Прибуток від транзиту газу з Росії до Європи територією України складає близько 3% українського ВВП, тому його необхідно зберегти після закінчення чинного контракту з російським “Газпромом”.
Про це в ефірі Еспресо.TV розповів директор з розвитку бізнесу НАК “Нафтогаз України” Юрій Вітренко.
“Контракт у нас закінчується 31 грудня 2019 року, тобто проблема с транзитом є, але починаючи з 1 січня 2020 року. Це важливо, оскільки кожен рік ми заробляємо від транзиту приблизно $3 млрд. Це 3% ВВП. Якщо не буде транзиту, цих грошей не буде і замість навіть кволого економічного зростання, яке є в Україні, буде економічний спад. Наслідки для України будуть дуже серйозні, тому ми маємо зробити все, що від нас залежить, щоб цю проблему якимось чином вирішити”, – пояснив Вітренко.
За словами чиновника, Україна може вирішувати цю проблему у два способи.
“Перший шлях – це зберегти транзит, щоб компанії бронювали потужність української ГТС для транзиту газу с території РФ у Європу. Цими компаніями можуть бути як сам “Газпром”, так і інші російські компанії, компанії з Середньої Азії, які експортують у Європу туркменський, узбекський, казахський газ, або європейські компанії, які купують цей газ на кордоні України і Росії, а потім бронюють потужності. Над цим працюємо за всіма цими напрямками. Переговори були з “Газпромом”, але також ми проводимо перемовини або принаймні консультації з іншими потенційними споживачами транспортних послуг”, – сказав Вітренко.
Другий способ – тиснути на Росію в міжнародному суді.
“Інший шлях – це шлях міжнародного арбітражу. Нещодавно ми звернулися в міжнародний арбітраж із новим позовом до “Газпрому” щодо перегляду транзитного тарифу. В цьому позові на $11,6 млрд ми кажемо, що якщо “Газпром” буде продовжувати блокувати використання української ГТС іншими компаніями для транзиту, при цьому не буде сам бронювати потужності, то відповідні витрати через прискорену амортизацію, знецінення основних засобів мають увійти в розрахунок нового транзитного тарифу, який буде застосований у 2018-2019 році, поки є поточний контракт, за яким у нас є право переглядати транзит. Таким чином, це певний економічний стимул для “Газпрому” перестати блокувати можливості використання української ГТС для інших компаній з одного боку, з іншого боку – самим бронювати потужності української ГТС”, – підсумував директор з розвитку бізнесу НАК “Нафтогаз України”.
“Контракт у нас закінчується 31 грудня 2019 року, тобто проблема с транзитом є, але починаючи з 1 січня 2020 року. Це важливо, оскільки кожен рік ми заробляємо від транзиту приблизно $3 млрд. Це 3% ВВП. Якщо не буде транзиту, цих грошей не буде і замість навіть кволого економічного зростання, яке є в Україні, буде економічний спад. Наслідки для України будуть дуже серйозні, тому ми маємо зробити все, що від нас залежить, щоб цю проблему якимось чином вирішити”, – пояснив Вітренко.
За словами чиновника, Україна може вирішувати цю проблему у два способи.
“Перший шлях – це зберегти транзит, щоб компанії бронювали потужність української ГТС для транзиту газу с території РФ у Європу. Цими компаніями можуть бути як сам “Газпром”, так і інші російські компанії, компанії з Середньої Азії, які експортують у Європу туркменський, узбекський, казахський газ, або європейські компанії, які купують цей газ на кордоні України і Росії, а потім бронюють потужності. Над цим працюємо за всіма цими напрямками. Переговори були з “Газпромом”, але також ми проводимо перемовини або принаймні консультації з іншими потенційними споживачами транспортних послуг”, – сказав Вітренко.
Другий способ – тиснути на Росію в міжнародному суді.
“Інший шлях – це шлях міжнародного арбітражу. Нещодавно ми звернулися в міжнародний арбітраж із новим позовом до “Газпрому” щодо перегляду транзитного тарифу. В цьому позові на $11,6 млрд ми кажемо, що якщо “Газпром” буде продовжувати блокувати використання української ГТС іншими компаніями для транзиту, при цьому не буде сам бронювати потужності, то відповідні витрати через прискорену амортизацію, знецінення основних засобів мають увійти в розрахунок нового транзитного тарифу, який буде застосований у 2018-2019 році, поки є поточний контракт, за яким у нас є право переглядати транзит. Таким чином, це певний економічний стимул для “Газпрому” перестати блокувати можливості використання української ГТС для інших компаній з одного боку, з іншого боку – самим бронювати потужності української ГТС”, – підсумував директор з розвитку бізнесу НАК “Нафтогаз України”.
- Нагадаємо, 28 лютого Стокгольмський арбітраж задовольнив вимогу НАК “Нафтогаз України” щодо компенсації за недопоставлені російським “Газпромом” обсяги газу для транзиту. Арбітраж присудив сплатити на користь “Нафтогазу” $4,63 млрд. За підсумками двох арбітражних спорів між компаніями на постачання і транзит газу “Газпром” зобов’язаний виплатити $2,56 млрд. “Газпром” зарезервував $4,7 млрд для штрафу Стокгольмського арбітражу.
- “Нафтогаз” вимагатиме від “Газпрому” ще $15 млрд у разі відмови росіян від транзиту газу Україною і почав стягувати з “Газпрому” $2,6 млрд. Борг “Газпрому” перед “Нафтогазом” зріс на $50 млн.
- Суд арештував голландські активи “Газпрому”, щоб виплатити Україні $2,6 млрд. Британія заморозила активи “Газпрому” за рішенням Стокгольмського арбітражу.
- Україна, ЄС та РФ домовились розробити дорожню карту переговорів щодо транзиту газу.
- “Нафтогаз” вимагає від “Газпрому” ще $11,6 млрд у міжнародному арбітражі.
Свині продажні. Який транзит? Зрадники. Нема слів. Тому нічого й не розвивають альтернативного бо їм гроші з РФ перепадають за транзит і перепродаж російського газу з ЄС – бояться втратити заробіток облгази олігархів якщо це все пропаде. Транзит Росії забезпечувати це у низ святе, а з іншого боку насильно виловлюють облавами на війну з проросійським даунбасом спонсорованим зброєю з тіє ж газової труби!
до речі цей молодик є сином ВІТРЕНКО яка так бажає русского міра
Та зрозуміло вже давно – у них свій світ заробляння грошей, а “українізація” і “рускій мір” то для виборців щоб вони завжди там були у владі, де в якому регіоні що популярно те і розповідають поділивши ці регіони між собою і не заважаючи один одному. У Верховній Зраді всі колеги виявились і післямайданні і антимайданні, покричать, повдають, а гроші заробляти на українцях заодно. Тому Парасюк і не вписався в їх компанію – з обох боків не сприймають.