Побувати в усіх етнічних регіонах України, знайти там давні оселі, познайомитися з господарями і записати їхні життєві історії – таке завдання поставили перед собою авторки “Old khata project” прикарпатка і львів’янка.
Одна з них – журналістка Світлана Ославська з Івано-Франківська, інша – фотографиня Анна Ільченко зі Львова, пише Суспільне.
Почалося все з того, що я зауважила, де б я не їхала (а я багато їжджу Україною), завжди фотографую і звертаю увагу на давні хати, – розповідає Світлана Ославська. – В різних регіонах вони – різні. Мене цікавила архітектура їхня, екстер’єр, інтер’єр, тобто, як вони зроблені, як декоровані, які в них кольори. Я їх фотографувала і так це виросло в Instagram-сторінку, яку я назвала “Old khata project”.
До наповнення сторінки долучилася і Анна Ільченко, з якою Світлана Ославська співпрацювала у проєктах раніше. За рік обидві вирішили, що із того матеріалу, який вже є, має вийти щось більше, ніж просто сторінка у соціальній мережі. Зійшлися на тому, що працюватимуть над фотокнигою. Готуючи її до друку, авторки час від часу на кілька днів виїжджають у різні місцевості. Зокрема, вже побували на Луганщині, Поліссі, оглянули прикарпатські оселі в Дземброні, Великій Кам’янці, Космачі. Світлини і розповіді з поїздок Світлана і Анна тепер розміщують також у Facebook.
Ми публікували на Facebook недавно фотографії із села Сваловичі. Це Волинське Полісся. В селі живуть біля двадцяти людей, дуже мало. Вони в основному пенсійного віку, – пригадує Світлана Ославська. – В цьому селі є звичай фарбувати внутрішню частину хати в такий світло-зелений колір – така зеленка у поєднанні з вапном. Крім того, там є килими, ікони, поєднання вишивок, народного мистецтва із якимись китайськими штучками типу штучних квітів. Це дуже цікаво.
Щоправда, за словами Світлани, господарі осель не дуже охоче розповідають мандрівникам про облаштування і особливості своїх домівок, а тим більше власні життєві історії.
Тож, щоб дізнатися про деталі, які цікавлять, інколи доводиться довго розпитувати співрозмовників. А вони також у різних регіонах – різні.
Я не можу сказати, що в Карпатах люди більш відкриті до нових подорожніх. Просто, коли ти дерешся на горб далеко до тої хати і ти вже прийшов, то тобі не скажуть: “Ні!”. З тобою поговорять обов’язково і дозволять, скоріш за все, сфотографувати хату, – ділиться Анна Ільченко. – А коли ти десь на рівнині, не знаю, десь на Слобожанщині, люди не зовсім одразу розуміють, їм треба пояснити, що ти робиш, для чого це, аби вони зрозуміли, яка твоя мета.
Над проєктом Світлана і Анна працюють на волонтерських засадах. На поїздки витрачають власні гроші. Але мріють про те, щоб їхні задуми зацікавили меценатів. Бо допомога авторкам “Old khata project” не завадить. Попереду – друк фотокниги.
