“Хто очолює Укртрансбезпеку в області, чому перевантаження транспорту та нелегальні перевезення – це насправді дуже серйозні порушення та яка мотивація боротись з ними у людини, яка донедавна була одним з керівників успішної приватної компанії?
Про це дізнаємось із нашої розмови з Іваном Гарасимком – заступником начальника Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки – начальника відділу державного контролю з безпеки на транспорті в Івано-Франківській області. (Фактично він керує Укртрансбезпекою на Прикарпатті, – ред.)
– Донедавна ви працювали у приватному секторі. Всі хто прийшов з цієї сфери на державну службу кажуть, що там набагато простіше. Думаю, ви це також знали. То чому вирішили піти на цю роботу?
– В приватному і державному секторі однакові виклики: робота з людьми. І вона має бути ефективною, адже ти отримуєш оплату за свою працю. Ти повинен працювати та результат. У державний сектор вже теж заходить це розуміння. Принаймні в Укртрансбезпеку точно. Тому в мене є шанс зробити щось більше для області й навіть країни, бо дорогами Прикарпаття мандрує чимала частина українців. І наша мета – щоб їм було комфортно та щоб вони були в безпеці.
– Але кожен це розуміє по-своєму.
– Це лише на перший погляд. У 2007 році я закінчив юридичний факультет і вже наступного року відправився на роботу за кордон. Частково моя праця була пов’язана із транспортом, бо займався будівництвом доріг. Там вперше і побачив сучасні підходи до питань безпеки на автошляхах. Ми маємо досягнути аналогічних стандартів. Вони приблизно єдині по всьому світу. А питання дрібних деталей ми обов’язково обговоримо, коли будемо мати міцну основу. До речі, ми вже на доброму шляху і непогано рухаємось. Наприклад, саме зараз в Україні починають активно запускати так звану систему WIM (зважування транспорту безпосередньо в русі – ред.) Такі технології суттєво збережуть наші дороги.
– Але і закордоном ви мали непогану роботу, чому ж повернулись в Україну?
– Я почувався, як звичайний заробітчанин. Розумів, що довго залишатись закордоном не можна, бо з часом буде тільки важче їхати додому. Та й в Україні залишись батьки, сім’я, друзі.
Я українець, я хотів тоді й хочу зараз жити в рідній країні та розвивати саме її. Думаю, зробив правильне рішення. Бо побачите, скоро в нас буде не гірше.
– Коли ви повертались в Україну, то знали, чим будете займатись, чи все починали з нуля?
– Навіть не уявляв. Я був дуже молодий і готовий робити все, що зможу. Коли працював закордоном, мріяв – зароблю грошей, вернусь та й відкрию собі невеликий бізнес. Я покладався на Божу волю. Завдяки цьому та власним старанням зміг рухатись далі.
– То чому все-таки з приватного бізнесу в Укртрансбезпеку? З вашим досвідом можна було розвиватись в інших сферах.
– Піти в Укртрансбезпеку – це було спонтанне рішення. Конкурс знайшов сам, ніхто в цьому не допомагав. Тема доріг та транспорту мені близька, з цієї причини вирішив спробувати. Хотів також попрацювати з молодими сучасними менеджерами, аби мати більше досвіду. Єгор Прокопчук (голова Державної служби з безпеки на транспорті – ред.) – така людина. І відповідно така наша велика команда. Це дуже мотивує.
Моя посада відповідальна, тому для мене важливе взаєморозуміння з працівниками. Я менеджер, найнятий державою, і повинен зробити все, щоб у нашій області відчувалась реальна присутність Державної служби України з безпеки на транспорті.
– На що чи на кого орієнтується людина, яку призначають керівником такої серйозної структури. Бо варіантів – безліч і ви розумієте, що кожен ваш крок на когось впливає.
– В Україні всі хочуть їздити по гарних автошляхах, але далеко не кожен дотримується правил. І тут важливо розуміти, що безпека на дорозі – це не лише стояти на «червоне» і їхати на «зелене». Ось візьмемо, наприклад, перевантаження. На перший погляд – а чим це небезпечно? Їде собі вантажівка і їде, яка різниця, скільки вона важить. Але так одна за іншою і дорога псується. А в кінцевому результаті ви заплатите за чиєсь перевантаження: ремонтом ходової, податками тощо. Наше завдання мінімізувати такі випадки. Зараз триває реалізація програми «Велике будівництво», і якщо такий темп збережеться ще три роки, то ми будемо мати красиві дороги. Та їх потрібно берегти.
Я знаю, який хочу побачити результат у майбутньому. Планка стоїть висока, але без моїх працівників я нічого не досягну. Тому я виходжу з інспекторами на дороги. Так маю можливість вивчити механізм роботи від «А» до «Я», побачити, що треба змінювати. Це дозволяє мені вчитись і удосконалювати нашу роботу. Та й взагалі, я не дуже люблю кабінети.
Я не тримаюсь за крісло начальника, воно для мене не головне. Ні воно до мене, ні я до нього не приріс. Рано чи пізно цю посаду треба буде покинути, я це нормально сприймаю. Та зараз для мене головне – бачити якісні зміни та результат роботи.
– Поговоримо детальніше про дороги. Які проблеми на автошляхах є і як їх вирішити?
– По-перше, проблеми із транспортом, який має ліцензію на перевезення пасажирів. Ми посилено взялись його контролювати. Від початку року вісім автобусів втратили ліцензії через порушення. Особливо звертаємо увагу на дотримані швидкісного режиму, оскільки майже 19% аварій на ліцензованому транспорті стаються саме через перевищення швидкості. Підприємці змушені запам’ятати, що їхнє головне завдання – перевезти пасажирів з пункту «А» в пункт «Б» у найбільш безпечний спосіб.
Поки Прикарпаття було в «червоній» зоні карантину, з’явилось багато нелегальних перевізників. Тепер нам доводиться з ними боротись. Якщо виявляємо це порушення, то водію світить немалий штраф – 17 тисяч гривень.
Ще одне – перевантаження. Я вже говорив трохи про це. Уявіть, 40% вантажного транспорту їздить перевантаженим. На початку квітня ми зафіксували одне з рекордних порушень, напевне, у всій Україні. В Галичі затримали фуру з дровами, яка важила 54 тонни, і це при допустимій нормі – 40 тонн. Крім цього, водій ще й не мав дозволу на перевезення деревини. Такі порушення обійшлись підприємцю в добрячі штрафи, які в загальному сягали 280-300 тисяч гривень.
– Але за всіма дорогами щодня не вслідкуєш.
– Мусимо. Ми з інспекторами знали, коли йшли на роботу, що буде нелегко. Але в нас немає вибору. Якщо вантажівки будуть перевантажені, як у вище розказаній історії, то дороги в якісному стані довго не протримаються. До речі, зараз ми маємо 12 сертифікованих майданчиків для зважування фур. Але незабаром нас чекає запуск системи WIM. Перше зважування транспорту в русі відбуватиметься поблизу села Конюшки.
Система працює просто: вона має датчики, які фіксують загальну вагу машини та навантаження на вісь, також є камери для авторозпізнавання номерних знаків, камери загального виду та лазерний сканер для фіксації габаритів. Завдяки цій системі ми зможемо повністю виключити людський фактор при зважуванні фур, а відповідно й будь-яку корупційну складову. Адже всі дані будуть передаватись автоматично.
Зі Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області ми плануємо встановити ще три такі системи: одна в сторону Снятина, інша в сторону Тернополя і третя в сторону Болехова. Коли у бюджеті з’являться кошти, тоді ці проєкти будуть реалізовані.
Також дуже багато роботи є з таксі. Але у цьому питанні ми також плануємо навести лад.
– Ви зараз позиціюєте себе тільки як каральний орган?
– Ні! Тільки карати – це наче просто гасити пожежі. Найважливіше те, що ми займаємось превентивною діяльністю. На нарадах я постійно наголошую, що ми не маємо бути тільки каральним органом, люди мають відчувати нашу допомогу і підтримку. Адже саме від них залежить, чи буде дорога у майбутньому рівна.
Наші інспектори завжди з різних сторін намагаються пояснити водіям, чому важливо дотримуватись правил на дорогах. Але не можна відкидати й те, що штрафи впливають на свідомість людей. Якщо раз заплатити немалу суму, то більше порушувати не хочеться.
