Родина Романюків із карпатського села Топільче вже не перше десятиліття випікають традиційний гуцульський хліб за особливим рецептом та продають його в навколишні села.
Параска і Василь Романюки разом уже 45 років. І протягом майже 20 років вони разом печуть хліб.
Мистецтво створення традиційного гуцульського хліба Параска Романюк перейняла від своїх бабусі й дідуся, пише Seeds.
“Так пекла наша бабця, наш дід. Коли діду було 18 років, то його німці забрали в Німеччину. Він там 6 років працював в одного бауера, то каже, що там була вся витримка хліба, кілько має бути. Якщо дідо щось не так зробив, то німець прийшов, хліб перекроїв. Якщо хліб не пройшов всю витримку, яка має бути, то ще 25 корбачів (стусанів — ред.) виписував. Так Бог дав, що дідо вернувся сюда й пішло по традиції: усі пекли, наша родина”, – розповідає газдиня.
Василь Романюк раніше працював єгерем у лісництві й родина жила в лісі. Навчився та став також пекти хліб, коли дружина раптово захворіла. Відтоді хліб став родинною справою.
Син Параски й Василя, також Василь, допомагає батькам: заготовляє та носить дрова, топить піч та розвозить хліб на продаж. Борошно Романюки використовують лише вищого ґатунку. Чорний хліб взагалі не випікають. Мовляв, люди більше люблять білий.
Загалом родина робить такі різновиди хліба: квадратний, круглий, булочки, калачі та паски. Також печуть і на замовлення.
Зараз Романюки мають окреме приміщення з великою піччю. Поки ж не було великої печі, то пекли в хатній, маленькій. Тоді за день могли зробити до 100 буханців. Тепер — до 400.
“До хліба треба в 1:00 ночі встати, щоб він пройшов витримку, щоб смачний був. Встаємо, миємо зуби, молимося Богу, п’ємо каву, щоби не дрімати. Молимося Богу, щоби нам робота легко пішла й щоби людям хліб смакував. О 20:00 лягаємо, та й в 1:00 ночі встаємо, місимо тісто та й печемо. Бо так не годно бути хліба доброго, якщо його лихо зробити. Якщо не буде настрою файного, то і хліба не буде файного. Ми граємо і співаємо біля хліба — музика додає нам сил”, – ділиться секретом Параска.
Найманих працівників сім’я не може собі дозволити, адже вважає, що за важку працю потрібно добре плати, а наразі таких коштів вони не мають. Дідів рецепт хліба Параска тримає в секреті.
“Зараз дають багато розпушувачів. Він тісто розпушує сильно, то мало треба муки, але великий вихід хліба. Але той хліб не має якості, він такий, як губка, не має ваги, не має смаку, але люди то їдять. А в нас на дріжджах, по давньому рецепту. То він і вагу має, і смак. А через то, що ми робимо на дровах, то запах має”, – пояснює неповторний смак та запах хліба її чоловік
