Новий рік, Різдво – це завжди затишок, тепло й дім. На свята не хочеться думати про погане, тим більше про те, що в країні війна. Але не маємо права забувати, бо на сході наші військові також чекають того тепла й доброго слова.
Хтось із волонтерів вже встиг до Миколая завезти їм домашніх гостинців, а хтось ще збирає різні смаколики, готує й пакує, пише Репортер.
Лавка 1000 речей
Активісти ГО «Спілка волонтерів Богородчанщини» нещодавно повернулися з поїздки на схід, де роздавали подарунки від рідних. Встигли до Миколая. Їхало їх п’ятеро двома великими бусами й везли всякого-різного аж п’ять тонн.
За словами голови організації Михайла Михайлюка, поїздку готували ще у липні, але хтось із групи захворів на коронавірус, потім інші. І так сталося, що поїхали перед Миколаєм.
Мали немалий маршрут – 18 позицій по всій фронтовій лінії. Загалом по зоні ООС наїздили 830 км. Михайлюк каже, що це був найдовший маршрут за всі роки.
Волонтери відвідали військових з Правого сектора, 14, 80, 72 бригади та з 130 окремого розвідувального батальйону.
«Мали найширший асортимент продуктів і речей, – говорить пан Михайло. – Везли традиційні ящики з м’ясними й овочевими закрутками, сало, смалець, крупи, цукор, горіхи, шоколад, засоби гігієни. Ще окремо мали солодкі пакунки від Миколая – як дітям. А печива скільки?! Підприємці з Богородчан нас ним просто завалили. Давали хлопцям і по п’ять коробок. Вареників зо п’ять тисяч – всім стало. Їх наліпили Іваниківська та Яблінська школи».
Також розказує, окремо й бережно везли смерекові гілки. «Там всюди сосна, а ми хлопцям трохи свята й запаху карпатського доправили, – посміхається волонтер. – Уже зараз присилають фото, як вони їх там прикрасили».
Мали й багато технічних засобів. Найперше, на розхід йшли плівки різних видів, аби утепляти бліндажі, бо погода на сході мінлива – то дощ, то мороз. Мали й спеціальну алюмінізовану плівку, яка не пропускає промені тепловізорів.
«А скоби будівельні там йдуть, як хліб, – розказує пан Михайло. – Цвяхів різних, сокири, лопати, ломи. Також нові подушки 50 штук мали й матраци. То був дійсно подарунок, особливо для жінок. У Курахово зустріли дуже багато дівчат з Франківська. Вони там у повітряній обороні служать».
На позиціях відвідали всіх прикарпатців, яких знали, а з кимось знайомилися вперше, як от з командиром 72 бригади «Чорних запорожців». Там служить їхній земляк з села Пороги, і помагають їм уже чотири роки. Комбриг дуже хотів познайомитись, надав супровід, аби перевезти волонтерів через небезпечне поле.
«За чотири дні, що ми їздили, було спокійно, – каже Михайлюк. – Хлопці казали, що вночі трохи пахкало, особливо в Авдіївці».
Сміється, що вони там були – як «та лавка», мовляв, щоби військові не спитали, а в них усе є.
«Добре розходився теплий одяг, – говорить Михайло Михайлюк. – А теплі в’язані шкарпетки – взагалі! Хтось в останній момент кинув мішок з 200 пар шкарпеток. Навіть не знаємо, хто нав’язав, але хлопці дуже дякували».
А відгукнулися – всі!
Десь 300 штук подарункових мішечків підготували для військових франківські школярі. Ідея залучити дітей виникла в голови ГО «Дружина воїна» Тетяни Фреїшин.
Вона розказує, що надумали вони з дівчатами зробити подарунки на новорічно-різдвяні свята для військових. З виховною метою вирішили залучити і дітей. Звернулися до директорів франківських шкіл з проханням, аби учні пошили невеликі подарункові мішечки, а «дружини воїнів» заповнять їх самі.
«Написали всім, думали, що одна-дві школи відгукнуться, бо ж карантин, а відгукнулися – всі! – говорить Тетяна Фреїшин. – Були дуже здивовані тою кількістю мішечків, адже їх треба заповнювати. Але світ не без добрих людей, і так стається, що нам усе вдається. Ми пекли пряники, розмальовували їх. Кидали у мішечки трохи цукерок, шкарпетки, зубну пасту, щітку. Це не Бог зна, яка допомога, а просто пам’ять і вдячність, щоб знали, що ми про них не забуваємо та вдячні їм за наш захист».
За її словами, деякі школи перевершили їхні очікування, бо діти самі підготували подарунки й зібрали солодощі.
«Своїми руками поробили ангеликів, відкритки, сувенірні коробки, – розказує волонтерка. – От, є коробка, знімаєш верх, вона розпадається, а там конфетті. Робили подарунки і у вигляді цукерки. Діти підійшли до цього дуже креативно й відповідально».
Уже понад 100 мішечків поїхали на схід та у госпіталь до Києва. Днями відправили й для морпіхів. Їм допомагають вже роками. Ще частину передадуть у 95 бригаду, бо там служать прикарпатці.
Бородаті діти
Водій-санітар Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) Павло Дем’янов їздить на схід з 2014 року. По кілька місяців на ротацію, а у проміжках – волонтером. Нині чоловік готується до чергової поїздки.
«Збираємо домашнє печиво, варення… От, як вам пояснити, там – великі діти, – каже Павло Дем’янов. – Бородаті діти. Ви б бачили їхні очі, коли їм щось привозиш! Вони вже й не вірять, що таке може бути. Це вже відійшло. Хлопці вже такої підтримки не відчувають, як було на початках».
Тому нині пан Павло закликає всіх небайдужих долучитися до збору, аби показати, що підтримка є, військових чекають і цінують.
«Загвіздя, Підлісся дуже добре долучаються, – говорить волонтер. – Я потрохи штурхаю людей. Пояснюю, що можна купити пачку кави за 50 грн. Я прошу не на тепловізори чи квадрокоптери, а на гостинці для хлопців. Їм не вистачає тої уваги. Це вже йде не як матеріальна допомога, а більше психологічна. А воно повинно бути, вони мають відчути підтримку».
Смаколики для військових можна привезти у Загвіздянську сільраду. Під’їхати, забрати допомогу може й пан Павло. Телефонуйте за номером 0983334738.
Каже, потрібні теплі шкарпетки, заварна й розчинна кава, цукор у стікерах, вологі серветки.
«І за бажанням – хто що хоче додати, – каже Дем’янов. – Ото все, чого хочуть ваші діти, вони там цього хочуть теж».
