“То що з там з машинами на єврономерах?” Чесно, вже замучився раз у раз слухати це запитання від знайомих. Якщо коротко, не вдаючись у нюанси, то відповідь така: у переважній більшості випадків це не законно. Кажу як юрист. Так, їздять. Проте очевидно: довго так тривати не може й не буде. Коли ж розставлять всі крапки на і? Мій сумний прогноз – до виборів. Президентських.
Та про все по черзі.
Про нашестя “євроблях” або трохи цифр
Справді, “євробляхи” стали не просто звичним явищем на українських дорогах. Їхня кількість з року в рік збільшується ледь не у геометричній прогресії. Масштаби завезень вражають.
От порівняйте.
Загалом, за різними даними, кількість авто з іноземними номерами, що катаються українськими шляхами – від 300 тисяч до двох мільйонів.
Про автомобільне ретро і “секонд-хенд” з Європи
Нині Україна посідає останнє місце в Європі за кількістю проданих нових машин на душу населення. Про це свідчать результати дослідження CarDiagram. На кожні 100 тисяч українців припадає близько 66 нових автомобілів (за результатами продажів нових авто у січні – травні 2017 року).
Ми аутсайдери, і причини – очевидні. Українці просто не мають грошей, щоб купувати нові автівки. А звідси і така любов до так би мовити автомобільного “ретро” (кожен четвертий автомобіль в Україні є старшим від 1990 року випуску) і “секонд-хенду” з Європи (так, я про “євробляхи”).
Переконаний, від добра закон не порушують. Але ж, панове, не забуваймо і про нашу з вами безпеку на дорозі, про екологію зрештою. Бо ж ідеться, як у відомому анекдоті, не про класику на колесах. А про класичне лайно. (Вибачайте на слові.)
Уживані авто до 2010 року в ЄС дешеві через низький попит на них. Вони не відповідають сучасним екологічним нормам, а тому їхні власники платять великі податки. А отже, утримувати такі машини невигідно.
Крім того, купуючи не нове авто, громадяни країн ЄС платять утилізаційний збір. Тому їм вигідніше продати автомобіль нехай навіть за кілька сотень євро, ніж здати його в утилізацію і отримати набагато меншу суму.
А у Франції, до прикладу, ще й штрафують за залишені напризволяще старі автомобілі – 75 тисяч євро з власника.
От виходить, що ціна вживаної машини за кордоном (зараз говорю про близьких європейських сусідів) щонайменше на половину (а то й втричі) менша, ніж у нас.
Є ще один нюанс. Відверто скажу, мене як юриста дуже дратує, коли незаконні речі шкодять речам законним. І тут я от про що: засилля незаконних “євроблях” добряче нашкодили законослухняним (принаймні у цьому питанні) українцям. Заїжджий євросеконд-хенд просто обвалив ринок вживаних авто в Україні. Не нові, але легітимні авто не витримали конкуренції з незаконним товаром і дуже впали в ціні. А люди, які дотримувались букви закону, грубо кажучи, просто втратили свої гроші.
Не обійшлось без верблюда або про схеми
Та повернімось до “євроблях”. Фактично є три схеми, якими послуговуються кермувальники “євроблях”.
Схема перша, назвімо її прикордонна – перетинати кордон на авто з іноземними номерами (в техпаспорт якого вас вписують у співвласники) кожні 5 (в’їзд – виїзд з однієї області) або 10 днів (в’їзд – виїзд з різних областей). Очевидно, реально це можуть робити лише мешканці прикордонних районів. За порушення встановленого терміну – штраф до 8500 гривень. Але схема фактично легальна.
Схема друга – “верблюд” (“аватар”).
Іноземець, він же ж “верблюд”, заїжджає в Україну на авто з єврономерами, виписує довіреність українцю, бере свої гроші та їде додому, наприклад, до Польщі. Українець їздить на нерозмитненому авто, не сплативши митних платежів.
У чому ж фокус. Стаття 380 Митного кодексу України дозволяє тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування на термін до одного року за умови реєстрації цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав. Чому схема не законна? Тому що згідно з частиною 4 цієї ж статті 380 Митного кодексу тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовувати на митній території України винятково громадянами інших країн, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.
Схема остання, третя. Найбільш проста і поширена — ввезти авто в режимі транзиту та порушити передбачені законом строки. Мовляв, один раз оштрафують і більше не зможуть. За такою схемою українець оформляє автівку на спеціально створену фірму в Литві, наприклад, яка “передає” йому право на користування легковиком за договором доручення на 50 років, сам перетинає державний кордон, потім порушує строки перебування (п’ять – десять днів – дивись схему 1), мовляв, хай впіймають.
“Купа людей їздить – і нічого!” або про штрафи, суди і евакуатор
Відразу скажу: це «нічого» до пори до часу. І вже відомі прецеденти, коли людей, що кермували автівками з єврономерами, у суді штрафували на кругленькі суми в кілька мільйонів гривень.
Так, дійсно, на території України ніхто за такими машинами не ганяється — поліція не має доступу до баз Державної фіскальної служби. Саме вона й фіксує, які автівки перетинають кордон. Тому поліцейські можуть зупинити та оглянути авто за певних підстав, як-от якщо є підозра, що цей транспорт перебуває в розшуку. Спільні рейди ці служби влаштовують ну вкрай рідко.
Однак у грудні Верховна Рада прийняла закон. За ним, автомобілі, які стоять з порушенням ПДР або ж припарковані без оплати паркування, евакуюють на штрафмайданчик. При цьому евакуювати може не лише поліція, а й співробітники служб паркування. І тут вся сіль. Усі горіхи падають на тих, хто набув авто за схемою “верблюд”.
Річ у тім, якщо поліція або паркувальник евакуюють машину, вони не знають імені того, хто припаркував цю машину. Тому роблять запит в прикордонну службу і отримують дані людини, яка завезла цю машину в Україну. На нього виноситься постанова. І от на штрафмайданчик приходить водій-українець, просить повернути авто. Йому відмовляють, бо адміністративні матеріали оформлені саме на того, хто завозив машину. І саме ця людина має заплатити штраф та забрати автомобіль. Машина залишається на штрафмайданчику. А українець, який купив її, не зможе довести законність використання цього автомобіля в Україні.
Розглянемо ще одну ситуацію – ДТП за участі “євробляхи”. Припустімо, її водій – винуватець. Є два варіанти розвитку подій – шофер кидає авто і тікає, щоб не платити потерпілим. Якщо ж винуватця затримує поліція і він каже, що це його машина, що він співробітник або засновник іноземної фірми, то в такому випадку, згідно зі ст. 485 Митного кодексу України, йому загрожує штраф у розмірі до 300% митних платежів.
А якщо у вас вкрадуть авто – підете у поліцію? Будьте готові, що у вас навіть не візьмуть заяви, бо ж власник хто? Іноземець.
Рішення буде?
Старі автомобілі в Україні значно дорожчі, ніж в Європі. І різниця в ціні настільки істотна, що багато хто бачить сенс ризикувати своїми кровно заробленими. Це факт.
Чи може це тривати вічно? Ні. Хоча б тому, що зараз їздити на “євробляхах” можливо лише через неузгодженість дій двох державних організацій. А проблема набрала вже великих масштабів.
У парламенті є два законопроекти, які пропонують її вирішення. Причому авторства однієї групи депутатів. Якщо коротко, то якщо ці законопроекти стануть законами, пригнати, розмитнити із застосуванням пільгових ставок акцизного збору і поставити на облік можна буде будь-який автомобіль, без обмежень в році випуску та прив’язки до норм Євро, без сертифікації, тільки провівши техогляд такого авто. Власники авто на іноземній реєстрації зможуть легалізувати свої автомобілі. А також стане можливим без будь-яких обмежень продавати пригнані за зниженими ставками акцизу автомобілі як мінімум до кінця 2020 року.
Чи я за? Ні. Не поспішайте критикувати. Мої аргументи дуже прості.
Ну що таке ТО в Україні. Пару гривень – і все гаразд, машина така, як треба. Це не що інакше, а корупція, з якою боремося.
Далі. Так, дійсно, приблизно 95% українців “потягнути” норми Євро-5 не можуть. Але переконаний, треба не зменшувати норми й вимоги до автомобілів, а рівень життя українців підтягувати, щоб вони могли не просто дозволити собі, а без вагань купити таке авто.
Як казав Остап Бендер, “автомобіль, товариші, не розкіш, а засіб пересування!”.
І саме так має бути в Україні. І саме цим мала б зайнятись українська влада.
Та на жаль…
Рішення щодо машин на єврономерах буде точно.
Коли? Настане час виборів – настане час “євроблях”.
Амністія? Формат ще обговорюють. На такий фокус уже нібито погодилась ГО, яка нібито відстоює інтереси “євробляхарів”. Всі думають про себе, про свої оборудки, про свою вигоду.
Але точно можна сказати: рішення не буде продуманим і справедливим. В Україні це вже добра традиція: напередодні виборчих перегонів ухвалювати популістичні рішення.
Зайдіть на олх.пл і подивіться самі,авто як пишеться в статті 90 року і старше вже не має