Людська душа завжди тягнеться до прекрасного. Тому навіть у теперішні нелегкі часи є попит на предмети мистецтва, зокрема на картини.
Однак перш ніж прикрасити картинами своє помешкання, варто з’ясувати, наскільки високою є їхня мистецька цінність і яку суму доведеться викласти за те, щоб додати до свого життєвого простору часточку краси та гармонії, пише Західний кур’єр.
Івано-франківські покупці часто цікавляться пейзажами. Картина Ореста Кузіва.
Живопис– на рівні
«В нашому регіоні є художники різних професійних рівнів, – зауважує мистецтвознавець Ірина Матоліч. – Аматори і професіонали, початківці й досвідчені митці. Тому з упевненістю можу сказати, що в Івано-Франківську живуть і працюють художники з досить високим професійним рівнем, які гідно можуть конкурувати з митцями з інших регіонів. Деякі з них можуть скласти конкуренцію іншим авторам навіть на міжнародному рівні. Щоправда, багато хто з молодшого покоління, відчуваючи брак знань і досвіду, переїжджає у великі міста – Київ, Львів тощо. Всім відомо, що місцевий Інститут мистецтв не дає тих знань та практичних навиків, які можна здобути у Львівській національній академії мистецтв чи Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури у Києві. А тому частина митців намагається відразу вступити туди на навчання, або ж здобути ще одну вищу освіту».
Карпатські краєвиди незмінно користуються популярністю. Картина Богдана Шипайла.
Що стосується покупців картин, то, за словами пані Ірини, в Івано-Франківську найкраще купують реалістичні картини. Це детально промальовані натюрморти, гірські пейзажі, різнопланові види рідного міста, анімалістика, зображення ангелів тощо. Найчастіше це якісний кітч. Значно рідше – абстрактні композиції, графічні роботи.
Більшість покупців обирає картину, орієнтуючись на те, що подобається. Бували випадки, коли клієнт чітко підбирав роботу під інтер’єр. Є й такі зацікавлені особи, що хочуть з’ясувати про ту чи іншу роботу всі деталі: автор, сюжет, розміри, кольорова гама, техніка та матеріали виконання.
Бувають комічні ситуації, коли клієнт хоче придбати роботу конкретного розміру. Для нього неважливо, що саме зображено на картині, а більше хвилює конкретний розмір, бо він хоче замаскувати якийсь недолік на стіні.
Окрема категорія любителів живопису – люди, які купують картини, пов’язані з якимись особистими спогадами. Так, був випадок, коли чоловік придбав у подарунок дружині картину з церквою, в якій вони вінчалися. Інколи ділові люди обирають картини, на яких зображений будинок, де розташований їхній офіс.
Квіткові композиції добре прикрашають інтер’єр. Картина Антона Яцика.
Краса за гривні, долари та євро
Місцеві художники найчастіше продають свої роботи у Фортечній галереї «Бастіон» та в галереї-рамарні «Цмок» на вул. Незалежності. Останнім часом набули великої популярності також онлайн-майданчики для продажу сучасного візуального мистецтва. До прикладу, відомою є спільнота «Сіль/Соль» у мережі Фейсбук,ініціатором створення якої виступив відомий київський арт-менеджер і галерист Євген Карась.
Є також місцевий арт-майданчик ‒ «Кава», створений художником і журналістом Ігорем Роп’яником. В обох випадках роботи проходять попередню модерацію і досить добре продаються.
За словами пані Ірини, вартість найдорожчих живописних творів місцевих художників, про які їй доводилися чути, сягала 4-6 тис. Євро. Найдешевші – до 1 тис. грн., як правило, невеликого розміру. Їх здебільшого продають художники- початківці та аматори. Варто зазначити, що більша частина картин, які продають місцеві автори, відправляється за кордон (70-80%).
Деякі картини місцевих митців висвітлюють злободенні теми. Картина Романа Бончука.
Для того, щоб продати картину через галерею, достатньо, щоб це була так звана «продажна» картина. Це має бути якісна кітчева робота. Але варто ще раз наголосити – якісна. «Пробитися» у галерею для художника зазвичай нескладно, оскільки місцеві заклади презентують різнорівневі проекти – від виставок дитячого малюнка до серйозних концептуальних заходів. Таким чином залучається широка аудиторія глядачів.
В інтернет-спільноті «Сіль/Соль» представлено багато робіт місцевих митців. Ціна значною мірою залежить від розміру картини і техніки виконання. На ціну також впливатиме, чи робота оформлена, тобто чи має вона раму. Так, картину місцевого автора, написану акварельними фарбами, розміром 32х23 см.тут можна придбати за ціною від 1500 до 3500 грн. Роботи, написані олійною фарбою, вартують дорожче.
До прикладу, олійний натюрморт розміром 45х70 см. тут продають за 4500 грн. Пейзаж розміром 30х40 см., написаний олійними фарбами, пропонують за 2400 грн. Графіка коштує дешевше – наприклад, за роботу розміром 44х24 см. просять 700 грн. Деякі продавці виставляють ціни у доларах чи євро.
Олена БУЧИК
Коментарі
Антон Яцик, художник:
– Всі художники, яких я знаю в Івано-Франківську та області, дуже талановиті, вони «творять серцем». Їхні твори відрізняються своєю майстерністю і креативністю, автори постійно експериментують, шукають нові техніки, матеріали.Звичайно, всі художники Івано-Франківської області знайомі між собою. Хтось вчився разом,хтось у когось вчився, разом їздили на пленери чи брали участь у конкурсах. Не можу сказати,що вони всі між собою друзі, але добрі колеги – точно. Всі намагаються по можливості відвідувати виставки одне одного,коментувати і поширювати нові роботи в соцмережах, а це, повірте, дуже велика підтримка.
Я вважаю, що наші художники можуть скласти конкуренцію митцям зі столиці та інших країн. Всі вони намагаються вийти на міжнародний рівень, для цього важко працюють, і їх навіть не зупиняють перешкоди на різних етапах. Мистецтво потребує великих грошових затрат на матеріали. Щоб отримати кошти, роботи треба продавати, а тут виникає проблема – їх десь треба виставляти, а в нашому місті на пальцях однієї руки можна порахувати мистецькі площадки, де кількість місць обмежена,а умови розміщення не завжди такі, як очікуєш. Щоправда, є один позитив – у нашому місті з’явилась реально крута мистецька платформа – це Фортечна галерея «Бастіон», де можуть одночасно відбуватися виставки фотографії, різних видів живопису,рукоділля на приємних для митців умовах.
В Києві та в інших країнах художники мають більший доступ до галерей, міжнародних художніх конкурсів, грантів та спонсорів,а це в свою чергу полегшує творчий ріст. В нашій країні художнику,навіть дуже талановитому, важко вийти на міжнародний рівень з відповідною оцінкою своїх творів, якщо він не має державної підтримки, допомоги спонсора та не співпрацює з галереями. Закордоном держава підтримує своїх митців грантами, надає майстерні для творчості та заохочує митців іншими способами.Але я у своєму творчому житті, яке нагадує «біг з перешкодами», переконався,що багато залежить і від того, як ти сприймаєш цей світ, які люди тебе оточують та підтримують у творчих пошуках і твоєму бажанні щось добре і світле залишити по собі в цьому житті.
Орест Кузів, художник:
– Я вважаю, що наші художники можуть успішно конкурувати з митцями з Києва, Харкова, Львова. Але варто зауважити, що в цих містах кількісно більше художників високого рівня. Це пояснюється тим, що в цих містах є Академії мистецтв. На мою думку, найбільш високий мистецький рівень у харківських художників. Це пояснюється тим, що більшість викладачів Харківської академії мистецтв ще за Радянського Союзу навчалася в Петербурзькій академії мистецтв, відомій високим рівнем підготовки митців.
Якщо говорити про художників з інших країн, наприклад, з Польщі, на мою думку, багато з них поступаються своїм рівнем українським митцям, навіть якщо говорити про митців, які навчалися у Краківській чи навіть Віденській академії мистецтв. На мій погляд, випускники Київської, Львівської та Харківської академій мистецтв мають кращу мистецьку підготовку. Тому наші митці можуть гідно представляти свої роботи в інших країнах і конкурувати зі словацькими, польськими, німецькими та австрійськими художниками.
Взагалі, це стосується всіх художників пострадянського простору. Наприклад, незабаром відбудеться посмертна виставка художника Едуарда Ніконорова, випускника Київської академії мистецтв. Його роботи дуже високого рівня, він був учнем відомого українського художника Миколи Стороженка. Зрозуміло, що його роботи можуть бути гідно представлені у будь-якій країні світу. Серед місцевих художників більшість (приблизно 70-75%) є випускниками Інституту мистецтв ПНУ імені В. Стефаника, близько 25% навчалися у Львівській академії мистецтв і близько 5% – у Києві чи Харкові. А в нас більше навчають декоративного, орнаментального мистецтва, ніж навикам справжнього живопису.
