Після повені в прибережжі найбільшої річки країни загострилася проблема сміття, яке потоки вимили із лісів і ярів.
Уявімо ситуацію. Ви сплавляєтеся Дністром. Лежите собі на плоту або гребете у човні, споглядаєте безхмарну синяву неба, раз-по-раз перекреслену крилами птахів. Вслухаєтеся в їхній спів. Насолоджуєтеся відблиском сонця у тихій воді, навколишніми берегами Дністровського каньйону. Відчуття, наче перемістилися десь у парк юрського періоду. Але така подорож не може тривати вічно. Треба пришвартуватися до берега. Тут на туристів зчаста чекають неприємні несподіванки. Про це пише Бліц-Інфо з посиланням на Голос України.
Після червневої повені Дністер уже повернувся у своє звичне русло. Та велика вода залишила по собі “подарунки” у вигляді замулених гілок, нанесеного сміття. Воно зачепилося на прибережних корчах. Пластикові пляшки вщент встелили виярки. Пакети розвіюються на гілках, як парашути.
Увесь цей непотріб потрапив на береги не тільки із верхів’я річки. Його нанесли численні потоки зі схилів Дністра. Все, що туди поскидали за рік мешканці навколишніх сіл, сповзло вниз разом із намулом та вирваними із коренем кущами.
Ця проблема не перший рік турбує екологів та громадських активістів. Ще в 2012-му засновник громадської організації “Золоте Руно” Сергій Дідич (відомий опісля як активний майданівець та Герой Небесної Сотні) зорганізував молодь до прибирання дністерських берегів. Нині його працю продовжує Михайло Ковтун, директор Дністровського регіонального ландшафтного парку імені Сергія Дідича.
“Одним із напрямів діяльності адміністрації парку є просвітницька робота в громадах, сприяння екологічній діяльності сільських рад. Сміття в парку та припаркових територіях прибираємо разом із активістами та навіть туристами, організовуємо такі екостежки. Однак вічно так тривати не може. Спільно з громадською організацією “Гірський рятувальний центр” прагнемо навчити культури сортування та переробки пластику. Шукаємо механізми, щоб підприємцям було вигідно приїжджати до сіл і забирати пресовані пляшки та інший пластиковий непотріб. Плануємо запустити лінію із переробки пластику на вуличні меблі: лавки, столи, огорожі для клумб тощо. Спільно вже зібрали майже 40 тис. грн для придбання пресу. Кожна людина може стати фундатором цього проекту, долучитися через електронну платформу https://biggggidea.com/project/majsternya-pererobki-plastiku-ecoreactive. Залишилося ще два місяці, тож за цей час необхідні 90 тис. грн наберемо. Отоді фонд “Відродження” подвоїть зібрану суму. Такий цікавий проект стимулює”, — розповів Михайло Ковтун.
Таке соціальне підприємництво має об’єднати громади. Головне — запустити процес. Бо в містах сортувати сміття легше. А як переконати в цьому жителів невеличкого, віддаленого від цивілізації населеного пункту? Тут місцеві мешканці не знаходять іншого шляху позбутися непотребу, як тишком-нишком винести його десь у яр чи лісок. Михайло Ковтун каже, що між населеними пунктами проведуть конкурс. Хто більше заготовить пластику, той отримає із уже переробленої сировини цікаві інсталяції.
Важливо донести, що привабливість придністерських територій для туристів має й економічну складову. Що більше майданчиків для зупинки учасників сплавів, то активніше вони тут відпочиватимуть. Якщо місцеві громади запропонують охочим до нового мандрівникам якісь особливості: історичні храми, легенди, та ще й пригостять якимись місцевими смаколиками.
І таких прикладів уздовж Дністра є чимало. Згадаймо равликову ферму в селі Копачинцях Городенківського району. В селі Новий Мартинів Галицького району нещодавно відкрили історично-релігійний центр “Гора над Дністром”. Над річкою возвеличуються сакральні інсталяції. Є тут альпінарії, сад зі згадуваними в Біблії деревами. Задумали ще в 2015 році тут, на горі, створити Хресну дорогу. А згодом поєднали релігійну й туристичну складові, залучили проектні кошти із обласного та районного бюджетів.
Сільський голова Михайло Кропельницький каже, що це надихнуло громаду, на будівництві працювали всім селом.