На висоті 1450 метрів над рівнем моря розміщена сніголавинна метеорологічна станція “Пожежевська” — на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Саме тут увесь рік фахівці стежать за станом снігового покриву гір, а також фіксують погодні дані, які потім використовують у прогнозах. Щоб дізнатись про особливості роботи метеорологічної станції, вирушаю туди, пише Експрес.
…7.00. До контрольно-пропускного пункту Говерлянського природоохоронного науково-дослідного відділення під’їждждає невеличкий бус із усміхненим водієм. Це — Михайло Довганюк, начальник метеорологічної станції. Чоловікові — 70 років, 48 з яких він працює на “Пожежевській”.
“На станції працює десятеро осіб. Позмінно по двоє-троє. Кожна команда має пробути там цілий тиждень, покидати станцію без дозволу та крайньої необхідності суворо заборонено”, — розповідає начальник.
Раптом наш бус сповільнює хід, а потім буксує — через велику кількість снігу решту шляху ми долаємо пішки.
“Небезпечні звірі тут водяться?” — питаю у свого провідника, помітивши чиїсь сліди.
“Аякже, — відповідає він. — Декілька років тому до нас на станцію забрів ведмідь. “Похазяйнував” там, розтрощив грунтові термометри і пішов. А одного разу я натрапив на слід вовка — завбільшки з кулак! Коли розповів про це місцевому єгерю, той сказав, що полює на поганця вже чотири роки. Згодом його нарешті вполювали, туша заважила майже 80 кілограмів!”
..Ми виходимо на полонину, перед нами — “Пожежевська”. Піднімаємося по схилу й опиняємося на території станції: звичайна на вигляд хата, попри стіну складені дрова. Поряд з будівлею — майданчик зі спеціальними приборами, літній туалет, вітряк та дві сонячні панелі.
Всередині станції тепло та чисто. Заходжу в один з кабінетів. Чоловік в окулярах розгадує кросворд. Позаду нього — ноутбук, великий журнал та настільна лампа. Під стіною — ліжко.
Це — 55-річний Василь Тимінський. На станції працює 31 рік — техніком-метеорологом. Основна його робота, як і інших працівників, кожні три години фіксувати показники погоди: температуру повітря, грунту, висоту снігу, наявність опадів та інших атмосферних явищ, висоту хмар, їхню класифікацію згідно з міжнародним кадастром, атмосферний тиск, вологість.
Ці дані пан Василь переформатовує у коротку телеграму, яку надсилає у Київський гідрометцентр, де її використовують для прогнозів погоди, а також вносить цифри у журнал.
Що цікаво, інтернет на базі провели декілька років тому. А раніше метеорологи передавали цифри в Яремче по рації, а ті вже надсилали інформацію у Київ. Також даними із “Пожежевської” користуються Швеція, Австрія, Польща, Чехія та Румунія, з якими співпрацює український метеоцентр.
За словами Михайла Довганюка, час до часу на станції приймають і туристів.
“Якщо сильно погіршилася погода і спуск стає небезпечним для життя, якщо комусь стало погано, хтось травмувався — приймаємо в нас, — каже чоловік. — Якось на станцію завітали двоє поляків. Тоді була висока лавинна небезпека, проте чоловіки не хотіли дослухатися до наших застережень. Вони хизувалися тим, що підкорювали найвищі гірські хребти світу, і Карпати їх зовсім не лякають. Вони пішли далі, а за певний час один із них повернувся. Попросив працівників піти з ним та допомогти компаньйону, бо того засипала лавина. Чергові “Пожежевської” дісталися місця пригоди та відкопали чоловіка, проте він уже не дихав”.
Цікаво, що жінки на станції не працюють.
“Знаєте, працівники живуть тут цілий тиждень. Природно, що між чоловіками й жінками могли б виникати почуття, які заважали б зосередитися на роботі, — пояснює начальник станції. — А якось на станції навіть стався трагічний випадок — одна жінка вчинила самогубство. Ймовірно, через почуття до колишнього працівника. Саме з того часу робота жінок на станції — табу”.
“Як відзначаєте свята? Ваші працівники ж, напевно, тут і Великдень, і Новий рік зустрічають”, — запитую пана Михайла.
Той у відповідь усміхається: “По-скромному. Та й на станції заборонено вживати спиртне”.
Виходимо з паном Михайлом надвір і йдемо на майданчик. Чоловік показує будку на підйомі та відчиняє її дверцята. Там заховані термометри. Також на майданчику є флюгери, опадомір та плювіограф, який застосовують улітку для постійної реєстрації рідких атмосферних опадів, їх інтенсивності тощо.
“Погано, що в нас немає стабільної електрики, — скаржиться начальник станції. — Провести її сюди коштувало б державі два мільйони гривень, але наразі на нас такі гроші витрачати не хочуть. Тепер основне джерело енергії — дизельні генератори”.
…Насамкінець, зробивши декілька фото Чорногірського хребта, ми з паном Михайлом починаємо спуск. Останні хмаринки розтанули, розбившись об чуби масивних гір, а кривий карпатський горизонт став повільно зникати за гострими кінчиками смерек. Сьогодні на “Пожежевській” спокійно.
