Чути постріли. Білий сніг рясно встеляють червоні квіти. На пустій площі залізничної станції «Рогатин» сліди трагічного січня 1918-го. А в думках – перші кіборги України, які полягли в бою за майбутнє держави. Ці сторінки нашої історії не має забути жоден. Вони – один із фатальних уроків народу, який не повинен повторюватися знов і знов.
На такій важкій і обдуманій ноті розпочалися заходи з нагоди 103-ї річниці Бою під Крутами. Після покладання квітів до пам’ятника Борцям за волю України, учасники перфомансу колоною вирушили на залізничний вокзал «Рогатин». Очолили ходу дитячий парламент, пластуни учасники ООС, повідомляє Рогатинська міськрада.
У січневому морозяному повітрі розносяться мелодії патріотичних пісень. А ось і він… Вокзал. Колія нагадує про кривавий 1918-ий, коли на станції Крути лежали тіла студентів. Та більшовикам не вдалося стратити український дух. Діти йшли на смерть, співаючи гімн.
Звучить лірична мелодія, на імпровізовану сцену виходять учасники Дитячого парламенту з роздумами про події січня 1918 року. Здавалося, що Герої Крут, їхні згорьовані матері промовляють до нас вустами однолітків загиблих студентів.
Після хореографічної композиції «Мить» площа стає пустою. У мовчазній тиші січня чутно автоматну чергу. На сніг осипаються багряні гвоздики пам’яті. Як тоді, фатального 1918-го, на станції звучить Державний Гімн України, його співають добровольці, майданівці, молодь…
Сьогодні в Україні немає більшовиків-горлорізів, однак є інші, котрі б’ють до півсмерті, стріляють у медиків, знущаються з тіл цвіту нації. Так, у нашої епохи немає беззбройних загонів студентів, які Грушевський ось-ось кине на ворожі війська. Але є відважна молодь, яка з камінням та коктейлями Молотова, перехрестившись, іде на барикади, під обстріли й гради. Сьогодні хлопці із Крут — це наші кіборги, добровольці, юні захисники й захисниці, які щодня з гімном на устах ідуть у бій за Україну. Пам’ятаймо про це.
