В Україні завершилися зйомки першого вітчизняного фільму, знятого у жанрі психологічного трилера.
Це буде дебютна повнометражна кіноробота режисерки Соломії Томащук, яка має назву «Між нами». Це історія про двох жінок, які зустрічаються й змінюють життя одна одній.
Героїня актриси Насті Пустовіт Саша входить у життя Ані (яку грає Ірма Вітовська) – і кардинально трансформує його. Тут багато тем, які пронизують стрічку. Це й насилля в сім’ї, й жіноча дружба, і головне – історія, що таке є сім’я, і наскільки ми можемо переступити рамки моралі та чогось етичного заради когось, пише Бліц-Інфо з посиланням на Укрінформ.
Ірма Вітовська, актриса:
– Моя Анна – лікар-гінеколог у дорогій київській клініці. Назва «Між нами» цілком розкривається у стрічці – це таємниця «між нами» – між всіма. Такий собі ланцюжок таємниць.
Героїня Насті Пустовіт має більше проблемних історій, аніж моя. У неї взагалі відсутня родина, чи то практика ідеальної родини. Вона потерпає від різних життєвих викликів, її історія більш експресивна і змушує шукати в моїй героїні «подушку», в яку можна виплакатися.
Між нашими героїнями все дуже неоднозначно, буває, що виходи з тупика зовсім не стандартні. Але саме в цих точках ми вимушено входимо в трилер, самі його закручуємо.
Я адвокатую свого персонажа, хоча, мабуть, буде багато питань до того, чи правильно вона чинить.
Є дуже цікаві штуки, не знаю, як то все змонтують, але має все скластися. Дебют ніколи не можна прогнозувати, та й будь-який фільм навіть сталого режисера. Сподіваюся, що Соломії все вдасться.
У мене є складні сцени. От, одна з них сьогодні вночі. Вона для мого персонажу є поворотною.
– У фільмі порушується проблема насилля в родині?
– Тут ця історія не основна, але вона детонуюча. Головна героїня – жінка, яка тривалий час перебуває в певній «капсулі» і не може вирватися з неї через різні обставини.
Я трошки обізнана в темі насильства, бо співпрацювала з поліцією проти домашнього насилля «Поліна», яка займається жінками, котрі потерпають у родині від насилля сексуально, морально, економічно, чи в будь-якій формі.
Насправді у нас дуже багато жінок потерпають, терплять і виживають… Коли мене запросили поїздити з бригадами поліцейської програми реагування на домашнє насильство, я була шокована тією кількістю різного насильства, не тільки фізичного, а й психологічно, з яким стикаються жінки в Україні.
У цьому фільмі це не основна проблема, але вона є для героїні початком шляху до звільнення.
У нас дуже хороша акторська група: тут і Дмитро Сова, і Женя Ламах, який грав у «Черкасах».
Мого чоловіка грає дуже хороший актор Євген Єфремов. Для мене дуже важливо – партнери по майданчику. А з Настею (Пустовіт – ред.) мені взагалі легко абсолютно.
– Ви з Настею, мені здається, маєте стати талісманами успіху цього фільму, бо кожна вже має подібний «магічний» досвід: Пустовіт для Нікітюк, а ви – для дебютної стрічки Антоніо Лукіча «Мої думки тихі».
– Краще – для українського кінематографу, а ми, як ті гвинтики прикладемося, дай боже, потягнемо!
Зараз зйомки вже позаду, і тепер вони всією групою поїдуть з Києва десь тихенько монтувати. Тому що наразі потрібно ще більше зосередитись і сконцентруватися – монтаж буде дуже складний через розмаїття цікавих прийомів, звукорежисер матиме багатенько кропіткої роботи, та й робота з кольором вимагатиме особливої уваги. А ми чекаємо на появу нового українського психологічного трилера – і це «Між нами».
