Сецесія – відокремлення частини громад з територіями від материнської держави з метою створення незалежної держави – рідкісна, але не безпрецедентна політична подія. Часто сецесія є результатом зовнішнього втручання, а не бажання спільнот, як у випадку з «Л/ДНР», з «Нагірно-Карабахською республікою Арцах» або з «Турецькою республікою Північного Кіпру».
Україна, Грузія та Молдова – це держави, чий суверенітет систематично порушений наявністю самопроголошених «республік», які перебувають на їхніх міжнародно визнаних територіях. Щоб частково компенсувати збитки материнським державам, міжнародне право передбачає санкції проти сецесіонерів та підтримку материнських держав у домаганнях на реінтеграцію спільнот, що незаконно від’єдналися. Самопроголошене державне утворення (парадержава) лише частково здатне виконувати функції держави. Перебуваючи у конфлікті з материнською державою, парадержава перебуває у стані війни («гарячої» чи «замороженої») на своїх нестабільних межах, постійно конкурує за лояльність свого населення. А також перебуває поза міждержавними відносинами.
Неповноцінні парадержави можуть існувати тривалий час лише за підтримки держави-спонсора. Так, ще з початку 90-х років Кремль створив мережу самопроголошених республік у Східній Європі, куди входили Південна Осетія, Абхазія та Придністров’я. Такі дії призводять до того, що материнські держави опиняються у стратегічній залежності від нерозв’язних конфліктів та обмежені у можливості вступати до таких союзів, як ЄС чи НАТО.
Проте, прихильникам «народних республік» слід чітко усвідомлювати, що в умовах конфлікту з материнськими державами та міжнародних санкцій, самопроголошені республіки приречені.
