В юридичній площині сепаратизм – це діяльність певних осіб чи груп, яка спрямована на порушення територіальної цілісності і повалення конституційного ладу шляхом збройного захоплення місцевих органів влади та правоохоронних структур, проведенням незаконних референдумів, створенням нової держави (т.зв. самопроголошеної республіки), наділеної політичною самостійністю або широкою автономією.
Зазвичай, це супроводжується етнічними, мовними та релігійними мотивами, а також перекручуванням історичних фактів. У більшості випадків, сепаратистські рухи користуються прямою чи опосередкованою підтримкою окремих країн (третіх сторін), зацікавлених у дестабілізації відповідних держав з метою посилення свого впливу на їх внутрішню політику.
То ж чи можливі такі факти в Івано-Франківській області, оскільки в регіоні представлено ряд етнічних спільнот?
Насамперед на увагу заслуговують об’єднання поляків та інших національних меншин, зокрема угорців, враховуючи їх активні претензії на прикордонні території сусідніх Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей.
Доволі часто у різних засобах масової інформації ми бачимо про проведення національно-культурними товариствами цих нацменшин багатьох культурних міроприємств (виставки, лекції, семінари, конференції і багато іншого).
До прикладу, в самому м. Івано-Франківську діє досить відома громадська організація Центр польської культури і європейського діалогу. Члени цієї організації щорічно організовують святкування різних польських свят, беруть участь у міжнародних програмах, котрі зближують у гуманітарній сфері Україну та Польщу, що є доволі позитивним аспектом їх діяльності. Також, Центр проводить численні виставки, читання, знайомлячи дітей, молодь та усіх бажаючих мешканців області з польською мовою, історією та культурою. Щоправда, останнім часом через не сприятливу епідеміологічну ситуацію, таких заходів було значно менше.
Але не можна обійти той факт, що Польща все ж виношуючи історично утворені амбіції всіляко працює над надмірним поширенням в Західних областях своєї культури і історії. У деяких випадках при цьому має місце і перекручування окремих історичних моментів (мова йде про Операцію Вісла, Волинську трагедію, діяльність українських постатей – Бандери, Шухевича і відповідно польських).
Також, часто лунають лозунги окремих польських діячів про приналежність зокрема м. Івано-Франківська (вони його називають історичною мовою – Станіславів) до Кресових земель Речі Посполитої. Зокрема і самим Центром польської культури проводяться публічні заходи на такі ж теми, що є реальним нав’язуванням думок пропольського забарвлення.
Історія історією, але ми маємо свою незалежну унітарну державу, а подібна діяльність є маніпулюванням громадською свідомістю та провокуючим елементом поширення сепаратистських ідей.
Ну і звичайно, цією статтею хотілося би звернути увагу керівників польських товариств, що діють в Івано-Франківській області на своїх членів та волонтерів і заохотити їх бути пильними у своїй повсякденній полонійній діяльності, адже не виважені кроки можуть завдати шкоди як авторитету громад, так і призвести до якихось негативних наслідків в цілому.
