Колишній капітан ФК “Прикарпаття” має благородне хобі – донорство крові.
Про це футболіст розповів у інтерв’ю інтернет-виданню Sportarena.com.
От за ним щось таке можна було б запідозрити – на полі Володя Боришкевич завжди був ватажком, який самовіддано не уникав єдиноборств і вів за собою команду. Таким виявився і за межами поля. Завершивши виступи за “Прикарпаття” по ходу поточного сезону, він поки що не продовжує кар’єру. Зате 33-річний півзахисник увійшов до когорти донорів України, і таким чином допомагає людям, яким потрібна медична допомога й ця кров може врятувати їм життя.
– На фото ви в лікарні здаєте кров. Як давно займаєтеся донорством і звідки виникла така ідея?
– Коли вперше здав кров – точно не пам’ятаю, але це було точно для когось із друзів в жіночу консультацію перед родами, бо по тих чи інших причинах мої друзі не могли здати. Так якось і пішло.
З того часу регулярно здаю кров по 3-4 рази на рік. Це якось цього року я лише вперше здав вчора (бесіда пройшла в четвер, – прим. Sport Arena), бо ця пандемія наламала всі плани. Як такої, ідеї не було – сама вона вийшла. Якось ми з командою здавали разом кров і тоді мені лікарі запропонували – чи не хотів би я стати донором України? Я в принципі погодився на це, бо яка різниця – і так здаю. З того часу роблю це регулярно.
– Чи знаєте, кому саме дістається ваша кров? Для вас це має значення?
– Так, для мене має значення для кого це, кому дістанеться кров. Нещодавно здавав для дівчинки 23-літньої Христини Гавриш – побачив пост у фейсбуці, що треба кров 2+ (знайома запостила, я перепитав у неї, чи дійсно потрібно).
Переважно здаю кров конкретно для когось, але пару разів просто здавав – не мав різниці, лиш би пішло на благо тих, кому це зараз потрібно. Можливо, хоч цим допоможу комусь…
Взагалі, якби люди знали й замислювалися, що в лікарнях існує постійна потреба донорської крові, багато хто, думаю, долучився б. Лікарі постійно про це інформують. Проводяться заходи зі збирання крові. Хочеться, щоб про це знали більше людей.
– Загалом, чи рахували рази/літри, скільки здавали крові за весь час?
– Ні, не рахував літри. Зараз буду згадувати. Здавав уже разів 15-20 десь по 450 грам.
– Чи здавали кров, коли були діючим професіональним гравцем?
– Так, неодноразово.
– Як швидко організм відновлюється після цього? У той день ви могли повноцінно працювати чи тренуватися?
– Так. Бувало, здавав зранку кров, а вже ввечері тренувався, так як і всі.
– А як зараз ваші справи? Що робите після того, як залишили Команду рідного краю?
– Все добре в мене, от тільки на даний момент мені не можна грати в футбол і взагалі займатися спортом, бо маю травму з пахом, привідним м’язом і сухожиллями. Тому зараз на реабілітації – можливо, ще місяць треба буде поробити якісь фізпроцедури, але це вже лікарка точно скаже на днях, коли потраплю до неї на прийом після МРТ.
– Кілька слів про “Прикарпаття”. Болісно команда сприймає зміну поколінь. Вірите в її перспективи чи десь достроково розсталися з вашою “бригадою”?
– Не знаю, чи болісно, чи не болісно. Там є керівництво, їм видніше зараз. Чи вірю в перспективу? Так, вірю. Є кілька хороших молодих хлопців і я їм бажаю, щоб вони, побільше ігор виграли і щонайвище піднялися в турнірній таблиці.
– Як вам нинішня Перша ліга?
– Наразі Перша ліга – це досить хороший рівень. Багато потужних команд і висококласних виконавців є, які пройшли Favbet Лігу. Я вам так скажу – кожна команда цікава по-своєму, тому цікаво слідкувати за Першою лігою.
