Закон торкнеться простих українців більшою мірою, ніж олігархів
Верховна Рада ухвалила закон, який прийнято називати “антиолігархічним”, але який, насправді, таким не є. “Апостроф” розбирався, які “сюрпризи” українцям приготувала рідна держава до Нового року, і хто наступного року наповнюватиме держбюджет, , і чому ні Рінат Ахметов, ні Ігор Коломойський не платитимуть через цей закон більше.
Податок з кожного паю
Верховна Рада ухвалила славнозвісний законопроєкт №5600 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень”, який представники монобільшості декілька місяців просували в інформаційному просторі, як “антиолігархічний”. Стверджувалося, що цей законопроєкт дозволить додатково залучити до бюджету 50 мільярдів гривень за рахунок оподаткування олігархів.
Правда, коли фахівці і суспільство більш детально заглибилися в текст цього законопроєкту, виявилося, що як для “антиолігархічного” в ньому занадто уваги приділяється посиленню податкового тиску на дрібних підприємців та фізичних осіб. Властиво цьому присвячена левова частина новацій, запропонованих законодавцями.
Закон набуде чинності вже з 1 січня 2022 року. Тож саме час познайомитися з основними податковими новинками, які очікують українців після Нового року.
Так, зокрема, законом вводиться поняття мінімального податкового зобов’язання для власників землі. Воно стосується громадян, що володіють землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. Це зобов’язання складає 5% від нормативної грошової оцінки ділянки на рік. А, якщо нормативна оцінка для конкретної ріллі не здійснювалася, то 5% від середньої оцінки по області.
“Тобто, якщо у вас є ділянка площею 2 гектари, а нормативна оцінка 1 гектару по області складає 30 тисяч гривень, то мінімальне податкове зобов’язання за рік становитиме 3000 гривень,” – розповіла в коментарі “Апострофу” експерт з економічних питань, народний депутат VIII скликання Тетяна Острікова.
Суть мінімального податкового зобов’язання в тому, щоб примусити всіх власників сільськогосподарської землі платити податки, незалежно від того, обробляється ця земля, чи ні.
“За звітністю близько третини орної землі в Україні не обробляється. Її власники не отримують доходів і відповідно не сплачують податків, – говорить старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський. – Тим часом супутникові знімки показують, що таких необроблених масивів землі в Україні немає. Переважна більшість цих ділянок обробляється фермерами, які розплачуються з власниками готівкою і продукцію продають також за готівку. Тому законодавці встановили мінімальний рівень податків, який має сплачуватися з кожного гектара”.
Мінімальне податкове зобов’язання не є додатковим податком. Воно працює наступним чином. Припустимо, це зобов’язання складає 1500 гривень на рік з гектара. Якщо господар або орендатор веде на землі господарську діяльність, сплачує податки, і сума цих податків з гектара землі складає, наприклад, 3000 гривень, то нічого додатково він сплачувати не мусить. Якщо ж податки з розрахунку на гектар складають, наприклад, 1200 гривень на рік, то йому доведеться доплатити ще 300 гривень, оскільки мінімальне податкове зобов’язання складає 1500 гривень.
Якщо земля офіційно не обробляється, а власник ділянки отримує орендну плату готівкою, то він повинен буде з цих грошей заплатити мінімальне податкове зобов’язання.
І нарешті, якщо раптом земля дійсно не обробляється і не приносить доходів, то її власнику доведеться або відшукати кошти на сплату зобов’язання, або передати ділянку в оренду (при цьому податкові зобов’язання переходять до орендатора), або продати її.
Якщо земля не обробляється, її власник все одно зобов’язаний сплачувати податокФото: pixabay.com
Заборгував податки – сиди вдома
Законом також вводиться податок на продаж сільськогосподарської продукції, вирощеної на сільськогосподарських ділянках. Правда, тільки в тому випадку, якщо сума виручки за рік перевищує 12 мінімальних зарплат (з 1 грудня це дорівнює 78 тисячам гривень). Тоді з суми перевищення треба буде заплатити податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) – 18%. Тобто, якщо громадянинові вдалося за рік виручити за плоди своєї праці, наприклад, 100 тисяч гривень, то він муситиме заплатити ПДФО з 22 тисяч гривень:
22000 х 0,18 = 3960 гривень.
Звичайно виникає питання, як можна проконтролювати продаж ягід чи овочів зі свого саду? Адже він здійснюється в доволі стихійний спосіб. Це дійсно дуже марудна і важка праця, тому законодавці вирішили перекласти її на самих селян.
“Платник податків тепер зобов’язаний відобразити суму оподатковуваного доходу за відповідний звітний рік та подати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) і самостійно сплатити податок з суми такого “перевищення”, – пояснила Тетяна Острікова.
Бажання “Слуг народу” підвищити доходи держбюджету за рахунок селян, що продають яблука і картоплю край дороги, зрозуміле, проте перспектив в адміністрування такого податку експерти не вбачають.
“Я гадаю, такий податок не буде працювати, – каже Володимир Дубровський. – Селяни, що продають врожай з городу, не будуть подавати податкові декларації хоча б тому, що вони не вміють цього робити і не ведуть обліку виторгу. А спрямовувати на це значні зусилля податкової також невигідно”.
Ще одна новація законодавців “порадує” директорів підприємств. Відтепер у Податковому кодексі міститься стаття, згідно з якою, якщо підприємство має податковий борг понад 1 мільйон гривень і протягом 240 днів (близько 8 місяців) його не погасило, то податкова може звернутися до суду з вимогою заборони керівнику цього підприємства виїздити за кордон.
“По-перше, це пряме порушення конституційної свободи пересування, – вважає Тетяна Острікова. – По-друге, – перекладання відповідальності з юридичної особи на фізичну особу. Податковий борг має велика кількість державних підприємств. Тож наявність цієї норми, де директор підприємства стає заручником податкової, не сприятиме залученню якісних керівників”.
Новий закон також розширює підстави для запитів податкової. Тепер вона має право направляти запити платникам податків, коли внаслідок аналізу податкової інформації виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства. І це може призвести до значного збільшення витрат підприємств.
“Кожен, хто працює в бізнесі, знає, що в реальному житті численні запити від податкової з будь-яких приводів потребують часу для підготовки документів, – говорить Тетяна Острікова. – І якщо раніше можна було від податкової відписатись, обґрунтувавши відсутність законних підстав для запиту, то тепер такої можливості не буде, адже тепер для запиту достатньо лише якихось сумнівних припущень податкової”.
Дорожча руда – вища рента
А що ж олігархи? Їм закон все ж таки приділяє деяку увагу. Властиво інтереси власників стратегічних сировинних підприємств зачіпляє переважно одна стаття. В ній ідеться про встановлення нового способу розрахунку рентної плати за користування надрами при видобуванні залізної руди.
Фото: УНІАН
Початково розробники законпроєкту декларували значне збільшення цієї плати, що мало дошкулити олігархам і перерозподілити значну частину їхніх прибутків на користь державного бюджету. Для цього ставку рентної плати запропоновано прив’язати не до собівартості виготовлення продукції (величини, яку розраховують самі виробники, виходячи з власних витрат, що дає їм значний простір для маніпуляцій), а до ціни на міжнародних ринках. Якщо конкретно, то після Нового року фактична вартість залізної руди буде визначатися індексом IODEX 62 % FE CFR China світового інформаційного агентства Platts. Цей індекс фіксує фактичну вартість даних руд на найбільшому ринку світу – китайському.
Саме від цієї вартості буде залежати ставка рентної плати за залізну руду:
– 3,5% від вартості руди, якщо ця вартість знаходиться в межах 100 доларів за тону,
– 5% при ціні від 100 до 200 доларів,
– 10%, при ціні вище 200 доларів.
При розрахунку величини ренти початково передбачалося віднімати від ціни, визначеної агентством Platts, транспортні витрати: вартість транспортування від українського до китайського порту, а також вартість перевезення руди по Україні.
Проте вже під час остаточного голосування депутати змінили цю норму, а тому фактична вартість руди буде дорівнювати індексу IODEX 62% Fе CFR China без жодних віднімань. За оцінками фахівців, це збільшить розмір рентної плати приблизно на 10%.
Втім, навіть при новому способі розрахунку ренти на видобуток металевих руд, бюджет, судячи з усього, не отримає значних додаткових коштів, а олігарх Рінат Ахметов, який є де-факто монополістом у цій галузі – відповідно – не зазнає додаткових витрат. Навесні, коли проєкт закону лише з’явився, ціни на залізну руду злетіли до небувалої висоти і в певні моменти перевищували 220 доларів за тону. І при збереженні таких цін рента дійсно виросла б в кілька разів.
Проте чудес не буває. Ринок нормалізувався, і ціни повернулися до звичних значень. На даний момент вартість залізної руди в світі коливається в межах 90-95 доларів за тону. І за прогнозами учасників ринку, найближчими роками, якщо не трапиться чогось надзвичайного, вона не буде перевищувати 100 доларів. Відтак рента буде розраховуватися за ставкою 3,5%.
При ціні руди, наприклад, 95 доларів за тону, вона складе близько 3,33 долари. Це не набагато більше, ніж нинішня рента, що складає близько 3 доларів за тону. Відповідно, якогось революційного ефекту для поповнення бюджету дана норма не справить.
За словами колишнього міністра інфраструктури України Володимира Омеляна, навіть в такому вигляді рента, що складає 3,5-5% від реальної вартості руди, є заниженою. В світі вона складає переважно 5-7,5%.
А рента на видобуток марганцевої руди (монополіст з її видобутку – олігарх Ігор Коломойський) законом не переглядалася взагалі, тож додаткових надходжень до бюджету від її видобування очікувати взагалі не доводиться.
Відсутність значних очікувань щодо поповнення бюджету за рахунок ренти на руду демонструє і державний бюджет на наступний рік. Він був прийнятий вже після ухвалення законопроєкту №5600, і в його остаточному варіанті зростання доходів від рентної плати передбачено на рівні всього 240 мільйонів гривень.
Та і розрахунки влади на загальний позитивний для бюджету ефект від цього закону постійно скорочуються.
“Навесні, коли законопроєкт тільки з’явився, Міністерство фінансів планувало збільшення надходжень на 50 мільярдів гривень, – говорить Тетяна Острікова. – В нещодавно підписаному меморандумі з МВФ очікуваний фіскальний ефект оцінений вже у 0,5% ВВП, а це – 27 мільярдів гривень. Але і це ще не межа. За день до ухвалення закону його автори вже говорили про 15-20 мільярдів, які цей законопроект принесе в бюджет”.
І оскільки за поточними розрахунками вклад рентної плати за користування копалинами в цю суму буде доволі незначним, скоріше за все, решту грошей доведеться сплатити дрібним підприємцям і пересічним громадянам.
Нагадаємо Олігархи готують заміну Зеленському? Відомий політолог назвав прізвище нового фаворита мільярдерів
