1 грудня Президент присвоїв звання Героя України Дмитрові Коцюбайлу (позивний Да Вінчі). Да Вінчі — доброволець і командир 1-ї штурмової роти ДУК “Правий сектор”. І це перший в історії незалежної України доброволець, якого відзначено такою нагородою.
Герою з Прикарпаття виповнилося 26 і на фронт він пішов просто з Майдану у 18 років, кинувши навчання в художньому коледжі. За вісім років війни Дмитро був не на фронті приблизно місяці два. Про те, що означає ця нагорода для всього добровольчого руху, чого він боїться і чому ним лякають російських дітей, LB.ua розпитав Дмитра у Києві одразу після нагородження, пишуть Вікна.
— Ми знаходимось на фронті постійно, в нас нема ротаційних моментів, тобто, хлопці міняються періодично, але так, щоб наш підрозділ вийшов із зони бойових дій, такого не було. Відколи ми зайшли, це в 2014-у році, так до цього часу ми і не виходили з фронту, — розповів Дмитро Коцюбайло. — …В нас за 8 років максимально високий авторитет, який тільки можна мати.
Війна — це означає, що ти не тільки стріляєш влучно і вмієш окопатися, це ти кожного дня працюєш з особовим складом, говориш з людьми, слідкуєш за тим, щоб в них не було конфліктів між собою. А це можливо тоді, коли хлопці постійно пам’ятають про те, що в них велика спільна мета — Україна та її цілісність, каже 26-річний Герой України.
Дмитро Коцюбайло є безумовним прибічником вакцинації проти коронавірусу:
— Як тільки з’явилась можливість — одразу. Я прибічник вакцинації, не розумію тих, хто проти, це ж результат прогресу, як можна обирати хворіти? Я бачу ж по своїм хлопцям, ті, хто вакцинований – не хворіють, а хто відмовився, ті злягли, потім стільки проблем з цим — везти їх до лікарні чи ізолювати, людина випадає з бойових дій на тижні. Імунітет же в наших умовах й без того — не дуже, бо всі мерзнуть постійно, а тут ще й ковід. Не розумію цього — людина вижила під обстрілами, вісім років війни пережила вже і все це для того, щоб потім вмерти від корони. Це тупо, як на мене.
На запитання, якщо Путін помре, чи все закінчиться, Дмитро зазначив:
— Ну, Путін — це ідол для них, так. Не знаю, чи війна припиниться, коли він помре, ми маємо просто готуватися завжди до найгіршого сценарію, і так ми і робимо. Є закон нашої держави, є територіальна цілісність. Кожен, хто приходить на територію нашої держави зі зброєю, має бути знищений. Все. Дуже просто. А які там в них причини — пропаганда чи просто така сильна любов до Путіна — мені все одно.
Щодо широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, то Дмитро Коцюбайло зазначив, що довіряє даним розвідки західних друзів:
— Ми і самі бачимо це скупчення, 100 000 військ, які нависають прямо над нами. Я, правда, сумніваюся, що це буде така масштабна війна через Харків чи через Одесу. Але навіть на лінії фронту вони можуть нас просто залити кров’ю в Донецькій, Луганській області…
На запитання, яке Зеленський справив на нього враження під час врученння звання Героя України, Дмитро відповів:
— Знаєте, я до кінця не розумію, що відбулося, я ще й досі в стані афекту. І я розумію, що це може викликати негативну реакцію, але мені здалося, він був щирим. І дякував щиро. Якось так.
Чи хоче повернутися до малювання, командир 1-ї штурмової роти ДУК “Правий сектор” зазначив:
Нє. Я хотів, це була моя мрія, я вчився, і я дуже це все любив. Але малювання – це насамперед час. А в мене його немає. Це я маю в хлопців забрати цей час, у своєї ділянки фронту. Іноді я думаю про те, як би я міг це все намалювати – війну, операції, все наше життя, але зараз я маю займатися війною, а не її відображенням. Може, колись… Може, як поранять, буду лежати в госпіталі, то помалюю.
