Інформація про підтримку Трампом ідеї щодо перенесення переговорів щодо врегулювання конфлікту в Україні з Мінська в інше місто виглядає прогресивною. Не тільки в Україні, але й в США і ЄС давно говорять про те, що Мінськ не працює.
США хочуть нівелювати значення мінських угод
На переконання політичного експерта Сергія Постоловського, пропозиція Трампа пов’язана з тим, що мінський майданчик не працює вже четвертий рік. І США хочуть змінити місце переговорів щодо врегулювання ситуації в Україні, щоб нівелювати значення всіх мінських угод
Ця заява продиктована об’єктивною реальністю. Мінськ не працює. Угоди не виконуються. Отже, потрібен інший формат. США намагаються його створити, хоча навряд чи вони будуть його безпосередніми учасниками, – розповідає експерт.
Як нагадує політолог, Мінськ був свого часу обраний, тому що між Білоруссю і Росією – особливі стосунки, і на переговорах у Мінську першу скрипку грає Москва. За словами Постоловського, якщо США змінюватимуть майданчик, то Вашингтон вибиратиме і його акторів – переговірників. При цьому США залишатимуться за кулісами і будуть ляльководами.
Трамп намагається грати першу скрипку в діалозі з Путіним
Якщо змінюється місце переговорів, то зміняться й умови. В нових договорах Україна і Захід в особі США можуть наполягати на виключенні пунктів про особливий статус ОРДЛО і проведення там місцевих виборів,
– вважає Постоловський.
Звичайно, є питання – чи вдасться в новому форматі посадити Росію за стіл переговорів як сторону збройного конфлікту проти України. Тим більше, що, Росія чіпляється за Мінськ, як за рятувальний круг, щоб вивести себе з-під санкційного удару і уникнути відповідальності за розв’язання війни проти України. Адже мінські домовленості підписали представники так званих “Д/ЛНР”, і Кремль постійно наголошує, що Київ мусить вести прямі переговори з сепаратистами. І зміна домовленостей може означати одне: Росію визнають стороною збройного конфлікту.
З іншого боку Захід, зокрема і спецпредставник США в Україні Курт Волкер, не раз наголошував, що мінські угоди – безальтернативна дорожня карта. До того ж, український парламент ухвалив закон про деокупацію, де, хоча й у преамбулі, Росію названо агресором, і непрямо є прив’язка до мінських угод. Тому виникає певна колізія. Мінські домовленості не працюють, але чи справді США готові їх змінювати, і які у Вашингтона аргументи і важелі впливу на Москву, щоб Кремль погодився поступитися?
Крім того, на думку голови правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимира Фесенка, поки Росія бере участь у переговорному процесі, це свідчить, що Кремль готовий домовлятися.
З Мінська в Астану?
Як з’ясувалося пізніше, ідею про перенесення місця переговорів висловив президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв. І, як зазначає політичний експерт Василь Мокан, наразі ця ідея – не офіційна позиція США чи елемент стратегії Білого дому. Про це відомо зі слів Назарбаєва, і ініціатива, вочевидь, належить президенту Казахстану.
Назарбаєв у 2014 році активно лобіював ідею проведення переговорів щодо врегулювання конфлікту в Україні в Астані. Вочевидь, Назарбаєв хотів підіграти Путіну. Трамп міг просто погодитися з Назарбаєвим у приватній розмові,
– говорить Мокан.
Політолог також зауважує, що Мінськ був обраний для переговорів, як зручне логістичне місто, куди готові були приїжджати лідери Нормандського формату, і в України це не викликало застережень. На його думку, місце проведення переговорів є другорядним, коли немає бажання до справжнього врегулювання конфлікту, немає точок дотику в протилежних сторін.
Назарбаєв хоче стати улюбленцем Путіна?
Якщо Мінськ перестане бути переговорним майданчиком, це не означатиме прогрес у реалізації мінських домовленостей. Прогрес буде не завдяки проведенню переговорів у Мінську, а після попередньої підготовки для проведення зустрічей лідерів країн “нормандської четвірки”. Відповідно, досягнення конкретних політичних домовленостей, які передбачатимуть взаємні поступки з боку РФ і України,
– наголошує Василь Мокан.
Тому, за словами експерта, навряд чи ця ідея буде реалізована. По-перше, якщо буде обрано європейське місто, то в Європі діють санкції проти РФ. По-друге, Казахстан – досить ангажована і дружня до Росії країна, отже, не може бути нейтральною стороною.
Втім, як вважає колишній посол США в Україні Джон Хербст, перенесення переговорів щодо врегулювання ситуації на сході України з білоруської столиці в інше місце буде корисним, якщо це переконає Москву виконувати свої зобов’язання за Мінськими домовленостями.
В коментарі “Укрінформу” американський дипломат зазначив, що мінський процес зупинився ще на початку вересня 2014 року.
Після досягнення перших мінських угод не було фактично і дня абсолютного припинення вогню, і до того ж російські війська захопили ще більше території України,
– сказав Хербст.
Торги щодо реалізації мінських угод тривають
Кремль загнав себе сам у складну ситуацію. Росія була б не проти вийти з конфлікту на Донбасі, але, залишивши собі Крим і повернувши ОРДЛО Україні, зрозуміло, на російських умовах. Про це вкотре заявив міністр закордонних справ РФ Лавров, який сказав, що спочатку Україна повинна провести амністію бойовиків, закріпити особливий статус Донбасу у Конституції, провести вибори на окупованій території. І лише після цього можлива миротворча місія ООН на Донбасі. При цьому контроль України над кордоном з Росією Лавров називає останнім пунктом мінських домовленостей.
Але Україна і Захід, зокрема США, наполягають на виконанні Росією безпекового блоку “Мінська”, в першу чергу – повного виведення з окупованих територій російських військ. Та Путіну треба максимально демонструвати росіянам образ миротворця, який він собі обрав на нинішніх президентських виборах. І, на думку Василя Мокана, заяви Лаврова – електоральна перевиборча риторика.
Настав зручний момент дотиснути Росію і змусити вивести війська з Донбасу
Втім, вважає політолог, Лавров дав сигнал Заходу, що Росію влаштовує принцип вирішення проблеми в Україні: спочатку Донбас, а потім, можливо, Крим. Але, швидше за все, винести Крим за дужки будь-яких переговорних процесів. Тоді, як в Україні зараз спостерігаються зворотні тенденції, і все частіше звучать заяви про те, що Мінськ без Криму, закон про деокупацію без Криму – не зовсім правильна стратегія.
Лавров дає зрозуміти Заходу, що Росії абсолютно не потрібно утримувати на фінансовому балансі окупаційні адміністрації “Д/ЛНР”. Його заява, що РФ визнає Україну в межах без Криму означає, що окуповані території Донбасу розглядаються, як козир у переговорах, щоб змусити Захід закрити очі на анексію Криму,
– зазначає Мокан.
Тому, зауважує він, Москва і маніпулює питанням введення миротворців на Донбас, пропонуючи той формат, який не матиме сенсу і полягатиме в тому, що “блакитні шоломи” охоронятимуть спостерігачів ОБСЄ.
“Відбуваються торги щодо принципу реалізації мінських угод. Кремль ніколи не погодиться на відновлення Україною контролю за кордоном до виконання політичної частини домовленостей. А Україна не піде на політичні поступки без виконання РФ безпекового блоку. Зараз пріоритетним є сценарій, коли місія ООН може бути допущена як нейтральна сторона для забезпечення миру. Але заява Лаврова показує, що РФ в Радбезі ООН або блокуватиме цю ідею, або наполягатиме на власному сценарії”, – говорить експерт.
Водночас Джон Хербст вважає, що більш перспективним є канал переговорів Волкер-Сурков. Хоча ці переговори поки теж не просунулися дуже далеко.
Перенесення місця переговорів, принаймні, в Астану, без зміни самих мінських угод ніяк не сприятиме вирішенню конфлікту на Донбасі і відновленню територіальної цілісності України. Головна проблема з мінським процесом у тому, що Росія відмовляється виконувати будь-які свої зобов’язання, починаючи з першого пункту угод – припинення вогню. І суть цієї проблеми в тому, що Росію на міжнародному рівні не визнають країною-агресором.
Втім, заяви Лаврова і інших представників російської влади, що Москва не допустить ні Україну, ні місію ООН до контролю за кордоном, лише підтверджують, що бойовиками на Донбасі керують із Кремля, фінансуючи їх, постачаючи зброю і російських військових. І зараз зручний момент, коли колективний Захід може змусити Росію погодитися на компроміси і зміну мінських угод, які, до речі, не є міжнародним документом. Принаймні, щоб Росія почала процес демілітаризації в ОРДЛО. Кремль у період проведення виборів президента РФ не піде на посилення військового напруження. Тому йому нічого не залишатиметься, як погодитися на поступки.
