До них не може доїхати пожежна, швидка допомога та навіть позашляховики. Вони тижнями можуть жити без світла.
Високогірні села в Україні є проблемними, але не депресивними. Через неймовірні краєвиди тут можна розвивати туризм, на чистих, по-справжньому альпійських полонинах можна випасати корів та овець, та мати якісне молоко і сир. Або смачнючий карпатський мед.
10 км пішки на висоту 1200 м над рівнем моря. Такий шлях долають понад сотня жителів села Петраші. Та ходити самим — то ще півбіди місцевих.
Господарство згоріло за півгодини. Пожежна на хутір відмовилася їхати, бо для переповненої водою машини — це небезпечно. Швидка також сюди не доїжджає. Віктор з обпеченим лицем та руками в лікарню спускався пішки.
Причина пожежі — коротке замикання. Електричні стовпи струхлявіли, трансформатор старий. Газу в селі немає. Електроплити через перепади напруги не працюють, побутова техніка виходить з ладу. Без світла люди живуть тижнями.
Непереливки і жителям сусідніх Мариничів. Щоб купити хліба, піти на навчання чи на огляд до лікаря, горянам треба подолати пішки 10 км бездоріжжям.
Люди не чекають і впорядковують дорогу самотужки. У підмогу просять хоча б техніку.
Два роки тому село увійшло до складу об’єднаної Усть-Путильської громади. Троє із шести сіл важкодоступні. За гроші з інфраструктурної субвенції відремонтували адміністративну будівлю, клуби та бібліотеки. Чи ходять туди горяни та чому не ремонтують дорогу, пояснити не можуть. Щоправда, світло обіцяють до кінця року.
Більше — у відео “Факти.ICTV”:
