Приватні накопичувальні пенсії – не панацея. Пише Главком.
«Українцям не варто розраховувати на пенсію, якщо вона не буде включати накопичень в недержавні пенсійні фонди». Про це заявив міністр фінансів Сергій Марченко в інтерв’ю Інтерфакс-Україна. Що значить ця заява чиновника та що варто робити українцям.
Останнім часом урядовці шокують українців досить дивними заявами, які викликають бурхливі та жваві обговорення. Слова чиновника можуть свідчити або про непрофесіоналізм або про свідому маніпуляцію.
Дійсно, солідарна пенсійна система України знаходиться у кризі та потерпає від нестачі власних коштів. Експерти Світового банку попереджають, що системи пенсійного забезпечення у країнах, що розвиваються, сьогодні працюють на межі своїх можливостей, а також потерпають унаслідок старіння населення та скорочення чисельності працюючого населення. Збільшення тривалості життя, зниження народжуваності та розширення масштабів еміграції вплинуло на те, що, з фінансової точки зору, життєздатність багатьох пенсійних систем опинилася під загрозою: вони стикатимуться з величезними бюджетними труднощами.
Але криза солідарної системи України стала наслідком того, що з 2016 р. доходи до Пенсійного Фонду значно зменшились через майже двократне зниження ставки єдиного соціального внеску з 34,7% до 22% . Як результат: власний дохід Фонду покриває менше 80% видатків на пенсії, що фінансуються Фондом. Понад 40% загальних видатків Пенсійного фонду фінансується за рахунок державного бюджету.
При цьому, за даними останньої доповіді МОП, на даний час лише 36% населення від 15 до 64 років в Україні сплачує внески до державної пенсійної системи. Природньо, якщо так мало людей сплачують страхові внески, які потрапляють до Пенсійного фонду, то це може призвести до того, що більше 60% людей похилого віку не отримуватимуть пенсію взагалі, тому що в них не буде достатнього страхового стажу для отримання пенсії.
У 2017р. в Україні було запроваджено черговий етап пенсійної реформи, яка за заявами чиновників, спрямована на підвищення рівня пенсійних виплат, але по факту «реформа» призвела до суттєвого обмеження майбутніх пенсійних прав та пенсій українських пенсіонерів.
Зміна формули розрахунку пенсії призвела до зменшення її фактичного розміру. Зменшення пенсії відбулося внаслідок того, що у формулі, за якою розраховуються пенсії, було змінено коефіцієнт страхового стажу з 1,35% на 1%.
Окрім зменшення розміру пенсії, реформа призвела до того, що отримати пенсію зможуть не всі. Мінімальна гарантована пенсія надаватиметься лише пенсіонерам, які у 2021р. досягли 60 років та мають страховий стаж не менше 28 років. Із кожним наступним роком страховий стаж, поступово зростатиме і у 2028 році становитиме 35 років. У разі відсутності необхідного страхового стажу для призначення пенсії пенсію можна отримати після 65 років. Але для цього потрібно мати мінімум 15 років страхового стажу.
Підвищення необхідного страхового стажу призведе до того, що у майбутньому зростатиме кількість пенсіонерів, які при виході на пенсію не матимуть права на мінімальну гарантовану пенсію через дуже обмежені умови призначення. Єдиним захистом для цих осіб буде соціальна допомога з урахуванням матеріального становища. При цьому така державна соціальна допомога буде поступово зменшуватися порівняно з мінімальною пенсією через різні коригувальні правила. Відповідно до міжнародної практики дана вимога не відповідає міжнародним стандартам і є надзвичайно обмежуючою.
Слід звернути увагу, що українські пенсійні новації критикуються представниками провідних міжнародних організацій, таких як Світовий банк та Міжнародна організація праці, які наразі висловлюють велику занепокоєність стосовно перебігу української пенсійної реформи. Зокрема міжнародні організації вказують на те, що пенсійна реформа має негативний вплив на систему соціального забезпечення та загрожує добробуту громадян, особливо під час криз.
З огляду на те, що основними причинами низького рівня сплати соціальних внесків є відносно низька участь населення у робочій силі та високе безробіття (зокрема для молоді та жінок), відсутність реєстрації через неформальність та заниження заробітної плати єдиним виходом є перекладання витрат на забезпечення доходу пенсіонерів з Пенсійного фонду до державного бюджету, який зобов’язаний фінансувати програми соціальної допомоги.
Для того, щоб бюджет Пенсійного фонду наповнювався необхідне стимулювання економіки, зміни податкової політики, підвищення ставки ЕСВ, радикальні кроки зі стимулювання зайнятості, і особливо молоді. Проте чиновники пішли іншим шляхом і бачать вихід лише у запровадженні обов’язкової накопичувальної складової та приватизації пенсійних накопичень. Власне для цього і лунають ці заяви чиновників про неможливість сплачування пенсій для 40-літніх. Такі заяви призведуть лише до повної демотивації з боку громадян взагалі працювати в Україні та сплачувати будь-які внески, якщо держава не збирається гарантувати гідний соціальний захист.
Чи допоможе запровадження другого рівня в українській пенсійній системі вирішити проблеми пенсій? В цьому випадку слід нагадати досвід країн Центральної та Східної Європи та Латинської Америки, які в середині 1990-х покладали великі надії на запровадження накопичувальної пенсійної системи. Досвід свідчить про те, що запровадження обов’язкових приватних пенсійних схем у цих країнах не призвело до передбачуваного макроекономічного впливу та не забезпечило населення гідними пенсіями. Крім того, до фіскального дефіциту добавилися значні перехідні витрати, пов’язані з провадженням накопичувальних систем. Під час глобальної кризи, яка розпочалась у 2008р., недоліки пенсійних систем другого рівня виявилися повною мірою, і багато країн вирішили скасувати реформу приватизації шляхом зменшення внесків, спрямованих до приватних пенсійних фондів, або шляхом повного скасування системи другого рівня та передачі активів приватних пенсійних фондів до державної пенсійної системи.
Системи другого рівня в країнах Центральної та Східної Європи стикаються з проблемами пенсійних виплат, оскільки приватні пенсійні фонди можуть надавати менші пенсії, ніж державні. Таким чином, ці країни повинні були ввести можливість відмовитися від приватних пенсійних фондів і повністю повернутися до державної пенсійної системи з перерахуванням залишку на індивідуальному рахунку до державної пенсійної системи.
Беручи до уваги вищезазначене, Україні слід діяти обережно. Усі зацікавлені сторони повинні навчитися на прикладі досвіду інших країн і уникати однакових помилок.
Міжнародний досвід показує, що приватні накопичувальні пенсії, зокрема, якщо вони входять до обов’язкової пенсійної системи, працюють виключно, у кращому випадку, в інтересах фінансового сектору економіки, а у гіршому – і інтересах власників приватних накопичувальних фондів та не відповідають інтересам більшості роботодавців та працівників.
Ольга Пищуліна
Провідний експерт соціальних і гендерних програм Разумков Центру
Нагадаємо Примарна пенсія: Українців попередили про збільшення трудового стажу
