Я все це вже бачив. У 2010 – 2013 роках. Я бачив, як зривалася програма з МВФ. Як за відсутності зовнішніх вливань і в присутності внутрішнього пограбування емітували мільярди гривень.
З саміту Україна – ЄС Володимир Зеленський повернувся на щиті. Хоча влада вже встигла оголосити два візити президента – до Великобританії і Брюсселя мало не історичними досягненнями. Головною новиною з міжнародних полів стало те, що у нас не відберуть безвізовий режим з ЄС. Про що урочисто оголосила прес-секретар президента Юлія Мендель. Інформація безсумнівно приємна. Як почути від когось, хто вийшов з убиральні: “Сьогодні я помив руки”.
Також, багато, думаю, запам’ятали повідомлення прес-служби Банкової про те, що президент «привіз з Великобританії 2,5 мільярда фунтів стерлінгів”. Настільки екстравагантна інформаційна подача швидше асоціювалася не з новиною про відкриття кредитної лінії для закупівлі британських товарів і послуг, а як мінімум про сюжет фільму Гая Річі. Сподіваюся, заради того щоб “привезти в Україну 2,5 мільярда фунтів” нашому президенту не довелося витягувати найбільший в світі діамант з кишечника собаки і тікати густими дібровами Йоркшира від банди ірландців.
Разом з тим, для того, щоб зрозуміти з якими проблемами реально зіткнулася Україна, досить почитати спільну заяву України і ЄС за підсумками саміту. Незважаючи на підтвердження своїх зобов’язань щодо України, засудження Росії і так далі, лишень один пункт змушує задуматися над цим сигналом, який передав Володимиру Зеленському та всім нам ЄС. І мова тут не йде про тих пунктах, в яких наголошується на необхідності деолігархізації, структурних реформ і незалежної антикорупційної політики. Подібні слова зрештою звучать завжди. Ні, в спільній заяві сказано, що макрофінансова допомога ЄС (близько 1,6 мільярда євро) буде надана Україні тільки в разі, якщо наша країна залишиться в програмі співпраці з МВФ. Відтепер реальні, а не символічні, відносини з Європою залежать від того, чи буде Україна здатна виконувати взяті на себе зобов’язання перед Фондом. І тут я навмисно пишу “Україна”, а не “Зеленський”, бо наявність грошей в казні і майбутня економічна катастрофа в разі відмови МВФ від кредитування нашої країни – стосується кожного з нас.
І якщо говорити про перспективи співпраці з Фондом – треба визнати що вони вельми туманні. Ні, не подумайте, ніякої прямої відмови немає. МВФ в принципі ніколи не відмовляється. Фонд проводить консультації. Які можуть йти до нескінченності в разі, якщо влада країни-реципієнта намагається корчити з себе дурня. Прямої відмови немає. І саме на цьому фокусуються нукери Зеленського в той час, як президент з гордою капітанською виправкою зображує тверду рішучість на містку корабля, що тоне.
Про те, що правління Фонду перебуває в шоці свідчить хоча б остання різка заява щодо сумнівів в незалежності Нацбанку, яка з’явилася після доган, які впаяли заступникам глави НБУ Рожкової і Сологубу. За їх критичні заяви щодо курсу Нацбанку при новому главі – ставленику Зеленського. Один з членів ради Нацбанку Віталій Шапран пішов ще далі, наговорив дичини про те, що в 90-х їх могли б взагалі за таке розстріляти в під’їзді.
Літній перехід на програму stand-by – програму порційного вливання кредитних грошей замість постійної лінії – здавалося б мав протверезити Зеленського. Однак з того часу влада встигла зробити перший крок до знищення НАБУ через Конституційний суд – а повірте, плівки судді Вовка, де він міркує про свій вплив на суддів КС – в штаб-квартирі МВФ прослухали дуже уважно. Обрала до конкурсної комісії з відбору глави Спеціалізованої антикорупційної прокуратури якихось мутних типів, що не відповідають умовам закону і здорового глузду. Підготувала чергову порцію індульгенцій для Коломойського – у вигляді погашення боргів контрольованої ним “Укрнафти” з бюджету. Прилад був покладений на всі умови МВФ з такою щирою безпосередністю, що все це стало нагадувати часи Віктора Януковича.
В принципі російсько-олігархічна група – ці вічні супротивники “зовнішнього західного управління” на користь Москви – можуть святкувати. Без “зовнішнього управління соросівського МВФ” країну можна вільно грабувати ще років зо два. Способи грабунку теж вигадувати не треба: прямі дотації з бюджету, рефінанс з фіктивними кредитами, паразитування на держпідприємствах, скручування ПДВ і так далі. Можна навіть знову перезаснувати схему з облігаціями внутрішньої валютної позики імені Саші Стоматолога і Саші Клименка.
За це все заплатить звичайно ж пересічний українець – той самий, який бездумно привів чесного хлопця з “Кварталу” до влади півтора роки тому. Цього простого українця вже почали готувати до нової реальності. У своєму останньому інтерв’ю програмі “Перша Шпальта” міністр фінансів Сергій Марченко вже заспівав, що без грошей МВФ ми проживемо. Просто це буде дієта без м’яса і десерту – вегетаріанська дієта. Це не гіпербола – він так і сказав. Міністр зміг витончено сформулювати нашу з вами долю в разі, якщо Володимир Зеленський буде наполягати на своєму протистоянні світовому капіталізму в особі МВФ. Ми будемо жерти траву! А міністр Марченко і йому подібні – віщати нам про користь трав’яної дієти сидячи в модному стейкхаусі.
І коли я бачу весь цей безсоромний ідіотизм – мене охоплює дежавю. Я все це вже бачив. У 2010 – 2013 роках. Я бачив, як зривалася програма з МВФ. Як за відсутності зовнішніх вливань і в присутності внутрішнього пограбування емітували мільярди гривень. А курсова стабільність, а відтак і стабільність цінова, підтримувалися постійним спалюванням золотовалютних резервів. Ми всі пам’ятаємо, що політика донецького бандитського наїзду на бюджет і країну закінчилася зустріччю в Сочі, російськими грошима, зривом підписання Угоди про Асоціацію, Майданом, сплеском національної самосвідомості, жертвами, ганебною втечею в Ростов, вироком.
І відмінність Володимира Зеленського від Віктора Януковича тільки в тому, що чинний президент можливо отримає з процесу розграбування країни менші відсотки. І в тому, що бігти йому згодом буде нікуди. Ростов не гумовий. Всі ті сили, які зараз приготувалися до останнього хапку перед повним банкрутством країни, просто виставлять Володимира Олександровича за поріг, залишивши того наодинці з розлюченим суспільством. І скажуть – ось він, крайній.
Кажуть, що в оточенні Зеленського позаочі називають “вакуумом”. Добре б цей “вакуум” чимось наповнився. Хоча б почуттям страху за своє майбутнє.
Сергій Висоцький Народний депутат VIII скликання
Нагадаємо, що
