Франківчанка Оля (прізвища дівчина просила не називати) той день не забуде ніколи. Адже через прикрий випадок її життя у 19 років різко змінилось.
Як вижити й жити після падіння з висоти, розповідають Оля і Репортер.
Навчитися жити заново
«Вдома був ремонт, і я кріпила карниз для штор. Було спекотно, вікно відкрите, я перехилилась… Коли зрозуміла, що я вже ззовні, то закрила очі, – розповідає Оля. – Кажуть, що все життя мало пролетіти перед очима, але цього не було. Я просто молилась, коли летіла, а потім відчула дуже сильний біль по всьому тілу».
Дівчина впала з третього поверху. Шоковані рідні викликали швидку. Потім вийшли сусіди.
«Мені було дуже боляче, я багато кричала, сусіди хотіли допомогти мене підняти. Але я сама якимось чином зрозуміла, що цього робити не можна, і сказала, щоб ніхто, крім медиків, мене не чіпав, – говорить Оля. – Швидка повезла мене в лікарню. Я пам’ятаю практично все, бо була при свідомості. Десь навіть смішно, що всі плакали, а я їх заспокоювала, мовляв, усе буде добре».
Прикро, що згодом дівчина стикнулась з вигадками та плітками. Каже, їх розпускали сусіди. Говорили, що була п’яна або під наркотиками, або вагітна й таким чином хотіла позбутися дитини…
Оля отримала безліч травм: перелом тазу, зламані три хребці, перелом обох ніг, ліва рука була розтрощена настільки, що у висновку написали «близько 40 уламків», бо просто не змогли точно порахувати. Крім того, забій внутрішніх органів, а найважче – проблеми з легенями. Через забій почалась жирова емболія, й дівчина провела два тижні у реанімації під апаратом ШВЛ. Хребет їй зафіксували пластиною, а на руку поставили апарат Ілізарова.
«Спочатку я вчилася заново дихати, – розказує Оля. – Без кисневої маски лише їла та пила. Коли вже перевели з реанімації, то вночі часто здавалося, що задихаюсь. Потім, через те, що пів року лежала, вчилася заново ходити. Коханий подарував мені фітнес-браслет, який відслідковує кількість кроків. То для мене тоді й 100 кроків були дуже важкими, болючими. Тодішні мої 100 кроків – це як мінімум підйом на Говерлу».
А ще Ольга переконалась, як багато навколо добрих людей. Недарма кажуть, що подібні випадки є маркерами, що визначають, чи хороші люди поруч з тобою.
«Допомагали просто всі – хто чим міг, – говорить дівчина. – Приходили в лікарню, щось приносили, радили лікарів, масажистів. Моя колега, а вона вегетаріанка, зварила для мене бульйон з домашнього півня і привезла в лікарню. Батьки, звісно, підтримували, як тільки могли. Часто приходили друзі, викладачі, колеги з роботи. Я багато читала, продовжувала працювати і вчитися дистанційно».
Та все ж прикра пригода суттєво змінила її життя. Вона й зараз мусить постійно боротися.
Працює над собою, займається з реабілітологом, ходить у лікарню на фізпроцедури, приймає багато ліків і не забуває про масажі. Каже, живе точно, як спортсмени – тренування, харчування і т. д. – але з мінімальними навантаженнями. Адже їй досі не можна піднімати більше 5 кг. Але вона жива і здаватись не збирається.
«Коли це сталося, я зрозуміла, що ми не цінуємо своє життя. Якщо ти можеш дихати, ходити, бачити, чути – ти вже щаслива людина! – впевнена Оля. – Я вчилась всьому заново: як дихати, як самій їсти, як користуватися рукою, як ходити, як самій себе обслуговувати. Заново вивчала своє тіло, бо день операції – це справді другий день народження. І після нього я змушена була знову вчитися жити».
Що робити, якщо…
«Франківці, на жаль, дуже часто падають з висоти. І в більшості випадків це стається саме через звичайну необережність, – розповідає Мар’яна Перчик, завідувачка навчально-тренувального відділу обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. – Тож, якщо так сталося, що ви впали, але не втратили свідомість, запам’ятовуйте поради, які допоможуть врятувати життя».
Під час падіння з висоти найважливіше – зменшити швидкість. Для цього необхідно чіплятися за все, що тільки можна. Це розіб’є ваш політ на кілька відрізків і трохи погасить швидкість.
Інший важливий елемент – розслаблення всього організму.
Якщо падіння відбувається на ноги, то їх треба тримати разом, трохи зігнути в колінах і приземлятися на носки, як це роблять парашутисти. Обов’язково прикрити голову руками, адже травми голови є найбільш небезпечними.
Якщо є можливість покликати на допомогу, то рухатись не варто, адже це може ускладнити отриману травму. До прикладу, уламки кісток можуть розірвати судини, що спричинить кровотечу, яка, у свою чергу, є небезпечнішою для життя, ніж сам перелом.
Якщо травмована тільки кінцівка, то варто притиснути її до тіла, це зменшить біль і ризик розриву судинно-нервового пучка.
Якщо активно рухати, особливо травмованою частиною тіла, то це пришвидшить кровотік у місці травми, що призведе до посилення набряку й сильнішого болю. Також у різних людей різний поріг больової чутливості, а сильний біль може призвести до втрати свідомості. Найважливіше – змобілізувати усі сили для того, щоб покликати на допомогу чи дістатися людного місця.
Якщо ви стали свідком такої події, то слід надати першу допомогу:
- Викликати швидку.
- Зафіксувати шийний відділ хребта за допомогою шийного комірця чи руками.
- Оглянути постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання.
- За потреби зробити штучне дихання.
- Якщо є сильна кровотеча, спробувати її зупинити, при цьому уникати зайвих рухів і мінімізувати переміщення постраждалого.
- Якщо людина без свідомості, є підозра на відсутність дихання, то фіксувати шийний відділ хребта й перевернути її на спину – краще з допомогою інших очевидців.
- Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду швидкої.
І пам’ятайте – все в наших руках. Іноді один необережний рух може вартувати життя.
Авторка: Тетяна Колибаб’юк
