Бляшанки з-під консерви, картон та недогарки, які звично потрапляють на смітник, нині перетворюються на окопні свічки, що стають рятівним джерелом світла і тепла. Одна бляшанка зі скрученим картоном, залита воском, горить від 1,5 до шести годин. Такі окопна свічка не боїться вологи та вітру, а її полум’я сягає 30 см – нею легко можна освітити окоп чи підвал.
У Франківську Репортер розпитав жінок, які з таких матеріалів та парафіну виготовляють окопні свічки, про технологію та особливості виробництва.
До сотні в день
Ведана Звенигородська працює у власній свічковій майстерні. Перед майстернею – ящики з картоном та порожніми бляшанками, за дверима майстерні у тісному коридорчику ще тісніше від ящиків з недогарками та парафіном. А у невеликій кімнатці самої майстерні всі поверхні закладені самими свічками.
На електричній плитці у каструлі гріються недогарки свічок. Для перетоплювання підійдуть будь-які залишки свічок. Якщо заливати чистим парафіном, вийде дорого, пояснює Ведана. Вона перетоплює за день від 35 до 50 кг.
Якби це був чистий парафін, то потрібно було б близько 3500 грн витратити лише на його купівлю, – говорить жінка. – Друзі з Вінниці, які займаються свічками, відправили мені куски здоровенні. Люди приносять різкі недогарки, свічки з церков, після Великодня яєчка воскові приносили.
У майстерні вона виконує лише кінцевий етап – заливає бляшанки з картоном воском. Він, до речі, й найбільш марудний. При таких об’ємах усе доволі швидко заляпується воском. Та й при нагріванні недогарки виділяють різні запахи. Тож вона працює звично в респіраторі й завжди – з прочиненим вікном.
Тим часом віск розтопився, і Ведана переливає його до чайника, аби він не грівся зайве. На столі чекає партія бляшанок з втрамбованим картоном. Більшість вже один раз залиті. Після першого заливання картон вбирає віск, тож згодом потрібно доливати ще. Підігрітий віск має бути достатньо гарячим, аби він встиг просочити картон. Тепер вони остигатимуть цілу ніч.
Приносять різні свічки. Вони мають різний склад – парафін, стеарин, фарби. Коли переплавляю лаковані, фарбовані свічки, інколи такі запахи бувають… Коли віск нагрівається до 80 градусів, починає виділяти все нехороше, – каже Ведана.
В день Ведана Звенигородська робить від 50 до 100 таких свічок, залежно від того, чи є ще якісь справи. Наразі виготовила більше тисячі окопних свічок. Каже, до неї звертаються, коли відправляють чоловіків на передову, беруть партії для коломийської “Десятки”, “Азову”, військовим в Одесу та Чорнобиль.
Я роздаю матеріали охочим і вони вдома скручують картон у бляшанки. Щойно студентка приходила, забрала два кульки. В неї онлайн-пари – поки слухає, собі крутить. Так само пенсіонери приходять, є помічники з Горлівки, Лисичанська – люди переїхали сюди й хочуть бути корисними. Дехто крутить цілою сім’єю від малих дітей до дорослих. Я б з цим не впоралася сама, бо крутиш 50 банок і на ранок сильно болять пальці – картон достатньо твердий, – пояснює Ведана.
Окопна свічка горить від 1,5 години до шести – залежно від розміру та температури довкола. Свічку можна загасити, припинивши доступ повітря, а потім підпалити знову.
До війни жінка виготовляла декоративні свічки. На полицях її майстерні є вироби з воску різних форм і кольорів: квіти лотосу, мандаринки, коти та навіть десерти. А ще – контейнерні, масажні свічки, свічки у формі берегинь, дерева роду, божества Ганеші чи немовляти. Вартість однієї – від 30 до 250 грн.
Таких в магазині точно нема. Я знаю, який тут склад – працюю з соєвим і бджолиним воском, якщо і є ароматизатори, то вони якісні. Форми – авторські. Крім того, на замовлення можна обрати колір свічки, – говорить Ведана. – Коли війна почалася, зробила такі різні синьо-жовті берегині з сердечками, котики.
Поки потреба в окопних свічках велика, тож Ведана майже весь час приділяє лише їм. Але з наступного тижня планує працювати 50 на 50, аби мати можливість заробляти.
Свічки після оркестру
Оксана Соболик, скрипалька симфонічного оркестру Івано-Франківської обласної філармонії, окопні свічки виготовляє вдома після роботи. Усе робить сама – і крутить картон, і заливає віск. З матеріалами допомагають друзі та небайдужі з соцмереж.
До війни у вільний час виготовляла декоративні свічки із перероблених матеріалів. Збирала у людей залишки свічок, для декору використовувала коробки, баночки від дитячого харчування, дещо докуповувала.
Фішка в тому, аби повторно використати максимальну кількість сировини. Так два роки потихеньку цим займалася. У квітні побачила пост Михайла Мозгового з Києва, який є ініціатором цього руху з окопними свічками. Зідзвонилася, він проконсультував і вже місяць як цим займається. Але ще ходить на роботу, на початку допомагала плести сітки.
Оксана долучила до цієї справи спершу свою подругу Анастасію Гіль, з якою дружить 15 років і разом працює в оркестрі. Анастасія – альтистка. А потім до них приєдналася і киянка Марина, яка нині проживає у Франківську.
Марина хотіла передати мені свої банки для виготовлення свічок. А потім надумала теж спробувати їх робити. Вона – на Каскаді, а моя подруга робить це в районі залізничного вокзалу. Кожна сама шукає сировину і робить все вдома. Все до купки складаємо і тоді вже відправляємо, – говорить Оксана Соболик.
