Дмитро Ткачук загинув від ворожого обстрілу 11 червня.
Похорон розпочався з дому покійного у Нижньому Вербіжі, де він жив з дружиною та доньками. Опісля рухалися пішою ходою селом до церкви Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ. Не забули і про батьківську хату в селі Спас, де народився і виріс Дмитро. Встиг попрощатися і з церквою Преображення Господнього УГКЦ рідного села, пише Правда.іф з посиланням на Дзеркало Медіа.
Не стримуючи сліз, під звуки оркестру і державного гімну, урочисто з почестями попрощалися близько тисячі людей. Гідно провели в останню путь Дмитра його сім’я, родина, сусіди, жителі громади, воїни-побратими, небайдужі люди, а також греко-католицькі та православні священики.
Герої не вмирають, вони назавжди вписують своє ім’я в історію України. Співчуття усім близьким та рідним. Герою Вічна пам’ять та Царство Небесне!
