За минулий рік в Україні закрилися понад 300 книговидавництв і кілька десятків книгарень. Про це минулого тижня повідомив мовний омбудсмен Тарас Кремінь.
Книжковий бізнес зараз ледь виживає, адже в часи кризи читання відходить на задній план, пише Репортер.
З цифрами сперечатись складно
Як повідомив на офіційній сторінці у Facebook Тарас Кремінь, у 2020 році діяльність припинили 343 видавництва та 48 книгарень.
«Це досить кричуща цифра, – пише уповноважений із захисту державної мови. – Окрім того, за даними Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, через кризу 2020 року галузь зменшила обсяги виробництва книжкової продукції у порівнянні з 2019 роком за назвами на 23,3 % і за сумарним накладом – на 34,3 %».
За інформацією Державного комітету телебачення та радіомовлення України, якому зараз підпорядковується книговидавництво, у минулому році по країні видали 8000 книг і брошур загальним накладом 7,98 млн, з них понад 6000 видань – українською мовою. За 2019 рік число було значно більшим: 13651 книга українською з накладом 29,935 млн примірників.
Також, за даними комітету, на Прикарпатті є 62 видавництв та підприємців, які займаються виготовленням чи розповсюдженням книг. Більшість – в Івано-Франківську, але є й у Снятині, Городенці, Коломиї, Долині, а також у Кутах, Солотвині, Брошнів-Осаді. Втім, як повідомили у комітеті, якщо видавець отримує ліцензію, він не повертає її, коли припиняє діяльність. Тому, не факт, що всі ці видавці досі працюють.
Допомагають туристи
Хоч маленькі книгарні закриваються, у Франківську є культові місця, про які місцеві знають з дитинства. Одне з них – «Букініст» на стометрівці. Незмінний продавець і співвласник Богдан Вовчук каже, що влітку ситуація краща, бо купувати приходять туристи. А найгірше було минулого року, під час весняного карантину.
«Перші місяці, квітень-травень, навіть червень, було дуже сутужно, – говорить Богдан Вовчук. – А вже з липня стало краще, частково завдяки приїжджим, яких цікавить як туристична література, так і художня».
За словами пана Богдана, з великими мережами, такими як «Книгарня «Є», у «Букіністі» не конкурують. Там свій покупець, а тут – свій.
«А хтось на розкладках купує більше, бо йде повз, зупинився – чого ходити в книгарню, як воно вже все є по дорозі? – пояснює Вовчук. – У нас більше людей приходить у холодні дні. Тоді можуть годинами дивитися, вибирати щось».
Як пояснює продавець, багато постійних відвідувачів книгарні уже померли. А от молодь не дуже цікавиться літературою, принаймні, у традиційній паперовій формі.
«Тепер хіба по старій пам’яті хтось забіжить – подивитися, чи є ще «Букініст», чи є ті продавці, які були років 20-30 тому, – каже Богдан Вовчук. – Але то вже люди старшого покоління, вони й не мають можливості купувати. А молоді більше купують в інтернеті. До нас можуть прийти хіба шукати давні старі видання».
Ідейним завжди важко
Минулого року з обласного бюджету на підтримку книговидання виділили 1,5 млн грн. Втім, це мало допомагає. За словами директора видавництва «Лілея-НВ» Василя Іваночка, коли приходить економічна криза, пандемія, різко зростає долар, надходження видавництва падають в рази, бо люди в першу чергу купують не книги.
Тож з часом багато видавництв закривається, особливо ті, які просувають якусь ідею, а не просто видають те, що модне.
«Залишаються такі, як «Фоліо», «Клуб сімейного дозвілля», яким плювати на українську ідеологію, вони просто йдуть за вітром, – говорить Іваночко. – Або світові видавництва, які роблять енциклопедії для дітей. Вони виготовляють їх одразу для десятків країн, просто перекладають і пристосовують потім той текст. Я тримаюся, бо, крім книжкових проєктів, надаю послуги для населення. Наприклад, хтось хоче надрукувати книжку про себе чи своє село. А все зароблене вкладаю в проєкти видавництва».
За його словами, за останній рік закрилося багато книгарень. А ті, що працюють, майже не замовляють нових книг – не можуть продати те, що є.
«Наприклад, у Львові були великі книгарні – «Українська книгарня» і «Глобус», обидві закрили. Залишилися хіба дрібні, – каже Василь Іваночко. – Навіть мережа «Книгарні «Є» за останні пів року майже не бере книжок, хіба для продажу через інтернет. А ще кілька років тому давали значний дохід. Або сайт Yakaboo, найбільший продавець книг через інтернет, боргує гроші уже кілька місяців».
Головна проблема, за словами Іваночка, – люди перестали читати книги. Може, причина у тому, що багато виїхало за кордон, а залишаються пенсіонери, які не мають грошей на нову книжку.
«Долар дорожчає – а ми ж нічого не виробляємо, ні папір, ні офсетних машин, ні фарби. Автоматично ціна книжки росте з Європою, – пояснює видавець. – Але, коли прийдуть європейські гроші, малі видавництва помруть. У Польщі 90 % закрилися, коли зайшли німецькі книгарні. А поки що програми, які є в області, просто смішні. Влада виділяє невелику суму на рік на всю область. У мене лише один проєкт – серія книг – коштує втричі більше».
На сайті видавництва є електронні книги, які коштують дешевше, але, за словами Іваночка, вони становлять десь до 10 % всіх продажів. Люди все ж більше цікавляться паперовими виданнями, є навіть покупці з-за кордону. Але відправити їм книжку – велика проблема, бо пересилка коштує в рази більше, ніж вартість товару.
Книги позаду ТБ
Як повідомили в Українському інституті книги навесні цього року, в Україні лише 27 % людей читають більше ніж раз на тиждень. А щоденних читачів в Україні тільки 8 %.
За словами директорки інституту книги Олександри Коваль, у Польщі щотижня читають книгу 36 % людей, в Італії – 56 %.
А в дослідженні, результати якого компанія з маркетингових і соціологічних досліджень Research & Branding Group оприлюднила минулого року, йдеться про те, що 57 % українців майже не читають книг.
Частіше читають жінки, ніж чоловіки, а також молодь від 18 до 30 років. Але найбільше книг за рік прочитують пенсіонери – майже 11 на людину. Також більше читають люди, які мають вищу освіту.
До речі, найменше книголюбів – на заході України. Тут за рік читають в середньому трохи менше семи книг.
За дослідженням Українського інституту книги у 2020 році, читання книжок посідає дев’яте місце серед щоденного дозвілля (8 %) після перегляду телебачення, проведення часу в соціальних мережах, прослуховування радіо та хобі.
Згідно з даними NOP World Culture Score Index, найбільше книжок читають в Індії, Таїланді та Китаї. Досить високі показники в європейських країнах, Австралії, США, Канаді, Аргентині та навіть у Росії. Україна – серед аутсайдерів.
Авторка: Ольга Романська