Сьогодні прикарпатське село Драгасимів відзначає сумну дату: 70 років тому в цьому селі було чути плач, крики, чужинську російську мову. Енкаведисти вивозили людей, які «добровільно» погодилися на виселення у Миколаївську область, інформує Правда ІФ.
Трагедія торкнулося кожної родини в селі. Тодішня влада вирішила переселити колгоспників і селян-одноосібників в села південних регіонів України. Хати зруйнували, люди кілька тижнів на вокзалі чекали на товарний ешелон.
«Було таке примусилово, ніхто охотно не збирався. Повалили нам хати, забрали і вивезли. Люди нас там прийняли, але за своїм селом ми тужили. Минуло п’ять років і ми захотіли повернутися до свого села. Головне, аби молоді люди не мали того, що ми зазнали. Боляче згадати ті часи. Хтось їх пережив, а хтось і ні», – згадує Катерина Чічул.
Олена Мошук була, мабуть, наймолодшою переселенкою, адже на час переселення мала лише три місяці.
«Мені про усе розказували батьки. Погрузили нас у товарні вагони, дорослих, дітей, майно. Кілька тижнів тривала дорога, подовгу стояли на станціях. Місцеві одразу не хотіли прийняти нас, називали бандерівцями. Жили по коморах, на фермах, хто де міг знайти місце. Повернулися до села у 53-му році», – згадує жінка.
Коли жителі села Драгасимів змогли повернутися додому, їм довелося наново відбудовувати господарство. Лише з 1972 року мешканцям цього села дозволили отримувати паспорти.
Сьогодні ж люди зібралися на віче і відправили панахиду за тими, хто не зміг повернутися додому та згадували ті страшні дні, коли до села приїхало 300 фір, енкаведисти ловили людей і примусово вивозили. Село спустошили буквально за лічені години, був навіть випадок, коли жінка поставила до печі хліб. Поки хліб допікався, хату уже розвалили.
Також сьогодні відбулося урочисте відкриття пам’ятного знаку, який нагадує про трагічні сторінки історії села.
Любов Загоровська Фото: Богдан Савлюк
Де цей дописувач, який виписує, що російські совіти стільки для нас зробили? Язик у сраці? Від них лиш смерть і голод. Стыдно быть руским!