазі особисту відповідальність за місто і за історію міста?

 

Власне, особисту відповідальність за середовище, в якому людина живе, в якому житимуть її діти, в якому формуються, як містяни, підростаюче покоління. У нас історично, генетично так заклалося, що все довкола постійно міняється і нарешті «маленький українець» отримав можливість мати щось своє. Тому в першу чергу він береже свою комірку: квартиру, бо уже зафіксувалася в свідомості можливість мати право власності і що житло уже не відберуть.

А решту людина не відчуває, що це – теж її. Тут інший рівень причетності, інший рівень відповідальності, інший рівень приватності.

Колись в місті співмешкали різні етнічні громади, які могли політично конфліктувати, але вони жили в одному середовищі і набували спільний простір. Вони розуміли, що від них залежить, як житиме місто, а відповідно й вони самі. Зараз якість життя – в межах внутрішнього приватного середовища: якщо це моє, то буду зубами вигризати, аби зберегти. А територія – то уже місто має доглядати, то уже хтось має нам щось дати.

Та ні: людина має відчувати причетність себе до міської спільноти. І це треба виховувати від маленького.  Якщо в сім’ях дуже  індивідуальний підхід, то виховувати має школа. Є багато цікавих промоційних, пізнавальних акцій, які мали б відбуватися в міському середовищі,  містян треба виховувати. І мова не про перевихованням містян старшого покоління, а на вихованні нового містянина. Це уже потрохи є, от фантастична спільнота «Франківськ, який треба берегти». Це молоді люди, які розуміють, що не обов’язково створювати щось нове, можна продовжити життя старому і це наша історична роль. Якщо молоді люди спробують жити по-іншому, як правдиві містяни,  старші до них підтягнуться.

 

– А що конкретно можна зробити, аби зацікавити містян історією Івано-Франківська?

 

У містобудівному,  пам’ятко-охоронному плані має бути якась масована розширена мережа ознакування втрачених споруд, споруд, залишки яких десь є по місту, тих самих оборонних споруд. Дані, де вони проходили, бо у нас багато хто нічого не знає. От знають, що був Бастіон, а що це таке, яка це оборонна система, де вона проходила – інформації немає. А все це ось тут, в самому центрі міста і у нас не має певних знаків, за якими все це можна ідентифікувати.

Важливо зрозуміти, де були ті основні споруди. Мова про систему макетів, які можна розкласти по місту, як виглядало місто в часи засування, в часи австрійської імперії, коли мури розвалили і місто розширилося. Треба максимально це застосовувати, така інформація має бути скрізь, в будь-якому вигляді. Є доступний широкий спектр способів та методів ознакування, і це не надто коштовно. Відбудувати – це дійсно дорого і виникає питання доцільності втручання у середовище. А от ознаковувати треба обов’язково. Трасування фундаментів, інформаційні таблиці, пристрої для панорамності доповненої реальності: коли дивишся у «лорнет» і бачиш, як виглядало це середовище, скажімо, як могла б виглядати в існуючому середовищі Галицька брама, Бастіон і багато іншого.

От перед Палацом Потоцьких є Тринітарська площа, ми звикли, що там базар-п’ятачок, але це площа, як завжди жила, як площа. Мало хто знає, що існував рідкісний монаший орден – тринітаріїв, які мали монастир біля Палацу Потоцьких. Ряд забудови по вул. Старозамковій і до Білого  будинку – це територія, яка мала свої відгородження, на старих картах бачимо, що там був відгороджений Палац і монастир – Тринітарський монастир. І зараз у дворах є підвалини цього монастиря. Чому б не спробувати ознакувати цю територію, завести туди своїх містян, аби люди запалилися і жили цим?

Там же ж є риночок, який виходить на Дністровську – з перепадом рельєфу. Що це? А це якраз межа містових мурів і там були рови і я, більш як впевнений, що там мусять бути залишки півбастіону. Зараз можна хоча б ознакувати, забрати частину ринку для початку і поволі забрати цю територію і відновити Тринітарську площу-сквер, зробити живий простір для міста, а не просто ринок.

На вул. Вірменській стоїть купа гаражів – мурованих, металевих. Якщо їх забрати і продовжити вул. Вірменську до Палацу Потоцьких, ознакувати втрачений Тринітарський монастир, ознакувати місця усіх бастіонів.

Варіантів багато. Була одна із студентських робіт,  де ознаковувалися межі фортеці по периметру стовпами світла. У хмарному небі міг повністю читатися контур фортеці. Це інтерактивна річ, це шоу, яке привертає увагу.

Або ефект доповненої реальності, чи ефект голографічного зображення, або накладання карт одна на другу на якомусь екрані. Це дуже дієво, воно заставляє людей зупинитися, включити уяву, уявити себе в тому середовищі, відчути свою особисту причетність до історичного міста.

 

Розмовляла Любов Загоровська

(Visited 777 times, 1 visits today)

Залишити коментар:

Щоб залишити коментар, заповніть форму нижче:



9475

Кримінальний Станиславів: заїжджі «ведмежатники» непомітно обікрали штаб кавалеристів, залишили записку і наклали купку лайна в кабінеті 12:57

На початку 20-го століття Станиславів (тепер – Івано-Франківськ) був доволі мілітаризованим містом, тут дислокувалося найбільше після Львова військових частин 11-го армійського корпусу збройних сил Австро-Угорщини. Елітою війська вважалися кавалеристи, які...

Коли хобі стало роботою: історія гірського рятувальника з Прикарпаття 10:34

Професія рятувальника – одна з найбільш небезпечних, важливих та відповідальних. Обирають її люди, які готові в будь-який час дня чи ночі прийти на допомогу тим, хто потрапив у біду. Ця...

Чому не можна сідати на запаску, що таке перемітка і чому не варто в'язати вузол на хустці – маловідомі звичаї Верховинщини 13:48

Подорожуючи Верховинщиною, у селі Ільці цілком випадково побачила попри дорогу різьблену вивіску «Музей вишиванки». Вирішила зайти, а раптом там відчинено і можна буде побачити щось цікаве. Люди, яких по дорозі...

За які заслуги відомі прикарпатські політики Марцінків та Шкварилюк літали чартером до Франції на матч збірної? 08:36 7 коментарів

Інтернет – то страшна сила. Знає таке, що не кожен може й уявити. Нещодавно на сторінці спільноти ВідФУТБОЛимо корупцію з’явилась інформація про те, що міський голова Руслан Марцінків та народний депутат...

Акторка франківського драмтеатру Ольга Комановська: «Щоб стати актором одного таланту замало» 09:51

Сьогодні, 8 вересня наша країна святкує День українського кіно. З цієї нагоди ми вирішили поцікавитися у акторки  Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка, як це змінити театральну сцену...

Актор з Івано-Франківська Іван Бліндар: «На зйомках фільму довелося навчитися їздити верхи на коні» 13:00

Ми продовжуємо цикл інтерв’ю з франківськими акторами, які знімалися у кіно. Нагадаємо, що завтра, 8 вересня святкуємо День українського кіно. З цієї нагоди вирішили дізнатися у акторів театру, як це...

Актор франківського драмтеатру Андрій Мельник: «Я ніколи б не зміг покинути театр заради кіно» 15:13

Щороку в другу суботу вересня святкують День українського кіно. З цієї нагоди ми вирішили підготувати цикл інтерв’ю з акторами Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка, які знімалися у...

«Професійна майстерність, душевна рівновага і позитивний настрій – запорука успіху»: Тарас Нагірний розповів про туризм на Прикарпатті і про тонкощі професії екскурсовода 18:56 2 коментарі

  Зважаючи на значний розвиток туризму в Івано-Франківській області, професія екскурсовода стає все більш затребуваною. Сьогодні на вулицях міст чи у горах, ми бачимо групи людей, яких супроводжує екскурсовод. Часто...

Наталія Когут: «Спостерігаємо у нашій області жорстке поводження з тваринами, забивання їх до смерті, а поліція на заяви не реагує» 22:21 1 коментар

18 серпня відзначають Міжнародний день безпритульних тварин. Напередодні керівник благодійної організації «Дім Сірка» Наталія Когут розповіла журналістам Правда.іф про те, чому в Івано-Франківську не зменшується кількість бездомних тварин і про...

Франківська команда ДЮСШ №3 найкраща у футбольному турнірі серед дівчат 14:11

З 6 до 10 серпня у Тернополі відбулися матчі дівочого чемпіонату України з футболу серед спортсменок до 16-ти років у Першій лізі. Про це повідомляє “Галка” з посиланням на “Sports.te.ua”. За дві путівки...

Роман Луцький: «Я не хочу нічого поганого говорити про бухгалтерів» 13:01

Прикарпатця Романа Луцького називають одним із найбільш перспективних українських акторів нового кіно. Про те, як вдається узгоджувати гру в театрі та зйомки, про яку роль мріє актор та про нові...

Які порушення зору найчастіше виявляють у мешканців Івано-Франківська 12:03

Сьогодні, 8 серпня, відзначають Міжнародний день офтальмології. З нагоди свята, журналісти Правда.іф поцікавилися у офтальмологів, з якими захворюваннями до них найчастіше звертаються мешканці Івано-Франківська: як дорослі, так і діти.  ...

Чим українців манить відпочинок в Карпатах 16:39

Чим українців манить відпочинок в Карпатах     За останній час все більшої популярності набуває відпочинок в Карпатах, інформує Правда.іф. "Ми бачимо, що з кожним роком попит на відпочинок в...

Як прикарпатці служать серед еліти українського спецназу 10:27 7 коментарів

Сьогодні, 29 липня, в Україні своє професійне свято відзначають Сили спеціальних операцій Збройних Сил України. Це окремий рід сил, який є складовою ЗСУ. Що таке Сили спеціальних операцій (ССО), чи...

Ірма Вітовська: «Чорнобиль, як метафора усієї країни, бо це – суцільна зона, з якої ми до цих пір не можемо вибратися» 13:10

У вівторок, 24 липня, в івано-франківському театрі кіно «Люм’єр» відбувся допрем’єрний показ фільму «Брама» режисера Володимира Тихого. Фільм створений за підтримки Держкіно, на основі п’єси «На початку і наприкінці часів»...

До уваги прикарпатців! Як правильно діяти, якщо ви заблукали в лісі 10:04 1 коментар

Ми думаємо, що таке може статися з будь-ким, але не з нами. Проте кожного дня у випусках новин чуємо звістки про людей, які заблукали в лісі. Як правильно підготуватися до...

Діти з цукровим діабетом підкорили найвищу вершину України 19:02 1 коментар

5 липня в рамках проекту «Діа Говерла» 12 переможців Всеукраїнського Конкурсу малюнка серед дітей з діабетом першого типу вперше підкорили найвищу точку Українських Карпат – Говерлу, щоб довести усім, і в першу чергу...

Що смачного приготувати на вихідні? Відомі мешканці Івано-Франківська діляться рецептами 12:39

Вихідні дні, свято Івана Хрестителя. Хочеться приготувати щось особливе? Правда.іф підготувала добірку вишуканих рецептів, якими на своїх сторінках в мережі Фейсбук поділилися відомі мешканці Івано-Франківська. Авторську мову текстів зберігаємо.  ...

У Франківську професійний злодій розповів, як він ходить обкрадати квартири і на що звертає увагу у першу чергу 19:45 3 коментарі

З Миколою (ім’я з етичних міркувань змінено – Л.З.) ми зустрілися у Івано-Франківському будинку нічного перебування. Туди чоловік звернувся за допомогою, адже щойно звільнився з місць позбавлення волі. Микола спеціалізується...

Чи можна в Івано-Франківську зустріти справжнього моряка? 07:34 1 коментар

25 червня своє свято святкують люди, якi пов’язали життя і роботу з морем. Так-так, саме сьогодні Міжнародний день моряка. У Івано-Франківську знайти людину такої професії не так уже й просто,...
  • ріел ІФ виринаюча