У Франківську вже третій рік працює консультативна рада з охорони культурної спадщини.
Архітектори, реставратори, історики та краєзнавці міста збираються, аби обговорити проєкти та зміни, що стосуються пам’яток міста, пише Репортер. І що?
Останній прихисток
Консультативна рада з охорони культурної спадщини у Франківську була створена рішенням міськради ще у 2009 році. Проте, якийсь час не збиралася і відновила роботу лише через 10 років. Тоді місто якраз думало, що робити з частиною фундаменту Тисменицької брами, яку випадково викопали комунальники. Тож Володимир Ідак, тоді ще начальник відділу охорони культурної спадщини міста, зібрав нову консультативну раду.
До неї увійшли: директор КП «Простір інноваційних креацій «Палац», архітектор, заступник голови консультативної ради Володимир Гайдар, докторка архітектури Зоряна Лукомська, доктор історичних наук Сергій Адамович, архітектор Ігор Панчишин, реставратор Валерій Твердохліб, головний архітектор проєктів Івано-Франківської філії ДП «Діпромісто» Володимир Кочмар, кандидат історичних наук Зеновій Федунків, архітектор Юрій Хмельовський. Головує Ідак, секретар ради – юристка Поліна Сорока. Усі збираються виключно безоплатно.
«Усе, що відбувається з пам’ятками, відбувається стихійно. І це не тільки у Франківську. Реагують хіба активісти та якісь випадкові люди. В цій ситуації хоча б консультативна рада, яка має дорадчий голос, могла б утримувати всі ці питання в полі зору, а не віддавати на відкуп медіа, які не зобов’язані пильнувати за галуззю, – говорить архітектор Ігор Панчишин. – Якщо лише одна людина відповідає за всю галузь, то, певна річ, що вона в небезпеці, бо може бути під тиском. А якщо є така рада, то людині вже легше доводити свою правоту. Консультативна рада – це останній прихисток. Навіть якщо їхні рішення не будуть втілюватися, вони все одно повинні обговорювати ці питання».
Нерегулярно, але задовільно
Почали досить активно. За 2019 рік провели шість засідань. А наприкінці року оприлюднили протоколи і звіт роботи за рік. Зокрема, збиралися для обговорення відбудови пам’ятки архітектури, будинку на площі Ринок, 5 та збереження пам’ятки архітектури, будинку на Січових Стрільців, 16. Також розглядали збереження сграфіто на дитсадку «Карпатська казка» під час його утеплення. Сграфіто, до речі, таки врятували.
У 2019 році рада ще встигла обговорити проєкт ремонтно-реставраційних робіт з пристосування підвалів ратуші, проєкт пристосування корпусу «А» палацу Потоцьких та список з понад 70 нововиявлених пам’яток архітектури, які подали на включення до реєстру.
Втім, за подальшою діяльністю ради простежити вже важче, бо за 2020 рік підсумки роботи не публікувалися. На сайті департаменту остання новина – про січневе засідання ради у приміщенні ратуші щодо її підвалів, програми реставраційних робіт на 2020 рік та музеєфікації археологічних розкопок Тисменицької брами.
«Останній раз ми обговорювали якісь випадкові речі – меморіальну дошку, будинок – проєкти, в яких треба було шукати підтримки для свого, – говорить Панчишин. – Консультативна рада не виконує своєї функції, бо сама галузь реставрації не потрібна – вона заважає плину виконання бюджету в інших галузях. Якби консультативну раду збирали регулярно, то вона могла б щось закрутити, стимулювати департамент архітектури, підштовхнути, показати, як потрібно. Про проблеми в охороні спадщини не говорять, бо вони складні й специфічні. А консультативна рада якраз могла б ними займатися. Це єдине місце залишилося, бо все решта – або політика, або гроші».
Головний спеціаліст з охорони культурної спадшини, голова консультативної ради Володимир Ідак каже, що всі протоколи засідань у нього є і за потреби він може їх надати. Визнає, що збирається рада нерегулярно – коли виникає потреба, а виникає вона спонтанно.
Так, на останній раді серед питань розглядали переобладнання жилої квартири під громадський заклад в будинку, пам’ятці архітектури, на першому поверсі на Грюнвальдській.
«На початках було багато питань, а зараз немає такої інтенсивності. Остання рада була більше тижня назад, бо виникло питання. Але загалом я задоволений роботою ради, – говорить Ідак. – Це помічний інструмент в охороні спадщини міста, бо допомагає уникнути суб’єктивності. Ми виносимо на розгляд питання, аби почули думку фахівців. Наприклад, останнього разу ми казали замовнику, що має бути трохи не так. І його риторика помінялася лише коли він почув думку ради. Він зрозумів, що все справді не так однозначно і що це не моя особиста захцянка».
Додає, що рішення ради передають міському голові й він їх точно читає. А коли міська рада затверджувала перелік членів консультативної ради, то була досить прискіпливою до учасників.
Без контрпропозицій
Член консультативної ради архітектор Юрій Хмельовський теж сподівається на позитивний ефект від роботи. Каже, хотілось би розглядати більше питань і щоб засідання таки мали якийсь вплив на збереження спадщини.
За словами Ідака, напрацьовані радою зауваження і пропозиції беруться до уваги. Наприклад, доволі серйозно розглядали разом із замовником та проєктантом відтворення будинку на площі Ринок, 5. І на підставі рішення ради до проєкту вносили корективи, розробляли відповідну документацію.
«Прийнято одноголосне рішення – вимагати дотримання інвестором основної вимоги щодо безумовного відтворення головного фасаду триповерхового будинку з відтворенням автентичного архітектурного декору по збережених взірцях, а також з використання збережених автентичних капітелей, які вінчали пілястри головного фасаду з повним відновленням архітраву, фризу та карнизу, – йдеться в протоколі. – Інвестору і проєктанту рекомендовано внести відповідні зміни у проєктно-кошторисну документацію. Крім того, доповнити проєкт подетальними кресленнями демонтованих елементів архітектурного декору».
Щодо глобальних проблем, як от питання готелю «Дністер», то власника на консультативну раду не запрошували. Володимир Ідак пояснює, що шуму й без того було багато, а позиція ради – одностайна. Суцільну забудову будівлі центрального ринку на консультативній раді теж лише проговорювали, але не розглядали.
«Ринок внесений до об’єктів культурної спадщини міста у 2004 році і всі документи на забудову цієї території місто вже видало. Зараз розглядати це питання – це вносити долю деструктиву у справу, – говорить Володимир Ідак. – Ми розуміємо, що рішення вже прийнято, вносити контрпропозиції немає сенсу. Законних підстав у нас не буде, а якщо перетворювати консультативну раду в балаканину, то її статус падає. Якщо ми говоримо одне, а є інше, то нащо тоді це все?».
Що розглядатимуть на наступній раді, поки не знає. Каже, питань вистачає, але їх треба готувати, аби говорити предметно. Тому, коли відбудеться наступне засідання – невідомо.
Нині департамент містобудування та архітектури з різних причин не особливо впливає на те, що діється з пам’ятками у місті. В цій ситуації консультативна рада могла б принаймні звертати увагу на найболючіші моменти, обговорювати можливості, шанси і при цьому не робити хибних висновків чи суджень. Тим більше це передбачено нормативними документами. Залишилося лише скористатися.
Авторка: Ольга Суровська
