13-річна Леся Словак з Верховинщини щодня їздить за 40 км у спортивну школу, щоб стати великою футболісткою

У випуску проекту “Прекрасна гра” на каналі “Настоящее время” розповіли про жіночий футбол в Україні.

Героїнею випуску стала 13-річна жителька Івано-Франківщини Леся Словак. Дівчина грає на позиції правого захисника у команді Верховинської ДЮСШ. Стала фіналісткою турніру “Кубок надій – 2018”.

Леся розповідає, що спершу грала у футбол з хлопцями, а професійно займається ним 4 роки.

“Тут, у нас в Карпатах, немає жіночих клубів – ні дівчачих, ні дорослих. Я – одна дівчина, яка грає з хлопцями у професійний футбол”, – розповідає Леся.

“Мені батько колись купив м’яча, то я ще ходити добре не могла, а вже почала копати той м’яч. Біля хати, десь на горбах, приходили сусіди та й грали… Коли нема з ким у школі пограти, я граю зі своїм меншим братом на подвір’ї. Він учиться грати у футбол, все повторює за мною”, – ділиться дівчина.

Батько Юрій Словак згадує, що у той час сім’я не могла собі дозволити багато іграшок, тому й купив невеличкий м’яч. Згодом дівчинку віддали на футбол у хлопчачу секцію у Верховині, і тоді їй стало ще цікавіше.

“Вона тоді казала: “Я коли забиваю гол, я немов у раю!” Не хотілося в неї забирати радість, і вона так продовжувала ходити, – згадує батько та додає – Дай Бог, аби все получилося!”

Футбол – єдине величезне захоплення Лесі. Займається вона щодня і багато.

Тренер команди Василь Коржук розповідає, що це єдина дівчина, яка грає в Ю-14 в чемпіонаті області. Вона тренується з хлопцями у групі 2005 року народження.

“Вона в мене одна з лідерів в команді, так як талісман команди. Вона – дівчинка, а вони всі її поважають, бо вона грає, як хлопці, і ще навіть перевершує багатьох з них”, – каже тренер.

Дівчинці спершу було фізично важко виконувати вправи на тренуваннях, але вона їх повторювала навіть вдома. Так і звикла.

“Мені у футболі подобається забивати голи, захищати свої ворота, давати гарні паси. В мене виходить найкраще бігти, захищати, та й удар в мене теж непоганий. На полі ми всі граємо однаково, вони не розрізняють, що я дівчина. Хлопці мене поважають у команді, а я їх”, – каже Леся Словак.

У майбутньому дівчина мріє грати у національній збірній.

“Найбільш позитивні емоції у житті мені дає футбол. Моя мета і мрія, щоб я поїхала у Харків або Київ учитися на футболіста. Я дуже люблю Карпати. Шкода, що я колись змушена буду звідси поїхати, але я хочу всім доказати, що люди з маленьких сіл можуть бути великими футболістками”.