Літо 1946 року започаткувало низку трагічних подій для повстанського угруповання “Чорний ліс”. Внаслідок військово – чекістських операцій радянської держбезпеки загинула ціла плеяда старшин Української повстанської армії.
В одному із таких збройних зіткнень поліг командир сотні “Стріла” Михайло Петраш, пише Ратуша з посиланням на Вежу.
Разом з кількома повстанцями поручник “Явір” потрапив в оточення опергрупи внутрішніх військ та місцевих “істрибків”.
Ця людина віддала найдорожче, що може віддати людина – життя. І все для того, щоб скоріше настала незалежність нашої держави. Кожен з нас повинен докладати максимум зусиль, щоб такі люди жили в наших серцях і головах, – сказав голова Ямницької ОТГ Роман Крутий.
У юнацькі роки Михайло Петраш служив в допоміжній поліції і чинив, як справжній український патріот. Після страти гестапівцями станіславських заручників поблизу Філармонії, забрав зброю з комендатури і разом з побратимами подався в народну самооборону. А звідти його спрямували в Карпати, у вишкільну старшинську школу.
У курені “Дзвони” 72-га “Яворова” сотня “Стріла” вважалася найбільш боєздатною. Сам командир пройшов неабияке бойове загартування. Спочатку у сутичках із гітлерівськими та угорськими, а пізніше – більшовицькими військами. Удостоювався чину старшого вістуна, хорунжого, поручника.
Пам’ятний меморіал “Явору” активісти обєднання “Чорний ліс” виготовили у вигляді повстанського ордену. Лицарем Бронзового Хреста бойової заслуги сотенний Михайло Петраш став посмертно.
