Жителі Будинку нічного перебування – хто вони? Іноземці, які потрапили до пристанку, дівчата, яких покинули кохані, безхатьки. Про історії людей, життя у час пандемії, тяганину з виготовленням документів та про те, що надихає у роботі, розповів Суспільному Карпати керівник закладу Іван Боберський.
Представляємо інтереси безпритульних людей
Ми представляємо інтереси наших клієнтів у всіх державних органах, організаціях Івано-Франківська та за його межами. Це є ЦНАПи, фонди, лікарні, відділення, які продовжують пенсію, РАЦСи, суди, Департамент соціальної політики тощо.
Місць для безхатьків достатньо
Нещодавно ми розширили Будинок нічного перебування. Нам виділили ще один поверх. Туди ми перенесли адміністративне приміщення і облаштували покращені кімнати із трьома ліжкомісцями для людей, які вже реінтегрувалися в суспільство, працюють, не вживають алкоголь, але все ще не можуть купити собі житло. Інші перебувають у менш комфортних умовах. Не можна сказати, що в гірших, оскільки усі санітарні норми збережені.
Шукаємо родичів
Ми знаємо, як дізнатися інформацію про певну людину. Коли дійсно підтверджується, що це “Іванов” або “Петров”, є якісь документи з фотографіями, десь там, у сільських радах, або будь-де, звідки ця людина походить, ми її облікуємо і видаємо посвідчення. Далі починається соціальна робота. Якщо потрібно документи, то виготовляємо, шукаємо родичів, налагоджуємо родинні зв`язки. Телефонуємо, шукаємо братів, сестер, батьків і по-людськи просимо, щоб вони взяли участь у поверненні людини у суспільство – так званій реінтеграції. Бувають випадки, що люди відмовляються, буває, що приїжджають, забирають, дякують нам і приймають їх назад в родину. Це такий перший етап. Якщо потрібно, забезпечуємо харчуванням, одягом, взуттям.
Як правильно спілкуватися з безхатьками?
Насправді потрібно бути психологом. Я своїх працівників вчу спілкуватися обережно, оскільки більшість цих людей, які перебувають у становищі бездомності, як правило, були ув`язненими. Ці люди бачать світ трохи по-іншому. Вони мислять категоріями в`язниці. Треба знати психологію цих людей. Вони звикли агресією відповідати на агресію. У них так заведено, бо якщо він відповість по-іншому, це буде розцінюватися у його середовищі як слабкість, як якась меншовартість. Тому з ними потрібно спілкуватися дуже обережно, поважати їхню гідність, не зважаючи на те, що вони у занедбаному стані.
Увели у штат психолога
Ми лише цього року ввели у штат психолога. Нам це вдалося тільки тому, що з`явилося нове відділення у складі Будинку нічного перебування для осіб, які перебувають у безпорадному стані через алкогольну чи наркотичну залежність. В народі називають це “витверезником”, але це не те, адже “витвирезники” у нас заборонені законом.
Людину, яка потрапляє в центр, зазвичай привозить швидка. У нас є алгоритм дій. Якщо її знаходять на вулиці у безпорадному стані, виїжджає карета невідкладної допомоги, людину обстежують. Якщо немає жодних показів для лікування – ран, переломів – і людині треба просто відіспатися, відійти від алкоголю, то її привозять сюди. Тут є медичне відділення, адже стан алкогольного сп`яніння – це тимчасовий розлад здоров`я, і спостерігати за цим можуть тільки медики. Коли людині стає легше, їй пропонують соціальні послуги, до яких входять і психологічні. Наразі, оскільки ми працюємо неповний місяць, ми ще цих послуг не надаємо, але психолог у нас обов`язково буде.
Несуть Боже слово
Ми дуже тісно співпрацюємо зі всіма релігійними організаціми міста. До нас приходять представники греко-католицької і православної громад, бабтисти, євангелісти – всі приходять до нас, всі несуть Боже слово. Також нам приносять різні подаруночки, харчі.
Кому допомагають
Не зважаючи на те, що послуги ми надаємо людям, які досягли 18-річного віку, якщо звертається мати – були у нас випадки, що із двома, трьома дітьми, вночі втекла з дому. Знову ж таки, треба розмежовувати: якщо ці люди потерпіли від домашнього насилля – це одне питання, а якщо це просто жінка, яка тимчасово опинилася у становищі бездомності з дітьми – ми обов`язково її приймаємо. Вона може перебувати у нас не більше трьох днів. Далі ми скеровуємо цю людину у відповідні служби.
Які стереотипи про безхатьків дратують найбільше
Багато людей вважає, що безхатьки – це втрачені для суспільства люди, що це непотріб. Хочу зазначити, це такі ж люди, як і ми. Просто, на жаль, у нашій державі неналежним чином налагоджена допомога людям, які знаходяться у такому становищі. Одразу хочу наголосити, що треба взяти статистику причини потрапляння людей у становище бездомності. Якщо ми будемо знати цю статистику, тоді зможемо зорієнтуватися, що потрібно зробити для того, щоб її змінити. Проаналізувавши, ми дійшли до висновку, що на першому місці стоїть вживання алкоголю та асоціальний спосіб життя.
Розвиваємо толерантність до безпритульних
Ми проводимо інформаційно-роз`яснювальну роботу серед населення, вчимо людей, як правильно чинити в ситуації, коли побачили безхатька. У центрі Івано-Франківська на великому моніторі звучить наша соціальна реклама. Якщо ви бачите цього безхатька, запропонуйте йому звернутися до Будинку нічного перебування, адже людина може не знати, де зможе отримати якусь допомогу чи якісь послуги.
У Франківську належно надають соціальні послуги безхатькам
В Івано-Франківську допомога надається на належному рівні. В лютому цього року в нас працювала моніторингова група Організації Об`єднаних Націй якраз з питань допомоги безхатькам. Івано-Франківськ визнаний містом, де належно надають соціальні послуги бездомним людям, що не можемо сказати про Тернопільську і Закарпатську області. Там немає закладів, які надають таку допомогу. Натомість, у Франківську створені всі умови для того, щоб люди могли отримати допомогу і реінтегрувати в суспільство.
Як можна допомогти закладу
У нас є банк одягу, який працює відповідно до сезону. Якщо це зима, ми даємо тепла речі людям, які цього потребують. Цей банк одягу треба поповнювати і люди відгукуються. Люди можуть привозити і продукти, з яких ми готуємо сніданки або вечері. Також у нас є благодійний рахунок, це якщо хтось захоче пожертвувати якість кошти. Ми відкрили благодійний фонд, він так і називається – “Благодійний фонд Івана Боберського”.
Є такі ситуації, коли людині потрібні гроші. От була в нас нещодавно дівчина. Познайомилася з хлопцем через Інтернет, повірила йому, любов у них, приїхала в Івано-Франківськ, а хлопець її просто використав і залишив без засобів для існування. Дівчина жила на вулиці близько тижня. Добрі люди їй порадили прийти сюди. Ми, звичайно, попрацювали з нею, дали притулок, одягли, нагодували, а далі що? Далі їй треба їхати в Хмельницький. Де взяти гроші? Для того ми зробили благодійний фонд, куди люди можуть перерахувати гроші, які ми знімаємо за потреби. Людині ми гроші не даємо, шукаємо рідних, купляємо квиток. Наші соціальні працівники садять людину в автобус, і рідні її там зустрічають. Є багато різних потреб: зробити людині фото чи ПЛР-тест, щоб влаштувати в Дім престарілих. Хто має заплатити? Людина не має грошей. Якраз у таких випадках, ми платимо за неї.
Як соціалізують людей
Насамперед, лікування від залежностей. Опісля можна працювати над її соціалізацією. Влаштовувати на роботу, де вона зможе заробляти якісь гроші, винаймати житло і, відповідно, повертатися у суспільство і жити самостійно. І, звичайно, дисципліна – це перший крок до реінтеграції. Якщо людина вже дисциплінована, якщо вона прийшла на відповідну годину, коли їй призначили для того, аби соціальний працівник із нею попрацював; якщо людина виконала всі наші рекомендації, наприклад принесла довідку, за якою ми її послали, тоді ми бачимо, що ця людина може повертися у суспільство.
Перешкоди на шляху до реінтеграції
Бідність, відсутність роботи, вживання алкоголю – це перші перешкоди. Також – небажання. Я завжди кажу, якщо є бажання, то людина витримає і зможе все. Якщо цього бажання немає, вся наша робота марна.
Є такі люди, які в принципі не можуть соціалізуватися. Причиною цьому є, наприклад, драгоманія. Тобто в людей є психічні відхилення, і вона не бажає покидати своє середовище. Одні люди – більш морально стійкі й можуть подолати ті чи інші труднощі, а інші ламаються. Кожна людина – індивідуальність, тому тут потрібно працювати психологам і визначати ту першопричину потрапляння у становище бездомності. Після того вже визначати, як цій людині допомогти.
Що мотивує займатися цією діяльністю
Я прийшов у цей заклад у 2011-му році. До того багато років працював у правоохоронних органах. Тут я поклав дуже багато здоров`я… Мені важко підібрати слово, аби описати, що тут відбувалося. Я ще такого безладу не бачив. Тож поставив собі за мету навести лад відповідно до закону і наближено до європейського рівня. Мені вдалося це зробити. Було надзвичайно важко, але зараз ми маємо покращені приміщення, належні умови.
Ті люди, які соціалізуються, і ти бачиш, що наша допомога пішла їм на користь, хоч їх і не багато – 10-20 %, але заради них хочеться працювати.
Зворушливі і не дуже історії людей з Будинку
Була історія, коли до нас потрапив громадянин Німеччини, який приїхав сюди у якихось бізнесових справах. Наші шахраї його успішно обдурили, залишили без грошей. Він довгий час ночував на вулиці, а потім потрапив до нашого закладу. Ми зв`язалися з його рідними, вони переслали йому гроші і він покинув територію України.
Був випадок: до нас поселився громадянин Болгарії, який у минулому працював у болгарських спецслужбах, але в 90-х роках, коли в Болгарії була криза, він під якимось приводом приїхав сюди і так тут і осів. Був під вигаданим прізвищем, мав посвідчення учасника бойових дій та якісь зв`язки у Києві.
14-го грудня в нас перебувала дівчина, яка п`ять чи шість років тому випала з 11-го поверху і залишилася живою. Вона була успішною художницею. Коли Ющенко був президентом, і мав зустрітися з Путіним, до цієї події реставровували якийсь собор. Якраз ця дівчина брала участь у його розписі. Однак алкоголь довів її до того, що вона ледве ходить. Ми зараз влаштовуємо її в будинок-інтернат.
Історій насправді є дуже багато. Кожна людина – це історія.
Готуємося до холодів
Організовуємо пункт обігріву на базі Будинку нічного перебування. Традиційно, як і кожного року, десь у листопаді відкриваємо пункт обігріву за розпорядженням міського голови. Приймаємо всіх, не тільки безхатьків. Людина йде, трохи замерзла, бачить велику вивіску “Пункт обігріву”, заходить, п`є чай, їсть печиво. Бувають такі, що сидять цілу ніч і не один день. Посварився з жінкою, трохи випив зайвого, замерз, бо поліція зараз жене з вокзалу, прийшов сюди – добре, сиди, грійся до ранку.
Чим 2020 рік особливий для нічліжного будинку
Дуже важкий рік через карантинні умови. Зараз у нас всі дотримуються карантинних обмежень: ходять у масках, у нас є всі дезінфектори, термометри. У березні був просто жах, ми не знали, як працювати, всі боялися цієї пандемії. На щастя, жоден наш клієнт не захворів на коронавірус. Були підозри, відправляли в лікарню, але випадки не підтверджувалися.
Важко працювати з людським горем
Це настільки напружена робота, що люди професійно вигорають. Емоційно важко працювати з людськими бідами, з людським горем, а, зазвичай, наші клієнти не завжди є вдячними. Ти їм допомагаєш, а вони тебе потім ще й послати можуть. Оця невдячність дуже виснажує.
От приходить людина без жодних документів, а відновити, скажімо, паспорт – це зовсім не просто, особливо, коли не має навіть свідоцтва про народження. І от, коли наші працівники бігають, збивають собі ноги, збирають різні довідки і врешті-решт виготовили паспорт, а людина на другий день пішла і заклала той паспорт у “наливайку” за пляшку горілки. Тоді руки опускаються.
Проте, коли ти бачиш, що твоя праця досягає якогось результату, коли ти людині допоміг, виготовив паспорт, бачиш, що людина пішла на роботу, створила сім`ю, винайняла житло, прогресує, то це і є наснагою для подальшої роботи.
