Військові авіатори – це закрита каста зі своїм сленгом, традиціями й жартами.
А цю історію років 20 тому розповів один старий капітан-технік, пише Репортер.
На фото: винищувач МіГ-29 на аеродромі в Івано-Франківську
Ще з радянських часів існувала своєрідна перевірка на профпридатність молодих техніків літаків – такий собі обряд ініціації. Рівень підготовки лейтенантів був дуже різним. Одні добре орієнтувались у складній авіатехніці, інші ж смутно уявляли, з якого боку підступитись до літака, тож їх часто розігрували.
З 1980-х на озброєнні авіаполків, що стояли у Франківську, були винищувачі МіГ-29. В день польотів усі літаки вишиковують в ряд на великому бетонному майданчику – ЦЗП (централізований заправник пальним). Під плитами проходить трубопровід, а зверху є роздавальні колонки, до яких підключають винищувачі. Навколо літаків завжди копирсається багато персоналу, під’їжджає та від’їжджає спецтехніка. Серед цього шуму-гаму старий капітан кличе молодого лейтенанта і каже: «А сходи-но до борта № 17 і попроси там пів відра компресії». Усі навколо розуміють, що компресія – це тиск у шинах, але далі працюють з серйозними обличчями.
Лейтенант бере відро, прямує куди сказали й там чемно повідомляє, що капітан такий-то просить пів відра компресії. Місцевий стартех миттєво орієнтується у ситуації, каже лейтенанту поставити відро під хвіст винищувача та накачати собі тої компресії рулем висоти – це така планка у хвості. Лейтенант качає, це важко, впріває, але качає. Навколо всі ледве стримують сміх.
– Але там нічого не капає! – скаржиться юний офіцер.
– Качай швидше, там, певно, повітряний корок утворився, – незворушно відповідає старший технік.
Лейтенант прискорюється, усі навколо вже ржуть вголос, нарешті шеф припиняє знущання.
«Добре, хлопче, стривай, – говорить технік. – Скажеш начальнику, що в мене компресія закінчилась. Але я чув, що на дев’ятому борті вона ще є».
Приїхав генерал на провірку до ракетщиків…
Вся техніка вишикувана, ідеально вимита і підмальована.
На підніжці одного з тягачів ракети хтось забув обталяпане фарбами відро з брудними пензлями…
“Что это такое !!!” заревів генерал.
Солдат-водій не розгубився – ” Товарищ генерал, это рентгеноультрарадиогаммасреднечастотный уловитель” .
“Вижу, что гама…ультра…Mать его, как там его…
Cпрашиваю- ПОЧЕМУ НЕ ПОКРАШЕН ?!!!!” …
У радянській армії всі жарти однакові. Колись у ДШБ під Новгородом посилали новачків з відром іскри набрати, щоб ГАЗ-66 завести. Але то були прості хлопці, часто з глухих сіл, тому й не дивно, що вони відрами іскри набирали. А тут офіцери – і теж бовани, ще й з закритої касти.