Ексначальник управління торгівлі Івано-Франківської міської ради Іван Ляхович сплів у своєму гаражі понад чотири тисячі метрів маскувальних сіток для українських воїнів.
Про особливості плетення, важливість допомоги в тилу і те, що спонукає до щоденної роботи, волонтер поділився із Суспільним Карпати.
Іванові Ляховичу — 69. Сітки плете з 2015-го року. До того, розповідає, разом з іншими волонтерами сушив борщі для воїнів. Всього тоді приготували стільки, що вистачало б на один обід для 10 тисяч бійців. Коли ж виникла потреба у маскувальному тканні, чоловік взявся за цю справу.
“Я вважаю, що ми повинні бути надійним тилом для тих героїв, які на передовій захищають Україну, мене і всіх нас”, — розповідає Іван Ляхович.
У сірому гаражі чоловік працює самотужки по 4 години щобудня:
“Я радію, що я комусь передам щось! А що, сидіти й нічого не робити? І казати, що мені погано, погано, погано?!”.
Створення однієї сітки розміром 8 на 6 метрів займає 80-90 годин. На неї йде майже 15 кілограмів тканини, яку колись волонтер знаходив і купував на секондхенді, і варив із барвником потрібного кольору.
Однак згодом дізнався, що на місцевій швейній фабриці виготовляють форму для воїнів. Відтоді тканину бере там.
“А тут вже складніше, бо тут ненатягнуто. Тут треба так легенько. Ось так. І пішло”, — майстерно водить стрічкою і вузлує між клітинками Іван Ляхович.
І раз у раз наголошує: “Потрібно плести з головою.” Але це пізніше, бо ж усе починається із… ножиць.
Спочатку волонтер нарізає смужки. Потім кріпить на стіну картате полотнище, хоча іноді, якщо воно більше, ніж зазвичай, його доводиться чіпляти від кута до кута по діагоналі.
Обрану для плетення ділянку обов’язково треба напнути. Для цього чоловік просуває у клітинки, що умовно є нижньою лінією ділянки, цвяходер або невеличкий лом. Опісля, мовить Іван Ляхович, важливо відчути, куди веде стрічка.
На запитання, що надихає волонтера щоразу проводити у гаражі по 4 години за плетінням, він упевнено відповідає:
“Якщо хоч одна моя сітка зберегла життя, то я дуже щасливий”.