Шаманізм — невід’ємна частина культури багатьох народів. Деякі з них існують і дотепер, але через недостатню інформацію сучасним людям важко уявити, чим займаються шамани. Найчастіше все зводиться до карикатурного образу людини в пір’ї, що б’є в бубон, щоб викликати дощ. В Інтернеті про це дуже мало достовірної інформації, тому ми вирішили взяти інтерв’ю в людини, яка випробувала шаманські практики на собі й може розповісти, як вони влаштовані зсередини.
Як Ви вирішили відправитися в Перу для проходження церемоній з аяваскою?
Моє рішення поїхати в Перу не було спонтанним. Узимку 2011 року ми групою з 5-ти людей відправилися вглиб тайги. Суворі морози й сніги не зупинили нас. Ми шукали нові знання, і сила вела нас. Нашою метою в цій зимовій експедиції по безлюдних лісах була гора Воттовара. Говорять, що ця гора — це одне із найтаємничіших місць північної півкулі. Людині, яка перебуває на ній, можуть прийти нові знання, нові відкриття, ідеї й натхнення. Кожному там приходить щось своє. Так вийшло, що саме там ми зрозуміли, що далі наш шлях лежить в амазонську сельву до перуанських шаманів, які вже тисячоліття працюють із аяваскою і духами місцевих рослин.
Ви не боялися відправитися в таке незвідане місце? На той момент ви якось готувалися чи вивчали цю тему?
Підготовка до поїздки зайняла близько року. Ми ретельно збирали інформацію про місцевість, куди мали вирушити, про шаманів і місця проведення церемоній аяваски. У той час аяваска не була такою популярною, як зараз, і інформації в Інтернеті було істотно менше. Планувався маршрут і всі організаційні деталі подорожі. І рівно через рік наша група вже сиділа в кріслах білосніжного лайнера, відправляючись назустріч невідомості.
У вашої команди були якісь спільні причини чи в кожної людини були свої особисті?
Треба розуміти, що рішення поїхати в Перу до шаманів на церемонії аяваски – це особистий рішення кожної людини. У всіх свої причини й завдання в такій подорожі. Мене підштовхнуло до такої подорожі саме те, що відбувалося в той час із мною. Інші люди їдуть по якихось своїх, їхніх особистим причинах. Хтось шукає у таких подорожах можливості змінитися самому або змінити своє життя. Хтось шукає видужання від хвороби, коли не залишилося більше жодних варіантів. У кожному разі, на мою думку, є одна головна й спільна причина майже для всіх, хто їде в таку поїздку – це спроба що-небудь змінити у своєму житті, довідатися про щось нове, доторкнутися до містичного досвіду й прадавньої традиції, які в основному вже загублені в сучасному західному світі. Де взагалі можна пройти такий обряд? Для людини, яка прагне пройти церемонії аяваски, існує кілька варіантів. Вона може вирушити в Перу, Бразилію або Еквадор, а також пройти короткострокові ретріти в країнах Європи, де легально проводяться такі обряди. Поїздки в Бразилію й Еквадор не такі популярні. Новачкові в цьому питанні складно вибрати центр, тому що їх у цій країні не так багато, як у Перу, а інформацію про них знайти складно. Нетривалі ретрити в Європі підходять для тих, хто не готовий летіти на інший континент і прагне пройти церемонії ближче до дому й у більш комфортних умовах. Але цей варіант не передбачає глибокого занурення в традицію амазонської медицини. Їх проводять шамани, яких привозять у Європу на певний строк саме для таких ретритів. Досвіди аяваски проходять в орендованих будинках, у відриві від тієї культури й тієї землі, на якій такі ритуали проводили місцеві племена тисячі років. Цей варіант більш швидкий і зручний, але гірший з погляду глибини переживання й можливості вирішити свої особисті завдання й проблеми. Для того щоб пройти свої перші церемонії з аяваскою й ближче стикнутися зі споконвічною традицією, кращий варіант поїздки в Перу, якщо дозволяють час і бюджет.
Тому ви вибрали для своєї поїздки саме Перу? Яка була ваша мета проходження обряду?
Що стосується особисто мене, як я вже сказала, знання про перуанську сельву прийшло до нас у шаманській подорожі. Шамани покликали нас, щоб поділитися досвідом і силою. Мені складно пояснити, як саме це відбулося, але, ми відчули, що наш шлях лежить саме в Перу. Початково моє прагнення до шаманізму почалося ще задовго до відвідування Перу. З 4-х років я бачила й знала трохи більше, ніж бачить більшість людей. У шаманізмі це називається «відкрите бачення». Мені доводилося якось жити й справлятися із цим дарунком на самоті. Але з віком я зрозуміла, що потрібен хтось, хто буде навчати й допоможе управляти цим баченням світу. І тоді до мене прийшов мій перший учитель. Саме він і привів мене й групу інших учасників у Перу. У цей найперший центр, де я пройшла свої перші досвіди з аяваскою і почала свій шлях навчання перуанському шаманізму й медицині народів Амазонії. Сама я не обирала, я довірилася інтуїції. Коли люди запитують мене, як обрати центр, у який вирушити, то я завжди говорю їм, що вони повинні слухати своє серце. Так трапилося і з нами: у 2012 році, довірившись своєму вчителеві, ми вирушили в перуанську сельву.
Що собою являють сучасні шамани? Як їх потрібно сприймати і яка їхня роль у центрах?
Перше, що повинна розуміти людина, яка прагне спробувати аяваску або піти на навчання до шамана, це те, що шаман – це звичайна людина. Багатьом людям властиво ідеалізувати все, що пов’язане із шаманською тематикою. Я бачила багатьох людей, які шукають отут гуру або святих. Розчарую вас – їх тут немає, принаймні особисто я їх не зустрічала. Гарний шаман – це професіонал у світі духів, енергетики й рослин. Такий шаман може визначити причину проблем людини, яка до нього приїхала, може допомогти побачити людині причину її хвороби й допомогти зрозуміти, як їй слід себе поводити, щоб зцілитися й досягти бажаної мети. Багато людей, які приїжджають у Перу не розуміють, що шаман не може зробити за них їх особисту роботу, яка необхідна для бажаних змін у житті або видужання. Часто людина тут розуміє найочевидніші речі, як, наприклад, необхідність зміни способу життя або відмови від шкідливих звичок. Саме після таких поїздок люди знаходять у собі сили змінити те, що вони побачили в церемоніях з амазонським варивом. Я жила в різних центрах, навчалася в шаманів Перу, Бразилії й Еквадору. Більшість із місцевих шаманів неохоче діляться своїми знаннями. Навчання й спілкування з людьми, які приїхали в Перу знайомитися з місцевими шаманськими практиками, сильно відрізняється від того спілкування, якого чекають люди, готуючись до поїздки й дивлячись ролики в Інтернеті про перуанський шаманізм. Методи, з якими працюють місцеві шамани при контакті з іноземцями, часто схожі на життєписи Кастанеди, що багатьох приводить до шоку або дратує. Головне в такій подорожі проявляти повагу до місцевих традицій, спробувати не оцінювати те, що відбувається, зі своєї точки зору, а спостерігати за роботою шамана й дослухатися до його рекомендацій. Шамани в безпечних і перевірених центрах аяваски уважно стежать за станом кожного учасника церемонії. З ними можна поговорити вдень через перекладача, якщо, звісно, ви самі не знаєте іспанської мови. Важливо зосередитися на тій меті, для якої ви приїхали в Перу, дотримуватися рекомендацій шамана, дотримуватися правил того центру, у якому ви перебуваєте, і максимально зосередитися на своєму досвіді, на своїх внутрішніх процесах. Якщо щось турбує або тривожить людину, то вона завжди може описати свою проблему шаманові, з яким працює, який візьме до уваги поточний стан людини й урахує це в подальшій роботі з нею.
Що собою являють церемонії?
Церемонії аяваски проводяться в спеціальному приміщенні, яке за формою нагадує шатро, десь круглої форми, десь у формі піраміди, яке називається «малока». Церемонії з аяваскою проводяться тільки в нічний час. Увечері, незадовго до церемонії, учасники збираються в малоці й чекають, поки шаман, який буде вести цю церемонію, почне розливати аяваску. Кожний учасник процесу підходить до шамана, де випиває свою порцію аяваски, а опісля лягає назад на свій матрац. У малоці виключають світло, і всі учасники церемонії чекають ефекту. Зазвичай ефект з’являється через годину. Після цього курандеро, так називаються шамани в Перу, починають співати свої пісні – ікароси. Як правило, ікароси співають мовою шипібо. За допомогою цих пісень шамани працюють із людьми, які приїхали на церемонію, – це найважливіша частина церемоній. Після того як мине кілька годин і аяваска припинить діяти, учасники розходяться по своїх будиночках, щоб не заважати один одному, відпочити й осмислити отриманий досвід.
Давайте поговоримо про сам курс. Що таке аяваска і як її використовують? Як вона працює? Чи правда, що її дія викликає галюцинації? Наскільки це може бути небезпечно для здоров’я?
Аяваска – це відвар, який містить у собі дві рослини, саму ліану аяваску й листя чакруни. У різних традиціях і родинах аяваска готується по-різному, у кожної родини свої традиції й рецепти приготування. У цілому шаман використовує від 5 до 20 різних рослин для готування відвару. Сама аяваска викликає лише блювоту, вона не дасть потрібного ефекту, якщо не додати туди листя чакруни. Також є шамани, які використовують чисту аяваску. Але, що б ви не прочитали, скільки б ваших друзів не розповідали б вам про свій досвід, це лише слова. Ні відео, ні книги, ні розповіді не дадуть вам навіть п’яти відсотків уявлення реального досвіду. Мабуть, це одна з тих незбагненних речей у світі, їй немає пояснення, і всі розповіді про це так і залишаться боязкою спробою передати чужий досвід або поділитися сухими хімічними формулами. Потрібно зрозуміти лише одне: для шаманів аяваска – це дух, жива субстанція на дні вашої склянки, яка є безпечною, якщо ви виконуєте правила, у тому числі місячну дієту. Перуанці називають аяваску медициною, до неї ставляться саме як до ліків, а не як до галюциногенного відвару. Ефект може бути найрізноманітнішим і залежить від індивідуальних особливостей кожної людини. Це можуть бути як галюцинації, так і повна відсутність ефекту в перших церемоніях – ефект неможливо вгадати заздалегідь.
Скільки часу зайняв курс? Які процедури були? Де доводилося жити? Чи багато інших учасників було разом із вами?
Як правило, для першого повноцінного курсу аяваски досить від 10 до 14 днів, потрібно враховувати, що перші 3 дні церемоній — це просто чищення організму. І тільки потім починається робота щодо вашого запиту. Процедури залежать від того центру, у який ви відправляєтеся. У центрі, з яким ми зараз співробітничаємо, включено багато різних процедур, окрім церемоній аяваски: це й душ із квітів, парові лазні з рослин, ріпоте для очищення носа й горла й багато чого іншого. Ну й, звісно, це дієти зі спеціальними рослинами, які для вас підбирає шаман. Це найважливіша частина, яку проводить для вас шаман. Він з’єднує вас із духом вашої рослини. І всі дні перебування в центрі ви ведете аскетичний, відокремлений спосіб життя. У центрі також є інші учасники, але це не заважає вашій самоті, тому що кожний живе у своєму особистому будиночку. Ми називаємо їх тут тамбо. Це теж важлива частина дієти. Центр, де я зараз працюю, знаходиться в горах міста Тинго-Марія, і по вихідних ми проводимо екскурсії для всіх бажаючих. Гарні печери, гори й водоспади оточують це мальовниче місце. Кількість учасників, як правило, залежить від сезону. Це може бути 5 людей, а може бути й 20.
Чи вийшло у вас досягнути потрібного результату?
Кожний досвід унікальний. Зараз уже в ролі провідника я бачу різні досвіди. І мені радісно спостерігати, як людина зцілюється. Більше того, приємно одержувати слова подяки згодом, коли людина уже змогла себе реалізувати. Що стосується мого особистого досвіду – так, я із упевненістю можу сказати: шлях амазонської медицини відкрив мені двері в новий світ і позбавив від багатьох страхів і проблем. Я знайшла тут себе, знайшла справу свого життя. Амазонська медицина навчила мене працювати з нашими рослинами. І тому тепер, вертаючись додому, я вивчаю наші рослини, щоб повернути загублені знання наших предків. Адже вони не знали пігулок, вони використовували трави й інші рослини для лікування хвороб, як зараз це роблять шамани шипібо.
Чи багато противників у такого рода медицини? Чому багато хто з упередженням до неї ставиться?
У більшості країн світу аяваска поза законом. Її прирівнюють до наркотичних речовин. Із цієї причини противників у такого роду медицини досить. Але потрібно розуміти, що аяваску використовували різні народи й культури тисячі років. У Перу аяваску визнали культурним надбанням країни. Культура перуанських шаманів дуже відрізняється від нашої західної. Треба розуміти, що для того, щоб у чомусь розібратися, потрібно розібратися в цьому самому. Кожна людина сама обирає, у що вірити й що вважати правдою. Люди, які приїжджають у Перу на такі ретрити, роблять саме це – одержують досвід там, де аяваска використовувалася дуже тривалий час. І тільки після того, як людина отримає такий досвід, вона може судити про те, що ж таке аяваска: наркотик чи медицина.
