Усі знають, що в день треба випивати хоча б 1,5 л води. Питання тільки – якої?
Спеціалісти стверджують: вода з-під крану в Івано-Франківську безпечна і відповідає всім нормам. Але багато мешканців все ж купують бутильовану. А в ній теж є свої підводні камені, пише Репортер
Воду беруть з річки
Більшість франківців забезпечує водою підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром». Там переконують: воду з крану у місті пити можна, адже її добре очищують.
«Ми набираємо воду з двох гірських річок: Бистриці-Надвірнянської та Бистриці-Солотвинської, – говорить начальник відділу по роботі зі споживачами контакт-центру підприємства Володимир Шпег. – Вона поступає на наші два забори: у селі Скобичівці і селі Березівці. Там ми забираємо її на наші очисні споруди. Далі вода проходить декілька етапів очистки. Звідти надходить у резервуари питної води і подається на місто».
Все залежить від погоди: якщо вода поступає чиста, її лише дознезаражують за допомогою коагулянтів для очищення. Якщо падають дощі, то борються і з мутністю води. Але навіть тоді вона відповідає всім нормам і безпечна для пиття. На майбутнє у підприємстві планують робити свердловину за межами міста, щоб мати запасний варіант.
«Якщо сильна повінь, ми беремо воду з накопичувачів – резервуарів, – говорить Володимир Шпег. – У нас є резервуар «мільйонник» – зараз там 800 кубометрів чистої води. Якби призупинилася подача з річок чи сталася інша надзвичайна ситуація, мали б на добрих шість днів безперебійної подачі – враховуючи, що громада виросла. Це на цілодобове постачання, навіть якщо не очищати нової».
За його словами, «Івано-Франківськводоекотехпром» має міжнародний сертифікат якості питної води. Також у 2010 році підприємство зробило реконструкцію очисних споруд. Тож використана вода, яку повертають назад у річку, також є добре очищеною.
«Щогодини ми проводимо лабораторні дослідження: вода відбирається в різних точках міста у контрольні години, привозиться у лабораторію, – говорить Володимир Шпег. – Лабораторія є ще у Чернієві на комплексі водоочисних споруд, де також проводиться дослідження. Плюс санепідемстанція нас контролює. Наша вода відповідає всім нормам якості».
Втім, перш ніж потрапити у склянку до мешканців, вода проходить шлях по трубах. Більшість мереж уже поміняли, але залишаються й старі. А внутрішньобудинкові мережі часто ще в гіршому стані. Їх треба міняти. Але у підприємстві переконують: сильно на якість це не впливає.
«Через погані труби – наскільки може впасти якість води? Як відкрити кран, трішки спустити, то можна пити, – каже Шпег. – Дехто каже, що інколи більше чути хлору. Але ми не даємо ні меншу кількість хлору, ні більшу – нас перевіряють. Ми не можемо подати людям гіршу воду, ніж вимагають норми. Якщо десь трапляється аварія на водогоні, може, десь вода збиває зі стінок залишки іржі. Але вона і далі придатна для споживання».
Кілька вулиць біля залізничного вокзалу у Франківську користуються водою від «Укрзалізниці». Там, за словами Володимира Шпега, водопровід треба міняти. У Водоекотехпромі писали звернення до «Укрзалізниці», щоб передати ці будинки їм. Але поки все так, як є.
Колонку краще перевірити
За словами професорки Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Людмили Архипової, вода у місті справді добра, бо вище за течією від франківського водозабору жоден офіційний промисловий об’єкт нічого не скидає. Тож ми фактично п’ємо гірську воду.
«Її пропускають через півтораметрові фільтри, додають гіпохлорит натрію для знезараження. Питна вода не може бути погана, тому що для неї встановлені державні норми та правила, – розповідає Людмила Архипова. – І порівняно з іншими регіонами України у нас вода набагато краща. Зокрема, дві третини населення України п’є воду з Дніпра. Це після того як 10 млн населення Білорусі скидає свої стічні води – хоч і очищені. Але вона вже не може бути такою якісною, як гірські річки».
Все ж вода потрапляє до нас через старі труби, тож науковиця рекомендує очищувати її через побутові фільтри. Це краще, ніж пити те, що набрали з джерел і колонок. Бо їх, на відміну від води з крану, не завжди перевіряли санітарні служби. А забруднення та нітрати можуть потрапляти у ґрунтові води – і в пляшки до людей.
«Колись наші студенти робили аналізи колонок, які люди попробивали у дворах багатоповерхівок, – розповідає Людмила Архипова. – Навіть у моєму дворі було перевищення нітратів у три рази. А люди там чергами стоять і беруть воду. Тож, якщо хочете пити воду зі своєї криниці чи колонки, краще заплатити за аналіз води і все перевірити».
Ціна не означає якість
За словами терапевтки франківської поліклініки № 5 Тетяни Сем’янчук, через іржаві труби воду з крану таки краще очищати у фільтрі.
«Треба опиратися на наші відчуття: кожна людина може оцінити самостійно смак води, запах і колір. Вона має бути без запаху, без смаку і прозорою, без кольору», – каже лікарка.
Що стосується бутильованої питної води, яка продається у супермаркетах, вона не завжди краща за ту, що тече з крану безкоштовно.
«Люди думають, що коли платять більше, то мають кращу якість. Але це не завжди так, – говорить Тетяна Сем’янчук. – Треба опиратися на виробника, звідки ця вода береться, з якої свердловини. І ще – читати етикетку: яка там кількість хімічних елементів, обов’язково звертати увагу на pH. Він має бути 6,5-7. Також – на наявність патогенної мікрофлори».
Все ж пити потрібно достатньо, до того ж, звичайну воду, не кип’ячену. А от дистильовану краще не споживати постійно. При тривалому вживанні вона може вимивати з організму корисні елементи, порушиться водно-сольовий баланс та обмін речовин в організмі. А чи пити з крану, чи купувати – обирати кожному самостійно.
