“Я пішов на війну, щоб не спитися від почуття сорому”, – уродженець Коломийщини Юрко Вовкогон

Юрко Вовкогон – уродженець Печеніжина, що на Коломийщині, а нині – львів’янин, учасник АТО, який пішов на фронт добровольцем, прес-секретар Мистецького об’єднання “Дзиґа” і поет.
news-image: “Я пішов на війну, щоб не спитися від почуття сорому”, – уродженець Коломийщини Юрко Вовкогон

“Як це не дивно, це був час психологічного комфорту”

– Почнемо незвично, з поезії.

Наче на тім світі дримбають мольфари.
На всі штири боки – лиш земля довкола.
Від грудної клітки серце відірвалось,
полетіло птахом понад мінним полем.

А за горизонтом родиться світанок.
Хоч в душі ще темно. Геть за небокраєм
Рветься неба чорне дрантя, кров’яніють рани,
Чи дитина плаче, чи лихий сміється…

Боже, якщо є ти, дай скоріше вмерти.
І щоб потім очі круки не клювали.
Так нелегко жити для легкої смерті.
Чуєш? На тім світі дримбають мольфари

– Отож, Юрку, якось ти сказав, що “війна – це особливо небезпечне виробництво національної ідеї”. Як кожен поет, говориш метафорами. Але… Якою є ця війна для людини, що потрапила до шанцю з міського середовища?

– Різноманітною, зважаючи на те, хто де був. Може бути водночас і захоплюючою, і абсурдною, і – страшною… Війна – це дуже спресоване, дуже загострене життя. Звичайне життя, помножене на сто, а, може, й на тисячу, – кому як.

Я, між іншим, був готовим до неї, і уявляв, що вона – не настільки пафосна, як виглядає у фільмах та новинах. З’ясувалося, що на фронті основне, з чим воюєш – з безнадією. Десь так… Не з москалями чи сєпарами, бо щодо них там немає навіть особливої агресії (бо яка агресія щодо зомбі чи “колорадів”?). Зло бере на наших керівників, на їхню байдужість і намагання нажитися на цій війні.

– Попри таке емоційне сприйняття, гадаю, кожен, хто воює на Сході, по-особливому відчуває усі негаразди і вивихи системи. Принаймні, так кажуть. Кажуть ще, що ветерани, учасники АТО стануть гробарями системи, бо вміють поводитися зі зброєю і повернулися звідти “без гальм”. Наскільки це є правдою?

– Я думаю, що це правда, і таке обов’язково станеться. Але сподівання, як завжди, дуже перебільшені, щось на кшталт “заграніца нам поможет”. Хлопці, які повернулися з війни, хочуть жити. Вони, перш за все, хочуть відпочити. І якщо відбудуться якісь глобальні зміни в державі, ну, для прикладу, ще одна революція, тоді так – чинник ветеранів спрацює. Але особливо покладатися на це, як на мене, смішно. Просто суспільство такими надіями намагається перекласти частину своєї відповідальності на месію, цього разу, в однострої. Мовляв, хтось для нас Україну зробить, а ми просто почекаємо. Це неправильно з боку суспільства. Але те, що зараз багато чоловіків усвідомили себе чоловіками і відчули чоловічу відповідальність за цей народ, – це принаймні гарантія того, що вже не так паскудитимуть у під’їзді, бо буде кому дати поза вуха збитошнику.

З іншого боку, не всі, хто був на фронті чи каже, що був, є лицарськими і високоморальними людьми. Хоча потрібно створювати таку легенду. Для очищення суспільства і, зрештою, для цих хлопців, щоб вони геть не пустилися берега. Бо якраз завдяки аеропорту, завдяки тим, кого ми називаємо «кіборгами», спільнота зрозуміла, що ми не тільки лузери, що ми вміємо перемагати, що спадщина козаків, скажімо, не пропала.

– Чи був на фронті епізод, який врізався у твою пам’ять назавжди, чи є речі, які тобі сняться досі?

– Звичайно, є багато таких епізодів. Але, можливо, через мій характер, згадую переважно веселі речі, бо, як казав один мій товариш, “це був найвеселіший час у моєму житті, дай, Боже, щоб він не повторювався”.

Як це не дивно, це був час психологічного комфорту, бо довкола тебе були побратими, і ти спокійно почував себе у цій компанії. Хоча деколи було страшно…

…Якраз ми їдемо у Піски, – мій перший виїзд на фронт, – нас обстрілюють мінами, “повний капець газу” в машині, десь під 140, і тут командиру стало скучно і він на повну потужність включає пісню “А сорочка мамина біла-біла…”. Таке абсурдне поєднання небезпеки і веселощів. Коли «Гради» летять, коли з побратимами під кулями їж тушонку. Це романтика, але 90% перебування там – це робота. Щось середнє між життям у гуртожитку, заробітками у Чехії і війною, яку показували у совєтських фільмах. Отака мішанина емоцій. Естетично ця війна виглядає як Вторая міровая з Фейсбуком. Таке воно, смішне трохи… Карикатура на війну. Але така хлопська робота. Гній кидати – теж хлопська робота…

“Насправді я пішов на війну, щоб не спитися від почуття сорому”

Короткий конспект від Юрка Вовкогона

Частини людини липкі від крові.
Вислизають з рук, викликають огиду.
Ще вчора вони були тобою,
Казали: “Фігня то всьо, дай закурити…»

Жалілись на холод, на дощ, на «Гради»,
На те, що війну цю злили бариги,
Що вдома з боргами не мож дати ради,
Що танки не йдуть, бо прийшла відлига.

Частини людини лежать на землі.
Їх оминають навіть собаки”
З ефірів зникають старі позивні.
І кілька стволів можна списати…

– Юрку, проблема війни і мистецтва. В мирній ситуації ти був куратором мистецьких проектів, прес-секретарем “Дзиги”, писав вірші. Зрештою, поезію ти не полишав і на війні. Як поєднуються ці непоєднувані речі, бо ще давні казали, що “коли говорять гармати – музи мовчать”?

– Та ні, навпаки, там загострюється любов до життя. Навіть у хлопців, які були далекими від літератури, з’являється натхнення, естетичні речі. Це – природно, у Першу, Другу світові війни поезія і фронт також пов’язувалися нерозривно. А після воєн, після великого напруження у кожного з нас народжується щось нове у світосприйнятті. Єдина проблема у тому, щоб справді щирі речі не втонули у лавині фальшивого патріотичного флуду на кшталт “афганскіх пєсєн”, щоб вони не перетворилися на новий шансон. Вже зараз є багато відверто замовних речей, в яких люди, які геть не тямлять у тому, що насправді відбувається, мавпують творчість попередників, правда, часів минулих воєн.

– Знаю, що серед молоді під час війни, принаймні, – з її початком, – особливо популярним був Ремарк. Але ж у літературі чимало інших “співців війни”. Що ти читав там і на чому ґрунтувався твій вибір?

– Шевченка читав… Бо що ще можна читати на війні за Україну? У Пісках, наприклад, коли я там був, було трішки більше часу, і там було також багато літератури. І ми там організували акцію до 201 року з дня народження Шевченка. Вирішили трохи повоювати, а трохи почитати вірші. Треба було “Кобзарів”, аби роздати хлопцям. На все село знайшли три “Кобзарі”. Але тим не менш, наша затія вдалася.

– Своє рішення піти добровольцем ти пояснив, зокрема, тим, що пізніше хочеш мати відповіді на незручні запитання дітей: що ти робив у цей час? Для когось цей аргумент виглядає надто патетичним…

– Ну, бо це я набрехав (сміється). Насправді я пішов з корисливих мотивів (сміється). Щоб не спитися від почуття сорому.

“Причина війни у тому, що українці досі є “нєдодєланимі рускімі”

Короткий конспект від Юрка Вовкогона

Ми бігли так швидко, що зупинявся час.
І було чутно, як в тиші рвуться серця за мить до влучання.
Кулі летіли крізь нас,
і крапали соки із дерев, оскільки настала весна.

Ми вгризалися в землю, мовби просились назад,
Де бій, як падіння, а біль, наче розпад на бризки.
Ми міняли історію, міни міняли ландшафт.
І птахи кружляли у небі, не знаючи, де їм сісти.

Залізо зі свистом впивалось у плоть.
Тіла викладали химерні малюнки на полі.
А зверху на нас уперше дивився Господь.
І особисто коригував наші долі.

– Юрку, поета, культуртрегера, зрештою піарника мистецтва якось незвично запитувати про “червоні лінії”, які він не перетне за жодних обставин. Тим паче, у того, хто побував на війні, де ці межі є релятивними. І все ж чи є такі для тебе сьогодні?

– Я не зовсім поет, чесно кажучи… Я пишу для власного задоволення і для того, щоб повипендрюватися перед друзями (сміється). Я ніколи не називав себе поетом. А стосовно “червоних ліній”… Мені видається, що не можна кривдити дітей, не можна ґвалтувати жінок. Усе решта, – з корекцією на ситуацію. Це якщо так примітивно. Але я, напевно, не вибачив би собі підлості чи зла. Але… Це ж смішно моделювати себе у таких ситуаціях, наскільки себе очорнювати, щоб потім розповідати: “А я б цього не зробив, і цього…” (сміється).

– Мушу запитати тебе про твоє ставлення до цього українського “карнавалу” – війни і гульбища одночасно. Віктор Неборак вважає, що кожен карнавал завершується кров’ю. А ти?

– Залежить, що називати “гульбаном”. Хлопці ж там якраз і стоять, і вмирають для того, щоб тут люди могли жити нормально. Єдине, що мене справді бісить, це російський примітивний шансон. Дивишся на водія у маршрутці або на вуйка, який слухає цю тупу москальську попсу, і усвідомлюєш таку річ. Вони ж не розуміють, що це якраз і є причиною цієї війни. Що насправді причина війни – не Путін і не Майдан. Причина у тому, що українці так і не змогли подолати своє культурне рабство. Причина у тому, що українці досі залишаються бракованими “рускімі”, “нєдодєланимі рускімі”. Що так себе усвідомлюють. Окупанти прийшли сюди, а не у Польщу чи Литву, тому що тут для них були відчинені двері, що тут легко було щось забрати. А легко тому, що народ себе далі усвідомлює “рускімі” другого сорту. Можливо, собі того відверто не кажучи…

Причина війни – у культурній поразці.

– І про мрії. Якою є мрія Юрка Вовкогона?

– У мене звичайна мрія, про яку українці марять уже сотнями років. Про те, щоб Україна була приблизно такою, якою її уявляв Шевченко, щоб у нас було менше бидла, а більше розумних людей, які разом жили б, як люди, і бодай іноді замислюються над тим, для чого вони живуть, розуміють, що життя – це не просто наїстися шашликів і напитися горілки. Ось про таке я мрію…

Ігор Гулик для для IA ZIK.

(Visited 122 times, 1 visits today)

Залишити коментар:

Щоб залишити коментар, заповніть форму нижче:



9240

Відомий франківський танцівник похизувався неймовірним трофеєм (фотофакт) 00:14

Учасник популярного танцювального тріо “Vertical Limit” Олег Севастьянов похизувався в соцмережі своїм уловом на Бурштинському водосховищі, пише WestNews. Йому на гачок потрапив справжній «монстр», вагою 12 кілограмів. «В вівторок зібрались...

Калуш взяв участь в гастрономічному проекті «13 шефів» (фоторепортаж) 23:21

Піца-паб «Кукурузза» взяв участь у гастрономічному проекті «13 шефів». Учасники проекту влаштовують кулінарні вечори, на яких шеф-кухарі готують певний набір страв для своїх колег. Його мета — обмін між шефами...

Прикарпатця вбила цигарка: стала відомою причина смертельної пожежі у Калуському районі (фотофакт) 22:06

Калуські рятувальники повідомили подробиці жахливої трагедії в селі Довгий Войнилів на Калущині 20 жовтня о 17:41 до Калуських рятувальників надійшло повідомлення про пожежу житлового будинку на вулиці Тараса Шевченка у...

На "Майзлях" ремонтують один з найбільших дворів мікрорайону (фоторепортаж) 21:47

В Івано-Франківську активно ведуться роботи у дворі будинків № 40, 40а, 42, 40в на вулиці Кисілевської. Директор департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Михайло Смушак що прибудинкова територія справді була...

На Рожнятівщині ремонтують амбулаторію із застосуванням енергозберігаючих технологій (фоторепортаж) 21:19 1 коментар

В контексті реформи сільської медицини проведення ремонтних робіт не тільки забезпечить мешканців села Креховичі якісними медпослугами та комфортними умовами обслуговування, але й дасть можливість заощадити на теплі. Про це повідомляє...

Майстриня з Калуша поділилася секретами виготовлення п'ятиповерхових весільних вінків (фоторепортаж) 20:35

Вінки, які виготовляє Ольга Калин, пишні та величні. Наче корони. Жінка робить їх за давніми українськими традиціями. Для цього Ольга Калин вивчала народні костюми різних регіонів країни, пише газета Експрес....

Прикарпатським правоохоронцям вдалося розшукати алкозалежну жінку, яка зникла без вісти зі своєю трирічною внучкою (фотофакт) 19:53 1 коментар

Як раніше повідомляи ЗМІ, на Калущині жінка з трирічною внучкою не повернулася додому. Калушанка Лідія Чопанюк вийшла з дому близько 11-ї години ранку в неділю, 21 жовтня, разом із трирічною...

Калушани реставрують гробницю, де похований розстріляний російськими солдатами священик (фотофакт) 19:27 1 коментар

Троє калуських активістів відновлюють гробницю на старому цвинтарі міста, де похований перший парох церкви святого Архистратига Михайїла о. Володимир Петрушевич. Цими вихідними краєзнавці Василь Фіцак, Олександр Коваль та Роман Романів наклали додаткові шари штукатурки...

Історія полеглого прикарпатського правоохоронця (фоторепортаж) 18:12 1 коментар

Чергова історія ще одної згорьованої прикарпатської сім’ї, в якої війна забрала найдорожче. Атовець з Верховинщини Дмитро Пацино на фронті побув трохи більше тижня. Далі біда – його змолов Іловайський котел....

ЦВК призначила відповідальну за вибори на Прикарпатті (фотофакт) 17:46 3 коментарі

22 жовтня відбулось чергове засідання Центральної виборчої комісії, яке провела Голова Комісії Тетяна Сліпачук. З метою забезпечення ефективної реалізації повноважень Центральної виборчої комісії ЦВК розподілила обов’язки між членами Комісії, визначивши...

У Калуші встановили два молокомати, вартість кожного з яких майже 6000 євро (фотофакт) 17:09

Калуш став другим містом в області, де встановили молокомати. Мешканці багатьох міст Євросоюзу можуть збагатити свій щоденний раціон свіжим непастеризованим молоком без консервантів і барвників – просто від корови. Тепер...

Вдалося встановити особу неповнолітньої дівчини, чиє тіло напередодні знайшли в гірській місцевості. Наразі встановлюється причина смерті (фотофакт) 16:08 4 коментарі

Вдалося встановити особу неповнолітньої дівчини, чиє тіло напередодні знайшли в гірській місцевості. Наразі встановлюється причина смерті У Косові виявили тіло дівчини – Юліанни Тимчук. Про це  МІСТО дізналося з власних джерел....

Прикарпатський письменник Юрій Андрухович: Читачі книжок в Україні – це така собі каста 15:44 1 коментар

Кейтлін Ґарсіа, молода американська шанувальниця і дослідниця сучасної літератури ( і не в останню чергу – сучасної української), опублікувала у своєму онлайн-квартальнику інтерв’ю Юстини Добуш з Юрієм Андруховичем.   — Думаєш,...

В Надвірнянському районі мешканці щодня ризикують життям, переходячи через аварійний підвісний міст (фоторепортаж) 15:12 1 коментар

Про це повідомляється у соцмережі Фейсбук: Шановні надвірнянці та жителі нашого району, прошу розповсюдити цей пост. Село Фитьків перетинає річка Бистриця Надвірнянська. Люди що живуть за річкою на вулиці Зарічна...

Прикарпатський нардеп Олександр Шевченко несподівано програв партійний праймеріз "УКРОПу" в Дніпрі 14:58 4 коментарі

У Дніпрі 20 жовтня, пройшли президентські праймеріз партії УКРОП серед членів регіональної організації партії. Відзначається, що в рамках праймеріз було зареєстровано 3 претенденти в кандидати – Оксана Тунік-Фриз, Олександр Шевченко...

На Косівщині триває ремонт дороги Яблунів-Делятин (фото) 14:27

Працівники дорожньої компанії проводять холодне фрезерування старого асфальтного покриття у селі Нижній Березів. 20 жовтня від ранку розпушено вже 500 метрів дороги. Сьогодні маємо влаштувати ще шар щебеню. Але через...

В окупованому Криму завод викидає відходи просто у море: у мережі з'явились обурливі фото 14:05 2 коментарі

Винзавод у селі Углове, що в окупованому Криму, скидає неочищені відходи виробництва просто в море. Користувачі викладають у соцмережі фото забрудненої води. Відповідні світлини та дописи опублікували на сторінці RoksolanaToday&Крим...

Герої нікому не потрібні, – чому атовці їдуть на форум в Яремче 13:43 13 коментарів

27-28 жовтня в Яремче відбудеться форум учасників війни на сході України. Ветерани говоритимуть про проблеми, з якими стикнулися після війни – від медичної та психологічної реабілітації до соціального захисту. А...

В Коломиї будують басейн за 250 млн грн, бетон вже дав тріщини 13:11

Водоспортивний комплекс у XXI столітті – це не розкіш, це норма. І хто б там що не говорив, для коломиян цей комплекс залишається омріяним. Старий басейн не зуміли зберегти, а...

На Попі Івані знову випав сніг (фотофакт) 13:02 6 коментарів

Це вже «друга спроба» зими витіснити осінь В Україні у Карпатах на горі Піп Іван Чорногірський ішов мокрий сніг. Про це повідомляється на сторінці Чорногірського гірського пошуково-рятувального посту у соцмережі...
  • Підкладка Альянс
  • ріел ІФ виринаюча